Медико-санітарні умови життя вихованців дитячих будинків УРСР у 1945 – першій половині 1950-х рр.

Abstract

Мета статті. Висвітлити санітарно-гігієнічні умови життя та рівень медичного забезпечення вихованців дитячих будинків УРСР у перше повоєнне десятиліття. Методологічною базою дослідження є принципи об’єктивності та історизму; комплексний та конкретно-історичний підходи, а також загальнонаукові методи дослідження (аналізу і синтезу, індукції та дедукції, герменевтичний) і спеціально-історичні (історико-генетичний, порівняльно-історичний). Новизна роботи зумовлена вкрай обмеженим висвітленням в українській історіографії санітарно-гігієнічних умов, а також рівня медичного забезпечення вихованців дитячих будинків. Висновки. Повоєнний період став складним випробуванням для фізичної витривалості вихованців дитячих будинків і не найкращим чином позначився на їх здоров’ї. Критична скупченість дітей у занадто тісних приміщеннях сприяла розповсюдженню захворювань і навіть призводила до тривалих епідемій. Через брак необхідних санітарних приміщень, зокрема, ізоляторів та карантинних приміщень, а також вчасної госпіталізації хворі діти часто перебували разом із здоровими, що також несло загрозу для здоров’я всіх вихованців. Не сприяло покращенню ситуації і погане постачання дитячих будинків засобами особистої гігієни і медикаментами, а також фактична відсутність лікарів, які переважно працювали у дитбудинках за сумісництвом і досить безвідповідально ставилися до своїх обов’язків. Водночас держава намагалась тримати ситуацію під контролем, періодично влаштовуючи масові перевірки санітарного стану дитбудинків, унаслідок чого окремі дитячі заклади навіть були закриті. Проте антисанітарія у дитячих будинках була посилена через надмірну скупченість вихованців, оскільки сиріт із закритих дитбудинків доводилось розподіляти по переповнених інших закладах республіки.The Purpose of the article. Is to highlight the sanitary and hygienic conditions of life and the level of medical care of children in orphanages of the Ukrainian SSR in the first post-war decade. The methodological basis of the research is the principles of objectivity and historicism; complex and specific-historical approaches, as well as general scientific methods of research (analysis and synthesis, induction and deduction, hermeneutic) and special-historical (historical-genetic, comparative-historical). The scientific novelty of the work is due to the extremely limited coverage in Ukrainian historiography of sanitary and hygienic conditions, as well as the level of medical care for children in orphanages. Conclusions. The post-war period became a difficult test for the physical endurance of children in orphanages and did not have the best effect on their health. Critical overcrowding of children in too close quarters contributed to the spread of diseases and even led to long-term epidemics. Due to the lack of necessary sanitary facilities, in particular, isolation rooms and quarantine facilities, as well as timely hospitalization, sick children were often together with healthy ones. It also posed a threat to the health of all children. The poor supply of personal hygiene products and medicines to orphanages, as well as the actual absence of doctors, who mostly worked in orphanages part-time and were irresponsible in their duties, did not contribute to the improvement of the situation. At the same time, the state tried to keep the situation under control, periodically arranging mass inspections of the sanitary condition of orphanages. as a result, some children's institutions were even closed. However, by doing so, unsanitary conditions in orphanages were only strengthened due to overcrowding by pupils. Because orphans from closed orphanages had to be distributed to already overcrowded other institutions of the republic.