Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського
Інституційний репозитарій
Communities in DSpace
Select a community to browse its collections.
Recent Submissions
Етнографічний образ сучасної України. Корпус експедиційних фольклорно-етнографічних матеріалів. Т. 12. Культура повсякдення часів російсько-української війни
(Київ : ІМФЕ ім. М. Т. Рильського, 2024) Скрипник, Г.
У томі представлено інтерв’ю, зібрані в період широкомасштабного вторгнення рф. Вони стосуються тематики реалій війни, її впливу на ідентифікаційні практики громадян України, зміну демографічної ситуації в країні внаслідок воєнних дій. Зафіксовано соціонормативну культуру в умовах воєнного повсякдення та її новітні форми, такі як волонтерство, громадська взаємодопомога, самоорганізація та самооборона, релігійні практики. Окрім професійних етнологів, до збору матеріалів долучились науковці з різних установ: музеїв, навчальних закладів, громадських організацій з усіх куточків України від Сум до Ужгорода, від Чернігова до Одеси. Значний науковий потенціал для аналітичних узагальнень становлять наративи, зафіксовані студентами-етнологами під час польових етнографічних практик у різних регіонах України. Видання призначене для широкого кола читачів, шанувальників української культури та фахівців із царини етнології та суміжних галузей історичної науки.
Ілля Гаврилович Шульга – визначний дослідник Голодомору на Поділлі
(Вінниця : Твори, 2021) Зінько, Ю. А.; Коляструк, О. А.
Книга підготовлена до 100-річчя знаного українського вченого, доктора історичних наук, професора, визначного дослідника Голодомору 1932-1933 рр. на Поділлі, одного з фундаторів і організаторів відновленого історичного факультету в Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського. До книги ввійшли окремі неопубліковані праці І.Г. Шульги, статті та спогади його колишніх учнів – випускників Ужгородського національного університету та Вінницького державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського, нині працівників освіти і науки України. Для науковців, викладачів, студентів, всіх, хто цікавиться історією України і Поділля.
Настрої та поведінка червоноармійців під час кампанії ліквідації куркульства як класу на Поділлі в період суцільної колективізації
(Вінниця : ВДПУ, 2025) Мельничук, О.; Мельничук, М.
Метою статті є аналіз настроїв та поведінки червоноармійців під час кампанії ліквідації куркульства як класу на Поділлі в період суцільної колективізації. Методологія дослідження. Під час дослідження проблеми було використано історичні (хронологічний, порівняльний, історико-генетичний, історико-типологічний), джерелознавчі (аналіз архівних документів, контент-аналіз преси та пропагандистських матеріалів), соціально-психологічні (метод реконструкції соціально-психологічного портрета, метод історичної емпатії) та статистичні (кількісний аналіз, метод соціометрії) методи. Наукова новизна дослідження полягає у спробі на основі аналізу засекречених раніше архівних документів простежити динаміку настроїв та поведінки червоноармійців в умовах боротьби режиму проти селян- власників. Висновки. Прийняте партією рішення про перехід до політики «ліквідації куркульства як класу» в районах суцільної колективізації передбачало об’єднання зусиль партійно-радянських органів та силових структур з його реалізації. В оголошеній більшовиками війні проти селян-власників влада розраховувала на підтримку Червоної армії, яка завжди розглядалася як важлива інституція з насадження комуністичного режиму. На військові підрозділи, розквартировані по всій території України, у тому числі й Поділлі, покладалося завдання силового придушення селянського опору в разі необхідності. Зважаючи на це, перед політвідділами військових частин було поставлене завдання пильно стежити за морально-політичними настроями командного та рядового складу ЧА та їх реакцією на практичне впровадження в життя заходів партії з ліквідації куркульства як класу. Політвідділи зобов’язувались систематично надсилати інформацію до політичного управління Українського військового округу та вживати необхідних заходів. Передбачаючи негативну реакцію червоноармійців на репресивні заходи щодо селянства, політичне керівництво ЧА у своїх директивах військовим частинам пропонувало не лише посилити ідейно-політичну роботу серед особового складу, але й провести «чистки», вилучивши з армії осіб, що походять із заможних селянських родин. В межах військових округів пропонувалось створити «операційні бази злісних антирадянських елементів» та привести спеціальні підрозділи військ у бойову готовність. Червоноармійцям – вихідцям із села рекомендувалось писати листи до рідних, в яких переконувати їх у правильності рішення партії. В листах до сільських рад військовослужбовці мали вказати конкретні прізвища заможних селян з вимогою реквізиції майна та виселення із населених пунктів. В результаті агітаційних заходів, поєднаних із політичним насиллям по відношенню до червоноармійців – вихідців із заможних селянських родин, кількість відкритих протестів червоноармійців значно зменшились. В цілому ж настрої та поведінка червоноармійців були неоднозначними й залежали від багатьох факторів, зокрема від особистих переконань, соціального походження, партійної приналежності та характеру пропагандистської роботи серед військових.
Українська ідентичність у часі та просторі: історична пам'ять, інтерпретація минулого та сучасні виклики війни
(Вінниця : ВДПУ, 2025) Телегуз, І.; Телегуз, А.
Мета дослідження – проаналізувати особливості формування національної ідентичності українців у просторі і часі, зважаючи на аспект збереження історичної пам’яті народу і виклики сучасної російсько-української війни. В основі методології лежать порівняльно-історичний, а також загально-наукові методи аналізу та синтезу, принцип історизму, науковості, міждисциплінарності. Наукова новизна визначається спробою цілісного осмислення проблеми формування національної ідентичності українців у просторі та часі, враховуючи порівняльний міждисциплінарний підхід аналізу збереження історичної пам’яті та інтерпретації минулого. Висновки. Історична пам'ять українських вимушених мігрантів минулих століть сприяла тому, що вони та їхні нащадки зберігали етнокультурну ідентичність перебуваючи за межами українських етнічних територій. Саме історична пам'ять дозволила здійснювати активну проукраїнську діяльність за кордоном, на європейському та заокеанському просторах, впродовж декількох поколінь. Їхня пам'ять та інтерпретація минулого відрізнялася від пам’яті українців, які проживали на теренах СРСР. Якщо сучасні інтелектуали усвідомлюють, що функцією історичної пам’яті є формування національної ідентичності, то враховуючи значні масштаби міграції з України варто осмислити дане питання в глобальному контексті. Сьогодні було б важливо, щоб пам’ять українців у просторі (тобто тих, хто виїхали і не повернуться, а також тих, хто повернуться і тих, хто не виїжджав з України) була все ж таки в одній системі цінностей, пам’яті про героїв, які боронили і продовжують захищати Україну від ворога сьогодні. З погляду часу, це певно дозволить формувати і зберігати національну ідентичність не лише в межах держави України, а й в значно ширших просторових масштабах, які охоплюють різні країни проживання українців.
Актуалізація римо-католицьких храмів Волині як об'єктів культурної спадщини
(Вінниця : ВДПУ, 2025) Марків, А.
Метою статті є аналіз основних етапів будівництва римо-католицьких храмів на території Волині, їх значення як об’єктів культурної спадщини; характеристика шляхів і форм актуалізації культових споруд як історико-архітектурних пам’яток. Методологія дослідження базується на використанні системного, аспектного підходів, принципів об’єктивності, розвитку та взаємодії, сукупності загальнонаукових і спеціальних методів (класифікації, проблемно-хронологічного, аналізу і синтезу). Наукова новизна полягає у комплексному вивченні процесів розбудови культових споруд Римо-католицької церкви на Волині упродовж XV – XVIII ст. як складової формування історико-культурного ландшафту регіону, обґрунтуванні важливості та висвітленні методів актуалізації і соціалізації досліджуваних об’єктів. Висновки. Завдяки підтримці держави та великих магнатів на Волині упродовж XV – XVIII ст. існували сприятливі умови для будівництва католицьких культових об’єктів у стилі ренесансу та бароко. Костели будувалися у краї за фінансової підтримки магнатів, шляхти, католицьких орденів і на початок ХХ ст. сформували досить розгалужену мережу. Істотного занепаду Римо-католицька церква та її храми зазнали у роки світових воєн і радянської влади. У незалежній Україні до переліку пам’яток національного значення у Волинській області занесено 13 римо-католицьких костелів, 5 придорожних каплиць, 3 дзвіниці, низка храмів є пам’ятками місцевого значення. Будівлі костелів як важливий елемент історичного ядра міста мають значний потенціал для розвитку урботуризму, екскурсійно- пізнавального, культурно-історичного, паломницького туризму. Найбільш активно на Волині здійснюється дослідження і популяризація Кафедрального костелу святих апостолів Петра і Павла м. Луцька, Колегіального костелу святої Трійці в Олиці. Певний туристичний потенціал мають зруйновані храми – костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, с. Кисилин; костел Святого Іоанна Євангеліста, м. Любешів та ін. Інтеграція об’єктів культурної спадщини в сучасне суспільство шляхом їх активної популяризації, використання в освіті, мистецтві та інших галузях, розвиток інструментів комунікації спадщини і людини / громади сприятимуть соціалізації культурної спадщини.