Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Історія
Permanent URI for this collectionhttps://library.vspu.net/items/21477071-f7cb-436f-bd93-6afbb284c0d1
Browse
433 results
Search Results
Item Насильство над цивільним населенням. Миколаївська область. Документи органів держбезпеки. 1941-1944 / Автори-упорядники Валерій Васильєв, Олена Лисенко, Сергій Макарчук, Роман Подкур. – К.; Видавець В.Захаренко. 2024, 432 с. : рецензія(Вінниця : ВДПУ, 2025) Кравченко, П.Метою статті є аналіз матеріалів збірника, що містить документи про злочини німецьких та румунських окупантів і їх поплічників на території Миколаївської області у 1941-1944 рр. Задокументовані і доведені слідством акти насильства над цивільним населенням та військовополоненими доповнюють картину злочинів проти людяності на території України під час німецько-радянської війни 1941-1945 рр., дають можливість більш повно оцінити масштаби, форми і методи масового винищення людей, порівняти їх зі злочинами, що їх сьогодні чинять на території України російські загарбники. Значна увага приділена змістові статей Валерія Васильєва та Романа Подкура.Item Суспільно-політична діяльність Михайла Грушевського на форумі НТШ у сучасних історіографічних дискусіях(Вінниця : ВДПУ, 2025) Драбчук, Ю.Мета статті полягає у відтворенні рецепції суспільно-політичної діяльності М. Грушевського на форумі НТШ в сучасній українській історіографії. Методологія дослідження спирається на комплексне використання принципів історизму, об’єктивності і системності, а також загальнонаукових (узагальнення, порівняння, аналіз і синтез) і спеціально-історичних (порівняльний, генетичний, психологічний та типологічний) методів історіографічного дослідження. Наукова новизна статті полягає у дослідженні малознаної проблеми рецепції діяльності М. Грушевського як голови НТШ в історіографії кінця ХХ – початку ХХІ ст. У підсумку відзначено, що проблема суспільно-політичної діяльності М. Грушевського на форумі НТШ набула чималої популярності в сучасній українській історіографії. Спираючись на потужний доробок діаспорного українознавства й актуалізувавши чималі поклади різнопланових джерел (інституційний документообіг, епістолярій, мемуари, публіцистику й ін.), дослідники нашого часу вивели громадське служіння керманича Шевченкового товариства з «тіні» реалізованих ним суто академічних проєктів. Відтак постали численні спроби відтворити потужний освідомлюючий і модернізуючий впливи на широкі кола українства багатьох видавничих, науково-популярних і освітніх ініціатив М. Грушевського, реалізованих за підтримки членів НТШ з обох боків Збруча. Це дозволило аргументовано говорити про ключову роль Товариства як модернізатора націєтворчих процесів. Разом із тим, інтенсивне дослідження громадського служіння львівського професора виявило низку перспективних історіографічних сюжетів. Серед них особливою вагомістю позначено проблему комплексного осмислення культурної політики М. Грушевського як наукового менеджера. З’ясування цього та низки інших питань уможливить підійти до підготовки панорамної історії НТШ періоду інституційного злету.Item Історія правління князя Володимира Великого у працях польських істориків кінця ХІХ – першої третини ХХ ст.(Вінниця : ВДПУ, 2025) Беднарчук, Ю.Мета статті полягає у вивченні специфіки дослідницьких підходів польських вчених кінця ХІХ – першої третини ХХ ст. до зображення історії правління Володимира Великого та оцінок його постаті та історичного періоду. Методологія дослідження спирається на принципи об’єктивності, історизму, проблемності та методи аналізу й синтезу, наукового історіографічного аналізу, критики історичних джерел, порівняльно-історичний мето та інші. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше у вітчизняних історіографічних студіях спеціально вивчається специфіку образу князя Володимира Великого та періоду його правління у працях польських істориків кінця ХІХ з першої третини ХХ ст. Висновки. Розглянуті праці показують значний інтерес польських вчених до історії правління князя Володимира Великого. Для дослідників володарювання руського правителя та його особа виступали і як об’єктом порівняння із часами та персоналіями польських князів – творців Держави П’ястів, і як приклад першого в історії ворога Польщі. У центрі зацікавлень виступала проблема завоювання Володимиром Червенських городів й початків польсько-руського протистояння за володіння землями сучасної Західної України та південно-східної Польщі, змагання за які тривали протягом наступної тисячі років. Володимира Великого історики бачили особою, що надала вектор цивілізаційному розвитку усім східнослов’янським народам, який вони оцінювали як протилежний та ворожий до Західноєвропейської цивілізації. Таким чином одну із глибинних причин русько-польського конфлікту вчені часто віднаходили у прийнятті Руссю християнства у його грецькій церковній традиції. Самого ж Володимира Великого науковці бачили організатором як ґрунтовних державних інституцій, так і творцем етнокультурної єдності на теренах Русі, що було здійснено ним завдяки запровадженню християнства та запозиченню візантійських державних традицій.Item Історичний наратив як засіб пропаганди у формуванні політики пам’яті та меморіалізації Сілезії (1945–1956 рр.)(Вінниця : ВДПУ, 2025) Сергієнко, В.Метою статті є дослідити формування змісту та способів поширення нового історичного наративу як засобу пропаганди комуністичним режимом Польщі та як одного з дієвих факторів реполонізації на землях Сілезії протягом 1945–1956 років. Методологія дослідження визначена його метою і завданнями. Ключовими методологічними принципами, застосованими в дослідженні, є принципи критичного аналізу джерел, історизму, об’єктивності, системного підходу. Застосування вказаних принципів дає можливість дослідити об’єктивні підстави, ідеологічні завдання, принципи формування змісту та способи поширення історичної пропаганди серед населення Сілезії протягом досліджуваного періоду. Окрім загальнонаукових методів аналізу та синтезу, застосовані історико-хронологічний та історико-генетичний методи, за допомогою яких було досліджено процес становлення і розвитку історичної пропаганди як одного з вагомих факторів реполонізації Сілезії в 1945– 1956 рр. Наукова новизна роботи полягає у тому, що на основі аналізу джерельного матеріалу, зокрема публікацій в ЗМІ, що виходили в Сілезії протягом 1945–1956 рр., простежено формування змісту нового для регіону зокрема та Польщі в цілому історичного наративу, в якому обґрунтовувався новий етнічний та суспільно-політичний статус Сілезії. Встановлено, що цей наратив являв собою вагомий фактор пропаганди і виступав частиною комплексу заходів із реполонізації Сілезії вказаного періоду. Висновки. В процесах реполонізації Сілезії вагомим фактором була пропаганда, одним із ключових засобів якої було формування нового історичного наративу. Головними змістовими компонентами цього наративу були твердження про історичну закоріненість польського населення на землях Сілезії, насильницький характер германізації регіону, прогресивну роль комуністичної партії та СРСР в поверненні цих земель до складу Польщі. Цей наратив формувався в два етапи, із яких перший (1945–1948) відрізнявся більш науковим характером і метою та мав обґрунтування історичної закоріненості польського етнічного елементу в регіоні. На другому етапі (1949– 1956) внутрішні політичні зміни призвели до посилення в змісті історичної пропаганди комуністичної ідеології, яка значною мірою витіснила зміст національної історії. На основі вказаного наративу протягом 1945–1956 рр. на теренах Сілезії було сформовано локальний варіант історичної пам’яті, де поєднувались елементи етнічної історії та комуністичної ідеології.Item Єгипет у зовнішній політиці Франції другої половини 19 століття(Вінниця : ВДПУ, 2025) Яковенко, К.Метою статті є розглянути, яким було єгипетське питання у зовнішній політиці Франції другої половині ХІХ ст. Методологія дослідження зумовлена використанням принципів історизму, всебічності та об’єктивізму. Вказані принципи базувались на методах узагальнення, поєднання історичного та логічного аналізу, аналізу документів, проблемно-хронологічного, структурно-порівняльного та системно-аналітичного методів. Наукова новизна полягає у тому, щоб на прикладі Єгипту показати особливості формування близькосхідної політики Франції в другій половині ХІХ ст. Висновки. Події другої половини ХІХ ст. показують, що єгипетське питання займало істотне місце в північно-африканській політиці Франції. Однак її стримана позиція в 1880-і роки була обґрунтована важливими факторами, а саме – необхідністю забезпечення безпеки своєї колоніальної імперії, певною боязню поширення панісламістських ідей, а також із прагнень власної континентальної безпеки. Також варто відзначити, що вирішення єгипетського питання у Франції значною мірою залежало від характеру взаємовідносини цієї країни з іншими європейськими державами – Великобританією, Росією, Німеччиною. Крім того, фактором, що суттєво впливав на рівень і характер активності дипломатії в долині Нілу, була ситуація всередині самої Франції і відповідно непослідовність політичного курсу щодо Єгипту. Зовнішні та внутрішні фактори врешті призвели Францію до поразки в боротьбі за переважання в долині Нілу.Item «Міньони» (міньяни) як нелегальні юдейські громади на Вінниччині у 1945-1952 рр. (за матеріалами звітів обласної ради по справах релігійних культів)(Вінниця : ВДПУ, 2025) Жмуд, Н.; Войнаровський, А.Мета дослідження – розкрити діяльність «міньонів» (міньянів) як нелегальних юдейських громад на Вінниччині у 1945-1952 рр. на основі аналізу матеріалів звітів Ради по справах релігійних культів по Вінницькій області; охарактеризувати особливості взаємовідносин юдейських релігійних об’єднань з органами радянської влади різних рівнів крізь призму сталінської політики антисемітизму першого повоєнного десятиліття. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні загальнонаукових та історичних методів, основними з яких стали узагальнення, проблемно-хронологічний, історико- системний, порівняльно-історичний. Особлива увага приділена статистичному аналізу при відстеженні динаміки кількості незареєстрованих громад впродовж досліджуваного періоду на Вінниччині і контент-аналізу текстів звітів Уповноваженого Ради по справах релігійних культів по Вінницькій області. Наукова новизна полягає в тому, що на основі вперше введених в обіг архівних матеріалів звітів Уповноваженого Ради по справах релігійних культів при Раднаркомі СРСР по Вінницькій області проаналізовано діяльність нелегальних юдейських громад на Вінниччині у 1945-1952 рр. Висновки. Діяльність «міньонів» (міньянів) на Вінниччині у перше повоєнне десятиліття варто розглядати у контексті політики державного антисемітизму. Релігія, яка навіть в період нацистської окупації відігравала консолідуючу роль у життєдіяльності традиційної єврейської громади, зазнала після війни суттєвих змін. Радянська влада намагалася стримувати та контролювати діяльність юдейських громад, активність яких пожвавилася у 1948 р. на тлі зростання національної свідомості єврейського населення у зв’язку з утворенням держави Їзраїль. Такі дії більшовицького уряду спричинили хвилю репресивних заходів (обшуки, арешти, зняття з реєстрації, закриття синагог, оподаткування тощо), які призвели до розгортання антисемітських настроїв серед населення. Та незважаючи на жорсткий тиск тоталітарного сталінського режиму на нелегальні юдейські формування, вони продовжували діяти в підпіллі та підтримувати цілісність єврейської спільноти. В 1945 – 1952 рр. Вінниччина опинилася серед лідерів по юдейським нелегальним формуванням.Item Настрої та поведінка червоноармійців під час кампанії ліквідації куркульства як класу на Поділлі в період суцільної колективізації(Вінниця : ВДПУ, 2025) Мельничук, О.; Мельничук, М.Метою статті є аналіз настроїв та поведінки червоноармійців під час кампанії ліквідації куркульства як класу на Поділлі в період суцільної колективізації. Методологія дослідження. Під час дослідження проблеми було використано історичні (хронологічний, порівняльний, історико-генетичний, історико-типологічний), джерелознавчі (аналіз архівних документів, контент-аналіз преси та пропагандистських матеріалів), соціально-психологічні (метод реконструкції соціально-психологічного портрета, метод історичної емпатії) та статистичні (кількісний аналіз, метод соціометрії) методи. Наукова новизна дослідження полягає у спробі на основі аналізу засекречених раніше архівних документів простежити динаміку настроїв та поведінки червоноармійців в умовах боротьби режиму проти селян- власників. Висновки. Прийняте партією рішення про перехід до політики «ліквідації куркульства як класу» в районах суцільної колективізації передбачало об’єднання зусиль партійно-радянських органів та силових структур з його реалізації. В оголошеній більшовиками війні проти селян-власників влада розраховувала на підтримку Червоної армії, яка завжди розглядалася як важлива інституція з насадження комуністичного режиму. На військові підрозділи, розквартировані по всій території України, у тому числі й Поділлі, покладалося завдання силового придушення селянського опору в разі необхідності. Зважаючи на це, перед політвідділами військових частин було поставлене завдання пильно стежити за морально-політичними настроями командного та рядового складу ЧА та їх реакцією на практичне впровадження в життя заходів партії з ліквідації куркульства як класу. Політвідділи зобов’язувались систематично надсилати інформацію до політичного управління Українського військового округу та вживати необхідних заходів. Передбачаючи негативну реакцію червоноармійців на репресивні заходи щодо селянства, політичне керівництво ЧА у своїх директивах військовим частинам пропонувало не лише посилити ідейно-політичну роботу серед особового складу, але й провести «чистки», вилучивши з армії осіб, що походять із заможних селянських родин. В межах військових округів пропонувалось створити «операційні бази злісних антирадянських елементів» та привести спеціальні підрозділи військ у бойову готовність. Червоноармійцям – вихідцям із села рекомендувалось писати листи до рідних, в яких переконувати їх у правильності рішення партії. В листах до сільських рад військовослужбовці мали вказати конкретні прізвища заможних селян з вимогою реквізиції майна та виселення із населених пунктів. В результаті агітаційних заходів, поєднаних із політичним насиллям по відношенню до червоноармійців – вихідців із заможних селянських родин, кількість відкритих протестів червоноармійців значно зменшились. В цілому ж настрої та поведінка червоноармійців були неоднозначними й залежали від багатьох факторів, зокрема від особистих переконань, соціального походження, партійної приналежності та характеру пропагандистської роботи серед військових.Item Українська ідентичність у часі та просторі: історична пам'ять, інтерпретація минулого та сучасні виклики війни(Вінниця : ВДПУ, 2025) Телегуз, І.; Телегуз, А.Мета дослідження – проаналізувати особливості формування національної ідентичності українців у просторі і часі, зважаючи на аспект збереження історичної пам’яті народу і виклики сучасної російсько-української війни. В основі методології лежать порівняльно-історичний, а також загально-наукові методи аналізу та синтезу, принцип історизму, науковості, міждисциплінарності. Наукова новизна визначається спробою цілісного осмислення проблеми формування національної ідентичності українців у просторі та часі, враховуючи порівняльний міждисциплінарний підхід аналізу збереження історичної пам’яті та інтерпретації минулого. Висновки. Історична пам'ять українських вимушених мігрантів минулих століть сприяла тому, що вони та їхні нащадки зберігали етнокультурну ідентичність перебуваючи за межами українських етнічних територій. Саме історична пам'ять дозволила здійснювати активну проукраїнську діяльність за кордоном, на європейському та заокеанському просторах, впродовж декількох поколінь. Їхня пам'ять та інтерпретація минулого відрізнялася від пам’яті українців, які проживали на теренах СРСР. Якщо сучасні інтелектуали усвідомлюють, що функцією історичної пам’яті є формування національної ідентичності, то враховуючи значні масштаби міграції з України варто осмислити дане питання в глобальному контексті. Сьогодні було б важливо, щоб пам’ять українців у просторі (тобто тих, хто виїхали і не повернуться, а також тих, хто повернуться і тих, хто не виїжджав з України) була все ж таки в одній системі цінностей, пам’яті про героїв, які боронили і продовжують захищати Україну від ворога сьогодні. З погляду часу, це певно дозволить формувати і зберігати національну ідентичність не лише в межах держави України, а й в значно ширших просторових масштабах, які охоплюють різні країни проживання українців.Item Актуалізація римо-католицьких храмів Волині як об'єктів культурної спадщини(Вінниця : ВДПУ, 2025) Марків, А.Метою статті є аналіз основних етапів будівництва римо-католицьких храмів на території Волині, їх значення як об’єктів культурної спадщини; характеристика шляхів і форм актуалізації культових споруд як історико-архітектурних пам’яток. Методологія дослідження базується на використанні системного, аспектного підходів, принципів об’єктивності, розвитку та взаємодії, сукупності загальнонаукових і спеціальних методів (класифікації, проблемно-хронологічного, аналізу і синтезу). Наукова новизна полягає у комплексному вивченні процесів розбудови культових споруд Римо-католицької церкви на Волині упродовж XV – XVIII ст. як складової формування історико-культурного ландшафту регіону, обґрунтуванні важливості та висвітленні методів актуалізації і соціалізації досліджуваних об’єктів. Висновки. Завдяки підтримці держави та великих магнатів на Волині упродовж XV – XVIII ст. існували сприятливі умови для будівництва католицьких культових об’єктів у стилі ренесансу та бароко. Костели будувалися у краї за фінансової підтримки магнатів, шляхти, католицьких орденів і на початок ХХ ст. сформували досить розгалужену мережу. Істотного занепаду Римо-католицька церква та її храми зазнали у роки світових воєн і радянської влади. У незалежній Україні до переліку пам’яток національного значення у Волинській області занесено 13 римо-католицьких костелів, 5 придорожних каплиць, 3 дзвіниці, низка храмів є пам’ятками місцевого значення. Будівлі костелів як важливий елемент історичного ядра міста мають значний потенціал для розвитку урботуризму, екскурсійно- пізнавального, культурно-історичного, паломницького туризму. Найбільш активно на Волині здійснюється дослідження і популяризація Кафедрального костелу святих апостолів Петра і Павла м. Луцька, Колегіального костелу святої Трійці в Олиці. Певний туристичний потенціал мають зруйновані храми – костел Непорочного Зачаття Пресвятої Діви Марії, с. Кисилин; костел Святого Іоанна Євангеліста, м. Любешів та ін. Інтеграція об’єктів культурної спадщини в сучасне суспільство шляхом їх активної популяризації, використання в освіті, мистецтві та інших галузях, розвиток інструментів комунікації спадщини і людини / громади сприятимуть соціалізації культурної спадщини.Item Діяльність комісій у справах неповнолітніх у Житомирській області в першій половині 1980-х рр.(Вінниця : ВДПУ, 2025) Власюк, І.Мета дослідження – аналіз діяльності комісій у справах неповнолітніх у регіоні Житомирської області в першій половині 1980-х рр., відповідних заходів щодо профілактики правопорушень, вчинених учнівською молоддю. Методологічну основу дослідження складають загальні методи аналізу та синтезу, порівняльний та статистичний методи (для аналізу показників роботи комісій у справах неповнолітніх); історичний, а також принципи, необхідні для неупередженого та всебічного вивчення проблеми даного дослідження (об’єктивності, історизму та науковості). Наукова новизна дослідження полягає у комплексному аналізі діяльності комісій у справах неповнолітніх Житомирської області у першій половині 1980-х рр., залученні архівних документів, раніше не введених до наукового обігу. Висновки. Перша половина 1980-х рр. була завершальним періодом у суспільно- політичному житті УРСР, який передував перебудовчим процесам та у якому посилилися протиріччя та кризові явища у свідомості населення, у т. ч. неповнолітніх. Аналіз статистики правопорушень неповнолітніх у звітах роботи комісій у справах неповнолітніх показує, що кількість їх не зменшувалася, за виключенням окремих років. Збільшилася кількість злочинів, скоєних неповнолітніми у стані алкогольного сп’яніння. Профілактика скоєння протиправних дій неповнолітніми передбачала проведення бесід, кінолекторіїв на відповідну тематику, правових заходів тощо. Переважали серед правопорушень неповнолітніх злочини проти особистої власності, вчинення хуліганських дій. Необхідно зазначити, що серед головних причин неефективної роботи комісій у справах неповнолітніх був слабкий контроль за їх поведінкою та щодо контролю неблагополучних сімей. У місті Житомирі, районах області у названий період проблема скоєння правопорушень неповнолітніми була досить гострою. Учнівська молодь у своїй поведінці відображала проблеми тогочасного суспільства, кризові явища, що не набули тоді ще критичної межі. Актуальним завданням для роботи комісій у справах неповнолітніх був зв’язок з правоохоронними органами та громадськістю. Подальшого дослідження потребують зміни в роботі комісій у справах неповнолітніх в Житомирській області у другій половині 1980-х – на початку 1990-х рр.