Парадигма якості життя у похилому віці: теоретичне обґрунтування

Abstract

Якість життя набуває все більшого визнання і використовується у процесі формування гуманістичної соціальної політики та вирішення її проблем з огляду на необхідність адаптації людини похилого віку до змінних умов. Водночас відбувається зростання показників якості життя для осіб похилого віку. Оцінка якості життя демонструється в двох формах: в аспекті ступеня задоволення об'єктивних потреб та інтересів, а також суб'єктивної задоволеності якістю життя саме особистості. Мета дослідження – теоретично обґрунтувати парадигму якості життя у похилому віці. Для досягнення мети дослідження застосовувалася група теоретичних методів дослідження: теоретичний аналіз спеціальної науково-методичної літератури, документальних матеріалів, абстрагування, логіко-теоретичний аналіз, компаративний аналіз, метод синтезу, метод систематизації. Результати. Під час дослідження виокремлено два підходи до визначення якості життя: дедуктивний та індуктивний. Згідно дедуктивного підходу якість життя старшого населення країни базується на макропоказниках, Індуктивний підхід в якості безпосереднього об'єкта аналізу розглядає систему функціональних потреб індивіда та ступінь їх задоволення. Виокремлено, що якість життя для різних вікових груп похилого населення, змінюється від умов де проживають, від макро-суспільного і соціально-демографічного впливу. Висновки. Узагальнюючи вище зазначене, ми дійшли висновки, що вимірювання якості життя у похилому віці значною мірою залежать від експертних поглядів, а не простого погляду на важливі складові. Дослідження наукових поглядів має важливе значення для розробки сучасних знань про складові якості життя в похилому віці. Дані погляди варто розділяти на два підходи: дедуктивний та індуктивний. У похилому віці суттєвий вплив на якість життя мають як біологічні фактори, так і психологічні. Позитивне бачення старості як неминучого процесу онтогенезу, соціалізація на мікро- та макрорівні людей похилого віку є пріоритетними напрямками дКачество жизни приобретает все большее признание и используется в процессе формирования гуманистической социальной политики и решения ее проблем с учетом необходимости адаптации пожилого человека к изменяющимся условиям. В то же время отмечается рост показателей качества жизни для пожилых людей. Оценка качества жизни демонстрируется в двух формах: в аспекте степени удовлетворения объективных потребностей и интересов, а также субъективной удовлетворенности качеством жизни именно личности. Цель исследования - теоретически обосновать парадигму качества жизни в пожилом возрасте. Для достижения цели исследования применялась группа теоретических методов исследования: теоретический анализ специальной научно-методической литературы, документальных материалов, абстрагирование, логико-теоретический анализ, компаративный анализ, метод синтеза, метод систематизации. Результаты. В ходе исследования выделены два подхода к определению качества жизни: дедуктивный и индуктивный. Согласно дедуктивного подхода качество жизни старшего населения страны базируется на макропоказателях, Индуктивный подход в качестве непосредственного объекта анализа рассматривает систему функциональных потребностей индивида и степень их удовлетворения. Выделены, что качество жизни для разных возрастных групп пожилых населения, меняется от условий где проживают, от макро- общественного и социально-демографического воздействия. Выводы. Обобщая выше сказанное, мы пришли к выводы, что измерения качества жизни в пожилом возрасте в значительной степени зависят от экспертных взглядов, а не простого взгляда на важные составляющие. Исследование научных взглядов имеет важное значение для разработки современных знаний о составляющих качества жизни в пожилом возрасте. Данные взгляды стоит разделять на два подхода: дедуктивный и индуктивный. В возрасте существенное влияние на качество жизни имеют как биологические факторы, так и психологические. Позитивное видение старости как неизбежного процесса онтогенеза, социализация на микро- и макроуровне пожилых людей являются приоритетными направлениями исследования их качества жизни.Quality of life is gaining more and more recognition and is used in the process of forming humanistic social policy and solving its problems, given the need to adapt the elderly to changing conditions. At the same time, there is an increase in quality of life indicators for the elderly. Assessment of quality of life is demonstrated in two forms: in terms of the degree of satisfaction of objective needs and interests, as well as subjective satisfaction with the quality of life of the individual. The purpose of the study is to theoretically substantiate the paradigm of quality of life in old age. To achieve the goal of the study used a group of theoretical research methods: theoretical analysis of special scientific and methodological literature, documentary materials, abstraction, logical-theoretical analysis, comparative analysis, synthesis method, method of systematization. Results. The study identified two approaches to determining the quality of life: deductive and inductive. According to the deductive approach, the quality of life of the elderly population of the country is based on macro indicators. The inductive approach as a direct object of analysis considers the system of functional needs of the individual and the degree of their satisfaction. It is pointed out that the quality of life for different age groups of the elderly population varies from the conditions in which they live, from the macro-social and socio-demographic impact. Conclusions. Summarizing the above, we concluded that measuring the quality of life in old age depends largely on expert views rather than a simple view of important components. The study of scientific views is important for the development of modern knowledge about the components of quality of life in old age. These views should be divided into two approaches: deductive and inductive. In old age, both biological and psychological factors have a significant impact on quality of life. A positive vision of old age as an inevitable process of ontogenesis, socialization at the micro and macro levels of the elderly are priority areas for studying their quality of life.