Автореферати та дисертації
Permanent URI for this communityhttps://library.vspu.net/items/8a546e8e-ce81-4d78-8825-2906a414b663
Browse
86 results
Search Results
Item Підготовка майбутніх учителів до професійної мобільності в процесі вивчення педагогічних дисциплін : дисертація(Вінниця : ВДПУ, 2024) Фрицюк, А. В.У дисертації обґрунтовано й експериментально перевірено ефективність педагогічних умов формування професійної мобільності майбутніх учителів у процесі вивчення педагогічних дисциплін. На основі аналізу наукових джерел обґрунтовано авторське визначення професійної мобільності майбутніх учителів як інтегративної, динамічної особистісної характеристики, що виявляється у сформованості ключових, загальнопрофесійних компетентностей, здатності удосконалювати та самостійно здобувати професійні знання; активності, гнучкості адаптації до нових умов професійно-педагогічної діяльності й успішного переходу на інші види діяльності; здатності знаходити потрібні способи і форми професійно-педагогічної діяльності, приймати самостійні і нестандартні рішення; готовності до інновацій у професійній діяльності, що призводить до якісних перетворень у професійній діяльності, забезпечує успішну професійну самореалізацію й конкурентоздатність на сучасному ринку праці. З’ясовано, що термінологічний дискурс проблеми формують такі терміни та терміносполуки, як «мобільність», «професійна мобільність», «професійна мобільність майбутніх учителів», «професійний саморозвиток», «формування професійної мобільності», «формування професійної мобільності майбутніх учителів». Аналіз вітчизняних і закордонних досліджень засвідчив, що ступінь розроблення проблеми формування професійної мобільності майбутніх учителів не відповідає рівню її теоретичної і практичної значущості. Визначено потенційні можливості педагогічних дисциплін щодо формування професійної мобільності майбутніх педагогів. У дисертаційному дослідженні розкрито структуру професійної мобільності майбутніх учителів як комплексної характеристики, визначено її компоненти: мотиваційний, знаннєвий, праксеологічний, особистісний, рефлексивний. Відповідно до вказаних компонентів було визначено критерії й показники досліджуваної якості. Показниками ціннісно-мотиваційного критерію визначено: ціннісні орієнтації та установки на професійну мобільність; внутрішню потребу в професійній мобільності; мотивацію професійного вдосконалення; відкритість до змін (до нового). Показниками інформаційно-змістового є: володіння професійно-педагогічними знаннями, що лежать в основі професійної компетентності; усвідомлення необхідності професійної мобільності для майбутньої професійної діяльності; поінформованість щодо особливостей професійної мобільності вчителя; здібність до самостійного оволодіння психолого-педагогічними та фаховими знаннями. Процесуально-операційний критерій характеризують такі показники: здатність самостійно розв’язувати проблеми у квазіпрофесійній діяльності; гнучкість у розв’язанні педагогічних ситуацій; здатність творчо застосовувати здобуті знання на практиці; здатність адаптуватися до умов, що змінюються в професійній діяльності. Для рефлексивно-комунікативного критерію визначено показники: уміння проаналізувати й оцінити професійно-педагогічну ситуацію; здатність до осмислення власних професійно-педагогічних можливостей; самооцінка потенційної готовності до роботи в нових умовах; комунікативні навички. Показниками регулятивно-суб’єктного критерію є креативність, творча активність; толерантність до невизначеності, адаптивність; вольові якості: рішучість, наполегливість, ініціативність; прогностичні уміння. Визначено сукупність взаємопов’язаних, взаємозалежних, взаємодоповнюваних педагогічних умов формування професійної мобільності майбутніх учителів: доповнення змісту педагогічних дисциплін інформацією про специфіку професійної мобільності вчителя з огляду на сучасні вимоги професійної діяльності; розвиток стійкої мотивації та ціннісного ставлення студентів до професійної мобільності засобами технологій інтерактивного навчання; педагогічна підтримка здобувачів з метою стимулювання надситуативної активності та побудови особистої професійної перспективи; розвиток самостійності студентів засобами інформаційно-комунікаційних технологій та технологій дистанційного навчання із застосуванням імітаційного моделювання предметно-соціального ті. Визначені й обґрунтовані в дисертації педагогічні умови уможливили розроблення моделі формування професійної мобільності майбутніх учителів, що ґрунтується на положеннях методологічних підходів (акмеологічного, діяльнісного, компетентнісного, особистісного, системного, синергетичного) та принципів (загальнодидактичних: систематичності та послідовності; свідомості й активності студентів; міцності засвоєння знань, умінь і навичок; індивідуального і диференційованого підходу; зв’язку навчання з життям; специфічних: безперервності, контекстності, рефлексивної спрямованості, креативності, проблематизації освітнього процесу), реалізується в межах концептуального, процесуально-технологічного, діагностувально-результативного блоків у процесі трьох послідовних етапів. Розроблена методика поетапної реалізації педагогічних умов формування професійної мобільності майбутніх учителів (організаційно-мотиваційний, практично-орієнтований, рефлексивно-регулятивний етапи) комплексно відображає мету, завдання, принципи, форми й методи розвитку досліджуваної якості. На кожному з етапів здійснювалося послідовне впровадження обґрунтованих педагогічних умови формування професійної мобільності майбутніх учителів у процесі вивчення педагогічних дисциплін. Організаційно-мотиваційний етап був спрямований на розвиток ціннісних орієнтацій та установок здобувачів на професійну мобільність, їхньої внутрішньої потреби в професійній мобільності тощо. Основними формами і методами на цьому етапі були: моделювання ситуацій; мікровикладання, кейс-метод, метод проєктів («Педагогічний форсайт») тощо. Практично-орієнтований етап передбачав поглиблення професійно-педагогічних знань студентів, що лежать в основі професійної компетентності, підвищення рівня їхньої поінформованості щодо особливостей професійної мобільності вчителя, здатності самостійно розв’язувати проблеми у квазіпрофесійній діяльності, гнучкості у розв’язанні педагогічних ситуацій, адаптуватися до умов, що змінюються тощо. Серед основних форм і методів, що використовувалися на цьому етапі були такі: бесіди, дискусії, розв’язання педагогічних ситуацій, моделювання ситуацій; самостійні творчі завдання, навчально-дослідні завдання тощо. Рефлексивно-регулятивний етап був спрямований на розвиток умінь студентів аналізувати й оцінювати професійно-педагогічні ситуації, осмислювати власні професійно-педагогічні можливості, оцінювати потенційну готовність до роботи в нових умовах тощо. Мета цього етапу реалізовувалася за допомогою таких форм і методів: рольові, імітаційні ігри; мікровикладання, кейс-метод, метод проєктів («Педагогічний фронезис») тощо. Аналіз результатів формувального етапу експерименту засвідчив, що розроблені педагогічні умови формування професійної мобільності майбутніх учителів і методика їх реалізації забезпечують структурну перебудову всіх компонентів досліджуваної особистісної якості, що виявилося у загальній якісній та кількісній динаміці її сформованості. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що: - вперше теоретично обґрунтовано педагогічні умови формування професійної мобільності майбутніх учителів у процесі вивчення педагогічних дисциплін (доповнення змісту педагогічних дисциплін інформацією про специфіку професійної мобільності вчителя з огляду на сучасні вимоги професійної діяльності; розвиток стійкої мотивації та ціннісного ставлення студентів до професійної мобільності засобами технологій інтерактивного навчання; педагогічна підтримка здобувачів з метою стимулювання надситуативної активності та побудови особистої професійної перспективи; розвиток самостійності студентів засобами інформаційно-комунікаційних технологій та технологій дистанційного навчання із застосуванням імітаційного моделювання предметно-соціального контексту професійної діяльності); етапи формування професійної мобільності майбутніх учителів: організаційно-мотиваційний, практично-орієнтований, рефлексивно-регулятивний; розроблено компоненти (мотиваційний, знаннєвий, праксеологічний, рефлексивний, особистісний), критерії (ціннісно-мотиваційний, інформаційно-змістовий, процесуально-операційний, рефлексивно-комунікативний, регулятивно-суб’єктний) та рівні (творчий, достатній, адаптивний) професійної мобільності майбутніх учителів; уточнено сутність поняття «професійна мобільність майбутніх учителів» відповідно до проблеми дослідження; подальшого розвитку набули діагностичні методики дослідження професійної мобільності майбутніх учителів. Практичне значення одержаних результатів полягає в розробленні та впровадженні авторської методики реалізації педагогічних умов формування професійної мобільності майбутніх учителів, в укладанні авторського навчально-методичного посібника: «Професійна мобільність майбутнього вчителя», методичних рекомендацій «Діагностика професійної мобільності майбутніх учителів», «Методика формування професійної мобільності вчителя», робочих зошитів для практичних занять з педагогічних дисциплін («Розвиваємо професійну мобільність. Педагогіка», «Розвиваємо професійну мобільність. Основи педагогічної майстерності», «Розвиваємо професійну мобільність. Методика виховної роботи», «Розвиваємо професійну мобільність. Історія педагогіки»), що можуть бути використані з метою формування професійної мобільності майбутніх учителів. Сформульовані в дослідженні теоретичні положення та одержані експериментальні результати можна використовувати в освітньому процесі педагогічних закладів вищої освіти, закладів післядипломної педагогічної освіти.Item Педагогічні умови формування цифрової компетентності майбутніх учителів початкових класів у педагогічних закладах вищої освіти : дис. на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 011 Освітні, педагогічні науки.(2024) Севастьянова, М. С.У дисертації досліджено проблему формування цифрової компетентності майбутніх учителів початкових класів у педагогічних закладах вищої освіти. Встановлено, що цифровізація як тренд сучасного світового розвитку посіла чільне місце в освіті. Цифрові технології – це не лише інструмент, а й середовище життя сучасної людини, котра розкриває нові можливості: навчання у зручний час і місці, безперервна освіта, можливості формувати індивідуальні освітні траєкторії, з користувачів електронних ресурсів стати їх створювачами. Однак, таке середовище вимагає від едагогів інноваційного підходу до організації освітнього процесу, одержання нових компетентностей для роботи в цифровому освітньому середовищі. Констатовано, що в таких умовах система педагогічної освіти має забезпечити підготовку випускника, який володіє високим рівнем сформованих цифрових професійних компетентностей. Здійснено аналіз теоретичних засад формування умов цифрової компетентності майбутніх учителів початкових класів у процесі навчання у вищому навчальному закладі. На підставі аналізу наукової літератури висвітлено досвід вітчизняних та зарубіжних учених щодо професійної підготовки майбутніх фахівців в умовах цифровізації освіти. Визначено актуальні вимоги держави до професійної підготовки вчителів початкових класів. Узагальнено результати проведеного анкетування, що уможливили виявлення основних проблем підготовки майбутніх учителів початкових класів, до яких віднесено: труднощі під час пошуку достовірної інформації; складність відбору програмного забезпечення та вивчення актуальних систем, що використовуватимуться в подальшій професії; проблеми у застосуванні цифрових технологій під час розв'язання власних завдань професійного зростання (дистанційні курси, веб-конференції, онлайн-семінари). Проаналізовано зміст ключових понять дослідження «цифровізація освіти», «педагогічна освіта», «інформаційно-комунікаційні технології», «цифрова компетентність», «компетенції» та «компетентність», «цифрова грамотність» та «цифрова культура». Запропоновано авторське визначення поняття цифрової компетентності майбутніх учителів початкових класів як базової, системної характеристики особистості, що відтворює її теоретичну та практичну здатність до використання цифрових технологій у процесі втілення методів навчання здобувачів освіти у вищому навчальному закладі. Визначено структуру цифрової компетентності майбутнього вчителя початкових класів, яка складається з таких компонентів: інформаційно-комп’ютерного, інформаційно-когнітивного інформаційно-методичного. Розроблено та обґрунтовано структурно-функціональну модель формування цифрової компетентності майбутніх учителів початкових класів у процесі професійної підготовки. Охарактеризовано основні принципи формування цифрової компетентності: цілісності, науковості, наступності, культуровідповідності, єдності групового й індивідуального навчання; єдності теоретичної та практичної діяльності. Із метою максимальної ефективності формування цифрової компетентності майбутніх учителів початкових класів запропоновано мікродидактичний комплексний метод організації засвоєння інформації майбутніми вчителями, який дозволяє здійснювати фахову підготовку здобувачів освіти на репродуктивному, продуктивному та творчому рівнях. Цей метод розглянуто, як алгоритм окремих дій спрямованих на навчання щодо майбутньої діяльності та передбачає засвоєння здобувачами освіти знань, умінь, навичок (розв’язування проблемних ситуацій за допомогою інноваційних педагогічних технологій, виконання спеціальних вправ для уміння формувати міжпредметну інтеграцію в майбутній професійній діяльності, участь у дидактичних іграх та тренінгах). Визначено та проаналізовано педагогічні умови, що сприяють результативності процесу формування цифрової компетентності майбутніх учителів початкових класів: підвищення мотивації студентів до вивчення дисциплін інформаційно-комунікаційного циклу; удосконалення змісту навчання здобувачів освіти в процесі міжпредметної інтеграції дисциплін на основі цифровізації; використання інноваційних педагогічних технологій у навчанні майбутніх учителів початкових класів. Встановлено, що основною метою педагогічних умов є формування в студентів мотивації та позитивного ставлення до системного використання цифрових технологій у майбутній професійній діяльності. Уточнено діагностично-критеріальну базу педагогічної діагностики мотиваційного процесу при формуванні цифрової компетентності майбутніх учителів початкових класів, що логічно співвідноситься з прийомами формування пізнавальних мотивів, а саме: пізнавально-евристичні (індукції, дедукції, евристики); інтегративні, що активізують знання майбутніх учителів, орієнтують їх на самостійне розв'язання завдань (кросворди, лабіринти, ребуси, криптограмами тощо); сугестивні прийоми впливу (сприяють зняттю психічної напруженості, при необхідності – нейтралізації негативної мотивації до окремих предметів у процесі навчання, активізації самостійності навчання за допомогою педагогічного навіювання і релаксації, самонавіювання, самонастроювання). Реалізація педагогічних умов і моделі формування цифрової компетентності майбутніх учителів початкових класів здійснювалась в межах дослідно-експериментальної роботи, яка проходила в два етапи: констатувальний та формувальний. Результати педагогічного експерименту, засвідчили підвищення рівня сформованості чотирьох критеріїв (мотиваційно-ціннісний, когнітивний, діяльнісний та оцінно-рефлексивний) в респондентів ЕГ. Визначена динаміка відмінностей у рівнях сформованості критеріїв обох дослідних груп зумовила виокремлення важливості педагогічних умов у формуванні цифрової компетентності майбутніх учителів початкових класів. Аналіз наслідків застосування системи моніторингу продемонстрував необхідність мотивування майбутніх учителів, тому що мотивація є компенсуючим фактором за невисокого рівня інтелектуальних здібностей або наявності необхідних знань, умінь та навичок. За рівних можливостей спрямованість на успіх (мотивація успіху) надає майбутньому вчителеві більш високу продуктивність, ніж мотивація уникнення невдачі. Під час констатувального етапу педагогічного експерименту в результаті аналізу анкет і тестів щодо визначення рівня сформованості цифрової компетентності підтвердилось положення про низький рівень сформованості цифрової компетентності майбутніх учителів початкових класів. Результати сформованості цифрової компетентності майбутніх учителів початкових класів продемонстрували, що в ЕГ і КГ спостерігалась позитивна динаміка сформованості цифрової компетентності. Для ЕГ характерним є високий рівень формування цифрової компетентності, а для КГ – середній. Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що: вперше теоретично розроблено й обґрунтовано педагогічні умови формування цифрової компетентності майбутніх учителів початкових класів у педагогічних закладах вищої освіти (підвищення мотивації студентів до вивчення дисциплін інформаційно-комунікаційного циклу, удосконалення змісту навчання здобувачів освіти в процесі міжпредметної інтеграції дисциплін навчального плану на основі цифровізації, використання інноваційних педагогічних технологій у навчанні майбутніх учителів початкових класів); структуру інформаційної та цифрової компетентності майбутніх учителів початкової школи, яка містить інформаційно-когнітивний, інформаційно-методичний та інформаційно-комп’ютерний компоненти, що дозволяє системно формувати в майбутніх учителів початкової школи цифрову компетентність; структурно-функціональну модель формування цифрової компетентності майбутніх учителів початкової школи, котра містить змістово-технологічний і контрольно-результативний блоки, що побудовані на основі використання структури інформаційної цифрової компетентності та комплексного методу організації засвоєння інформації майбутніми вчителями початкової школи, що дозволило підвищити рівень формування цифрової компетентності; – уточнено понятійно-категоріальний апарат дослідження та етапи формування готовності майбутнього вчителя початкових класів до використання цифрових технологій в професійній діяльності; – подальшого розвитку набули методика формування готовності майбутніх учителів початкових класів до використання цифрових освітніх ресурсів з урахуванням особливостей професійної діяльності вчителя початкової школи: поліфункціональності, поліпредметності, врахування особливості вікової категорії молодших школярів. Практичне значення полягає в розробці й упровадженні в освітній процес методики формування готовності майбутніх учителів початкових класів до використання цифрових освітніх ресурсів; розроблені та апробовані засоби діагностики сформованості у майбутнього вчителя початкових класів готовності до використання цифрових освітніх ресурсів; розроблені та впроваджені методичні рекомендації «Формування цифрової компетентності майбутніх учителів початкових класів у процесі професійної підготовки» для студентів спеціальності «Початкова освіта».Item Педагогічні умови виховної роботи з молодшими школярами у процесі занять з математики(Вінниця : ВДПУ, 2023) Білик, Т. С.; Bilyk, T. S.У дисертації обґрунтовано актуальність упровадження педагогічних умов виховної роботи з молодшими школярами у процесі занять з математики та доведено їх ефективність. Детально проаналізовано сучасний стан виховного процесу, визначено наявність суперечностей, окреслено мету, об’єкт, предмет та гіпотезу дослідження, сформульовано завдання дослідження, методи дослідження, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, апробацію результатів дослідження, впровадження результатів, структуру й обсяг дисертації. У першому розділі «Теоретичні основи організації виховної роботи з молодшими школярами на матеріалах математики» уточнено поняття «виховна робота», охарактеризовано розумове, моральне, етичне, екологічне, патріотичне та інші види виховання. Запропоновано низку форм, методів, прийомів роботи на уроках і в позакласній роботі з математики, що дозволять педагогові ефективно реалізувати виховний процес. З’ясовано та проаналізовано дефінітивну основу дисертаційного дослідження. До неї увійшли такі категорії: «виховна робота», «виховна робота на заняттях математики», «вихованість молодших школярів». Ґрунтуючись на різнобічних доробках науковців щодо визначення поняття «виховна робота на заняттях з математики» та «вихованість» було сформульовані авторські визначення. Поняття «виховна робота на заняттях з математики – це комплекс цілеспрямованих педагогічних впливів на 3 особистість дитини, що забезпечує в неї взаємодію інтелектуальних, морально-етичних, патріотичних, екологічних якостей засобами математичної теорії, математичних методів та засобів, застосування вмінь та навичок на практиці. «Вихованість – це властивість особистості, що характеризується сукупністю сформованих соціально значущих якостей, які відображають ставлення школяра до людей, суспільства, до навчання і праці, до культури і до самого себе. Зі свого боку вихованість молодшого школяра ми розуміємо як: наявність знань про правила поведінки, морально-етичних норм, вміння спілкуватися в колективі тощо (для успішного розв’язання завдань); мотивів та цінностей; спрямованості до подолання труднощів. Здійснено аналіз провідних видів виховання, що реалізуються в освітньому процесі початкової школи засобами математичної діяльності (розумове виховання, естетичне виховання, екологічне виховання, трудове виховання, економічне виховання, патріотичне виховання, валеологічне виховання, моральне виховання). У даному розділі обґрунтовано важливість реалізації виховного потенціалу в процесі занять з математики. Запропоновано низку форм, методів, прийомів роботи на уроках, у позакласній і позаурочній роботі з математики, що дозволять педагогові ефективно реалізувати виховний процес. У другому розділі «Реалізація педагогічних умов виховної роботи в процесі занять з математики» виокремлено педагогічні умови та створена модель реалізації виховної роботи з молодшими школярами у процесі занять з математики. Визначені педагогічні умови, що сприяють вихованню особистості на основі матеріалів з математики: реалізація провідних видів виховання молодших школярів на основі використання математичних матеріалів. Дана педагогічна умова визначає, що важливим завданням початкової школи є реалізація усіх видів виховання молодших школярів, зокрема, із застосуванням математичних матеріалів. Навчальна діяльність з математики розкриває широкий простір для виховного процесу. Особливу увагу ми приділили таким видам виховання: розумове, моральне, патріотичне, екологічне, естетичне. Друга педагогічна умова полягає у поєднанні форм урочної та позаурочної роботи з математики у аудиторному, дистанційному та змішаному форматі. Важливими завданнями Нової української школи є робота з формування в молодших школярів навичок самостійної діяльності, творчого потенціалу та здатності використання знань на практиці. Тому названі якості учнів можуть розвиватися та формуватися на уроках математики, але і у позаурочній роботі. У процесі поєднання урочної аудиторної та позаурочної роботи вчитель може використовувати сюжетно- рольові ігри, ігри-драматизації, ігри-інсценізації, театралізовану діяльність, використання фінансово-економічної освітньої програми «Афлатот», створення веб-квестів на платформі «Всеосвіта». У третій педагогічній умові забезпечення системної роботи учителів початкової школи в процесі пошуку нових шляхів організації виховного процесу в математичній освітній галузі виділені основні шляхи підвищення кваліфікації педагогів у процесі реалізації виховного процесу в позаурочній діяльності на матеріалах математики (взаємовідвідування уроків, інтерактивних лекцій, участь у курсах підвищення кваліфікації, у майстер- класах, конференціях, вебінарах, відвідування круглих столів). На основі педагогічних умов створено модель реалізації виховної роботи з молодшими школярами у процесі занять з математики. Модель складається з п’яти блоків: цільового, теоретико-методологічного, змістовно- організаційного, діагностичного, результативного. Цільовий блок передбачає забезпечення ефективності використання педагогічних умов виховної роботи у процесі занять з математики. Теоретико-методологічний блок ґрунтується на підходах (системному, аксіологічному, діяльнісному, середовищному, інтеграційному, праксеологічному, компетентнісному, інтеграційному), принципах (системності, цілеспрямованості, дитиноцентризму, зв’язку виховання з життям, гуманізації, виховання особистості в колективі) та визначених педагогічних умовах. Змістовно-організаційний блок містить етапи організації дослідження (особистісно-мотиваційний, змістово- когнітивний, практично-діяльнісний, ціннісно-рефлексивний), завдання кожного етапу дослідження (мотиваційного, когнітивного, процесуального, когнітивного), форми, методи, прийоми реалізації дослідження (уроки, позаурочна діяльність, позакласна діяльність, квести, вікторини, нестандартні уроки, естафети, челенджі тощо). Діагностичний блок базується на компонентах (когнітивний, емоційно-ціннісний,поведінковий), критеріях (когнітивному, рефлексивному, емоційному, аксіологічному, мотиваційному, діяльнісному), рівнях (високому, середньому, низькому). Результативний блок передбачає моніторинг ефективності використання педагогічних умов виховної роботи у процесі занять з математики та отримання позитивної динаміки вихованості молодших школярів. У третьому розділі «Експериментальна перевірка ефективності реалізації педагогічних умов організації виховної роботи з молодшими школярами у процесі занять математики» розглянута організація експериментального дослідження та здійснена перевірка ефективності педагогічних умов виховної роботи з молодшими школярами у процесі занять з математики. Заґрунтовуючись на проаналізованих підходах до визначення структурних компонентів, критеріїв та показників вихованості молодшого школяра виокремлені такі компоненти: когнітивний, емоційно- ціннісний, поведінковий, що ідентифікуються за такими критеріями – когнітивним, рефлексивним, емоційним, аксіологічним, мотиваційним, діяльнісним. Відповідно до завдань констатувального етапу експерименту та виокремлених критеріїв сформованості вихованості учням початкових класів було запропоновано 6 субетапів діагностичних процедур, спрямованих на визначення рівнів сформованості структурних компонентів вихованості особистості. Сформованість критеріїв вихованості було визначено за рівнями – високим, середнім і низьким. Для реалізації педагогічних умов у процесі занять з математики ми використовували різноманітні методи та технології, а саме: уроки, позаурочну та позакласну діяльність, інноваційні технології, ігрові технології, методи ментальних карт, математичні проєкти, бесіди, математичні мандали, веб-квести на освітніх платформах. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що: уперше визначено педагогічні умови успішної виховної роботи молодших школярів в процесі занять з математики; визначено компоненти (когнітивний, емоційно- ціннісний, поведінковий), критерії (когнітивний, рефлексивний, емоційний, аксіологічний, мотиваційний, діяльнісний), показники та схарактеризовано рівні (високий, середній, низький) вихованості молодших школярів у процесі занять з математики; визначені прийоми організації виховного процесу з дітьми молодшого шкільного віку на заняттях математики; розроблено модель використання виховного потенціалу математики в початковій школі, що відображає взаємозв’язки сукупності блоків (цільовий блок, теоретико- методологічний блок, організаційний блок, діагностичний блок і результативний блок), передбачає активну реалізацію педагогічних умов виховної роботи; на основі аналізу філософської та психолого-педагогічної літератури нами охарактеризовані компоненти, критерії, показники та рівні вихованості молодших школярів у процесі занять з математики; визначено форми, методи та засоби організації урочної, позакласної та позаурочної виховної роботи з молодшими школярами на матеріалах математики; уточнено зміст поняття «виховний потенціал» та «виховна робота» на заняттях математики; подальшого розвитку набуло апробація методичних матеріалів щодо організації виховної роботи з молодшими школярами у процесі занять з математики. Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає в розробці моделі виховної роботи з молодшими школярами у процесі занять з математики; системи творчих завдань і вправ виховної спрямованості. Здобуті результати та висновки експериментального дослідження сприятимуть подальшому використанню для удосконалення освітнього процесу в урочний та позаурочний час з молодшими школярами. Основні положення та висновки проведеного дослідження висвітлено в методичних рекомендаціях «Виховна математика (виховання молодших школярів на математичному матеріалі)». Результати дослідження можуть бути використані викладачами методики викладання предметів галузі «Математика» на педагогічних факультетах у навчальних закладах І – ІV рівнів акредитації, які здійснюють підготовку вчителів початкових класів, вчителями початкових класів для підвищення ефективності організації виховної роботи в процесі занять з математики. Запропоновані в дисертаційному дослідженні теоретичні й методичні матеріали можуть бути корисними в освітньому процесі молодших школярів, фаховій підготовці майбутніх учителів початкової школи; методичній практиці вчителів початкових класів, під час розробки навчальних програм і курсів, навчально-методичних посібників, робочих зошитів, методичних рекомендацій для учнів початкової школи тощо.Item Формування екологічної культури студентів в освітньому середовищі технічних коледжів(Вінниця : ВДПУ, 2023) Коваль, Ю. А.Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 011 Освітні, педагогічні науки. – Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, Вінниця, 2023. У дисертації на методологічному, теоретичному та практичному рівнях досліджено формування екологічної культури в освітньому середовищі технічних коледжів. На основі вивчення педагогічної, психологічної та науково-методичної літератури визначено суть феномену екологічної культури здобувачів освіти в освітньому середовищі технічного коледжу. Зміст екологічної культури включає в себе гармонію природних, соціальних і духовних сутнісних початків людини. І якщо культура взагалі є способом соціального розвитку, то екологічна культура особистості – це спосіб спільного соціо-природного й особистісного розвитку людини. Формування такої інтегративної та комплексної якості, як екологічна культура особистості, здійснюється безперервно, впродовж усього періоду виховання та навчання, який у свою чергу організується в освітньому просторі технічного коледжу. Соціокультурне середовище, у тому числі й освітнє, створює сприятливі умови для формування необхідних поглядів, цінностей, норм поведінки людини. Обґрунтовано, що показниками екологічної культури здобувачів освіти є: ґрунтовні екологічні знання, навички взаємодії з натуральними об’єктами; переконання і цінності, котрі характеризують дбайливе ставлення людини до природи; участь у наукових дослідженнях із екологічних проблем; відповідальність фахівця за наслідки своєї професійної діяльності для оберігання злагоджених відносин у системі «природа – суспільство»; використання в повсякденній діяльності екологічних знань і переконань; прагнення до спілкування з природою. Актуалізовано понятійно-категоріальний апарат дисертаційного дослідження та висвітлено нинішній стан проблеми, що досліджується в педагогічній теорії й освітній діяльності закладів фахової передвищої освіти. Розкрито сутність засадничих категорій «екологічна культура» й «екологічна культура студента технічного коледжу» в трьох взаємопов’язаних теоретичних аспектах філософському, психолого- педагогічному і методичному. Розглянуто екологічну культуру як систему, що складається з трьох блоків, що є єдиним цілим. Встановлено, що такими є: культура ставлення людини до природи (що відображає екологічні знання, зібрані людством), культура ставлення людини до суспільства, інших людей (що відображає рушійну силу особистості, принципи організації діяльності на основі знання законів природокористування та можливих наслідків своєї поведінки для інших людей), і третій блок – культура ставлення до себе (яка виражає особливості духовного світу людини, її індивідуальну позицію та можливість самостійно ухвалювати рішення, наявність переконань і потреб стосовно навколишнього середовища). Тільки за умови поєднання всіх трьох виокремлених складових можна говорити про екологічну культуру, що регулює взаємодію з навколишнім середовищем, причому в найбільш повному розумінні цього поняття. Визначено критерії (мотиваційно-ціннісний, когнітивний, дієво-практичний, емоційно-вольовий, рефлексивно-оцінний), їх показники, характеристики рівнів (низький, середній, високий) сформованості екологічної культури здобувачів освіти в освітньому середовищі технічного коледжу. Обґрунтовані та схарактеризовані педагогічні умови формування екологічної культури здобувачів освіти в освітньому середовищі технічного коледжу: цілеспрямоване впровадження розробленої моделі формування екологічної культури студентів в освітньому середовищі; застосування проєктних технологій у процесі формування екологічної культури та спрямування самостійної роботи студентів на виконання екологічних проєктів; комплексне використання інформаційно-комунікаційних технологій у процесі формування екологічної культури здобувачів освіти. Науково обґрунтована та розроблена модель формування екологічної культури здобувачів освіти в освітньому середовищі технічного коледжу, котра складається з цільового, методологічного, процесуального, змістовного та результативного блоків. Визначальними науковими підходами до розроблення моделі є професійно орієнтований, особистісно орієнтований, комунікативно- діяльнісний. Модель формування екологічної культури здобувачів освіти в освітньому середовищі технічного коледжу розроблялася з урахуванням таких принципів: гуманізації; природо-відповідності; культуро-відповідності; краєзнавчий; міждисциплінарних зв’язків; системності; комплексності та безперервності екологічної освіти; пріоритетності екологічних знань в системі культури й освіти; відкритості та доступності екологічної інформації; гласності та доступності екологічної інформації; гласності під час розроблення та реалізації політики в сфері екології; спрямованості на стимулювання конкретної діяльності з розвитку системи екологічної культури. Розроблена технологія реалізації моделі формування екологічної культури здобувачів освіти в освітньому середовищі технічного коледжу впроваджувалася в освітній процес фахового технічного коледжу поетапно (мотиваційно-когнітивний, комунікативно-орієнтований, професійно-моделюючий етапи). Для кожного етапу було визначено мету, яка конкретизувалася в завданнях, педагогічних умовах, формах, методах, засобах роботи, прогнозовано очікуваний результат. Створено навчально-методичне забезпечення з екології для практичних, лабораторних занять і самостійної роботи студентів технічних базових коледжів з навчальних дисциплін. Розроблені методичні рекомендації та комплекси завдань для практичних, лабораторних занять і підсумкового контролю з дисциплін, методика оцінювання сформованості екологічної культури здобувачів освіти в освітньому середовищі технічного коледжу за мотиваційно-ціннісним, когнітивним, емоційно-вольовим, дієво-практичним, рефлексивно-оцінним критеріями. Здійснений педагогічний експеримент, в якому доведено, що використання розроблених педагогічних умов, моделі формування екологічної культури здобувачів освіти в освітньому середовищі технічного коледжу та технології її виконання допомагає підвищенню рівня сформованості їхньої культури. Наукова новизна одержаних результатів: − вперше з’ясовано й обґрунтовано педагогічні умови формування екологічної культури студентів в освітньому середовищі технічного коледжу (цілеспрямоване впровадження розробленої моделі формування екологічної культури студентів в освітньому середовищі; застосування проєктних технологій у під час формування екологічної культури та спрямування СРС на виконання екологічних проєктів; комплексне використання інформаційно-комунікаційних технологій під час формування екологічної культури здобувачів освіти); упроваджено модель формування екологічної культури здобувачів освіти в освітньому середовищі технічного коледжу; визначено вплив застосування ІКТ в оволодінні екологічними професійними знаннями та прийомами фахової розумової діяльності; − удосконалено зміст курсу «Основи екології», розроблено програму спецкурсу «Формування екологічної культури в освітньому середовищі технічних коледжів», форми (лабораторні, практичні заняття, виробнича практика, науково- дослідна робота здобувачів освіти, СРС) і методи (інформаційне забезпечення освітнього процесу, комп’ютерні екологічні ігри, ділові ігри, навчальні екологічні проєкти, телекомунікаційні екологічні навчальні проєкти, екологічні квести, екологічні веб-квести) формування екологічної культури здобувачів освіти в освітньому середовищі технічного коледжу; − подальшого розвитку дістало дослідження дидактичних можливостей формування екологічної культури здобувачів освіти в освітньому середовищі технічного коледжу. Практичне значення дослідження полягає в реалізації педагогічних умов формування екологічної культури студентів в освітньому середовищі технічного коледжу; в розробленні діагностичних матеріалів щодо визначення сформованості екологічної культури студентів в освітньому середовищі технічного коледжу; в розробленні та реалізації методичного забезпечення формування екологічної культури студентів в освітньому середовищі технічного коледжу; в розробленні та реалізації інформаційного забезпечення освітнього процесу, комп’ютерних екологічних ігор, ділових ігор, навчальних екологічних проєктів, телекомунікаційних екологічних навчальних проєктів, екологічних квестів, екологічних веб-квестів; методичних рекомендацій щодо виконання практичних робіт; завдань для СРС; тестів для самоконтролю; укладено методичні рекомендації щодо формування екологічної культури здобувачів освіти в освітньому середовищі коледжу. Матеріали дослідження можуть бути використані в технічних закладах вищої і фахової передвищої освіти. Засадничі положення, інноваційні дослідницькі підходи й одержані результати дисертаційної роботи можуть бути використані під час організації професійної підготовки майбутніх технічних фахівців у технічних закладах вищої і фахової передвищої освіти, зокрема під час планування та проведення лекцій, семінарів, спецкурсів, ділових ігор, круглих столів, екскурсій, екологічних заходів та інших сучасних форм аудиторної та позааудиторної роботи. Дисертація може бути базисом для проведення досліджень у галузі теорії та методики формування екологічної культури.Item Формування готовності до професійного іншомовного спілкування у майбутніх менеджерів зовнішньоекономічної діяльност(ВДПУ: Вінниця, 2006) Логутіна, Н. В.; Logutina, N. V.У дисертації проведено аналіз теоретичних основ формування готовності до професійного іншомовного спілкування майбутніх менеджерів як соціально-педагогічної проблеми; розкрито зміст, визначено структурні компоненти, показники й рівні її сформованості у студентів вищих навчальних закладів економічного профілю; обґрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови, які сприяють ефективному формуванню готовності до професійного іншомовного спілкування майбутніх фахівців у сфері менеджменту; розроблено й доведено ефективність методичної системи з реалізації окреслених педагогічних умов у процесі вивчення курсу ,,Іноземна мова за професійним спрямуванням” у вищих навчальних закладах економічного напрямку.Item Формування готовності до професійного іншомовного спілкування у майбутніх менеджерів зовнішньоекономічної діяльності(Вінниця, 2006) Логутіна, Н. В.; Logutina, N. V.У дисертації проведено аналіз теоретичних основ формування готовності до професійного іншомовного спілкування майбутніх менеджерів як соціально-педагогічної проблеми; розкрито зміст, визначено структурні компоненти, показники й рівні її сформованості у студентів вищих навчальних закладів економічного профілю; обґрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови, які сприяють ефективному формуванню готовності до професійного іншомовного спілкування майбутніх фахівців у сфері менеджменту; розроблено й доведено ефективність методичної системи з реалізації окреслених педагогічних умов у процесі вивчення курсу ,,Іноземна мова за професійним спрямуванням” у вищих навчальних закладах економічного напрямку.Item Формування готовності майбутнього вчителя музичного мистецтва до організації музично-естетичного простору закладів загальної середньої освіти(Вінниця, 2020) Добровольська, Р. О.Дисертаційна робота присвячена комплексному вивченню педагогічних умов формування готовності майбутніх вчителів музичного мистецтва до організації музично-естетичного простору закладів загальної середньої освіти, розробці методики її формування у процесі фахової підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва. Професійна готовність вчителя музичного мистецтва є професійно важливою інтегративною якістю особистості, що поєднує в собі засвоєні у процесі професіоналізації гуманістичні ціннісні орієнтації, професійно-етичні норми та етично значущі особистісні якості, які регулюють професійну діяльність і спілкування. Сутнісний зміст професійної готовності майбутніх учителів музичного мистецтва адекватно розкривають чотири компоненти: мотиваційно-ціннісний, когнітивний, особистісно-рефлексивний і діяльнісний. Мотиваційно-ціннісний компонент готовності майбутніх учителів музичного мистецтва відображає сформованість потреби в творчій діяльності, спрямованість на створення умов для саморозвитку, самореалізації дітей у мистецькій діяльності, усвідомлення значущості музичного мистецтва у системі освіти. Когнітивний компонент характеризує компетентність майбутніх учителів музичного мистецтва у використанні особистісно-орієнтованих технологій навчання та виховання у музично-естетичному просторі школи, впровадженні інноваційних методик організації різних видів музично-творчої діяльності учнів. Особистісно-рефлексивний компонент готовності представлений професійно важливими якостями особистості (здатність до самоаналізу і самооцінки власної педагогічної діяльності, відповідальність, емпатія, почуття гармонії, естетичного смаку). Діяльнісний компонент знаходить вияв у вміннях вибору та доцільного поєднання музично-виконавських і творчих форм роботи, вміннях планування та реалізації різних видів музично-творчої діяльності за законами емоційної драматургії, створення емоційно-захоплюючої атмосфери, комунікативних та організаторських і музично-творчих уміннях. Враховуючи сутнісні характеристики і структурні компоненти формування готовності майбутніх учителів музичного мистецтва до організації музично-естетичного простору закладів загальної середньої освіти, ми визначили відповідні критерії (мотиваційно-ціннісний, когнітивний, особистісно-рефлексивний, діяльнісний) та показники, що дають змогу оцінити рівень сформованості готовності майбутніх учителів музичного мистецтва до організації музично-естетичного простору. Показниками мотиваційно-ціннісного критерію визначено: професійно-ціннісне ставлення до майбутньої музично-педагогічної діяльності; спрямованість на професійно-творчу діяльність зі створення музично-естетичного простору загальноосвітньої школи; прагнення до особистісного саморозвитку, професійного самовдосконалення; прагнення до професіоналізму у вирішенні завдань створення музично-естетичного простору навчального закладу; мотив реалізації власного творчого потенціалу як запорука самореалізації учнів у музично-естетичній діяльності. Показниками когнітивного критерію є: знання про особливості використання музично-педагогічної підготовки у створенні музично-естетичного простору загальноосвітньої школи; система знань про музично-естетичний простір навчального закладу; знання творчих методів і форм організації процесу музичного виховання та освіти під час урочної та позаурочної діяльності дітей; знання новітніх музичних технологій створення музично-естетичного простору загальноосвітньої школи. Особистісно-рефлексивний критерій характеризується такими показниками: здатність до адекватної оцінки своєї діяльності зі створення музично-естетичного простору загальноосвітньої школи; сформованість професійних виконавських умінь; організаторські вміння; щирість, доброзичливість, емоційність у професійному спілкуванні з дітьми; емоційна чутливість до музики; здатність до емпатії; сформованість естетичних почуттів і емоцій, адекватних цілям і завданням музично-естетичного виховання. Як показники діяльнісного критерію розглядаються уміння професійно-творчої музично-педагогічної діяльності, необхідні для створення музично-естетичного простору загальноосвітньої школи; вміння включення учнів у різні види музичної діяльності на уроці та поза уроками; вміння використання колективних форм музично-творчої діяльності у створенні музично-естетичного простору навчального закладу; вміння стимулювання інтересів учнів до музично-творчої діяльності в умовах школи. Відповідно до визначених критеріїв і показників було підібрано комплекс діагностичних методик (анкетування, опитування, тест Т. Ільїної «Мотивація навчання у ЗВО»; методика вивчення ціннісних орієнтацій М. Рокіча, заснована на прямому аранжуванні двох списків цінностей: термінальних – цінностей-цілей та інструментальних – цінностей-засобів; методика діагностики соціально-психологічних установок особистості в мотиваційній сфері О. Потьомкіної, що дає змогу визначити чотири установки особистості в діяльності: на процес, на результат, на альтруїзм, на егоїзм; «Методика діагностики особистості на мотивацію до успіху» (Т. Елерс), методика К. Замфір у модифікації А. Реана щодо діагностики мотивації професійної діяльності; методика «Вивчення професійної спрямованості особистості» Є. Рогова; методика А. Реана «Мотивація досягнення успіхів та уникнення невдач»; методика Р. Нємова «Вимірювання мотивації досягнення успіхів та уникнення невдач», адаптовані до дисертаційного дослідження), які допомогли на констатувальному етапі дослідження визначити й описати чотири рівні вищезазначеної готовності: мінімальний, низький, достатній, високий. Мінімальний рівень характеризується безсистемністю та частковістю психологічних, педагогічних, методологічних, музичних і мистецьких знань, відсутністю навичок їх застосування у педагогічній діяльності з організації музично-естетичного простору закладу загальної середньої освіти,зацікавленості в ознайомленні та впровадженні інновацій у власну професійну діяльність. Низький рівень визначається фрагментарністю психологічних, педагогічних, методологічних, музичних, мистецьких знань, неусвідомленістю їх міжпредметних зв’язків, частковими можливостями поєднувати набуті знання з педагогічною практикою, недостатньою сформованістю комунікативних та організаційних умінь, відсутністю інтересу до впровадження інновацій у музично-естетичному просторі закладів загальної середньої освіти. Достатній рівень окреслюється наявністю необхідного обсягу психологічних, педагогічних, методологічних, музичних, мистецьких знань, усвідомленістю їх інтегрованого характеру, вміннями застосовувати професійні знання для вирішення типових і нетипових педагогічних ситуацій у сфері культурно-мистецької освіти, варіативністю педагогічного мислення, помірно розвинутими комунікативними й організаційними вміннями, зацікавленістю до інноваційних процесів у музично-естетичній підготовці учнів. Високий рівень характеризується сформованістю системи психологічних, педагогічних, методологічних, музичних, мистецьких знань, усвідомленням їх інтегрованого характеру та міжпредметних зв’язків, здатністю творчо застосовувати професійні знання і вміння для вирішення нестандартних педагогічних ситуацій у сфері мистецької освіти в музично-естетичному просторі закладів загальної середньої освіти, креативністю педагогічного мислення, актувальному етапі експерименту свідчать про те, що на початок експерименту високий рівень готовності майбутніх учителів музичного мистецтва до організації музично-естетичного простору закладів загальної середньої освіти виявлений у 1,32 % студентів ЕГ і в 1,83 % студентів КГ, достатній рівень – у 10,57 % студентів ЕГ і в 10,96 % студентів КГ. Низький рівень встановлено в 38,77 % студентів ЕГ і 38,36 % студентів КГ. Мінімальний рівень готовності майбутніх учителів музичного мистецтва до організації музично-естетичного простору закладів загальної середньої освіти складає 49,34 % в ЕГ і 48,85 % у КГ. Аналіз психолого-педагогічних джерел, узагальнення результатів констатувального етапу дослідження, а також урахування особливостей особистісно-професійного становлення майбутніх учителів музичного мистецтва дали змогу визначити комплекс педагогічних умов формування отовності майбутніх учителів музичного мистецтва до організації музично-естетичного простору закладів загальної середньої освіти: інтеграція змісту професійної підготовки студентів шляхом реалізації міжпредметних зв’язків, поетапне впровадження в освітній процес технології музично-педагогічного проєктування, активізація пізнавальної діяльності студентів шляхом застосування інтерактивних методів і групових форм організації навчання. Модель формування готовності майбутніх учителів музичного мистецтва до організації музично-естетичного простору закладів загальної середньої освіти має відкритий характер і є складною динамічною системою, що об’єднує цільовий (мета, завдання), змістовий (методологічні підходи і принципи професійної підготовки), процесуальний (педагогічні умови, форми і методи формування готовності майбутніх учителів музичного мистецтва до створення музично-естетичного простору закладів загальної середньої освіти, етапи їх реалізації) та результативно-оцінювальний (критерії та рівні готовності) блоки, відображає цілісний педагогічний процес музично-педагогічної підготовки, що здійснюється поетапно. Результатом її впровадження є сформована готовність майбутніх учителів музичного мистецтва до організації музично-естетичного простору закладів загальної середньої освіти. Варто зазначити інноваційну спрямованість моделі формування готовності майбутніх учителів музичного мистецтва до організації музично-естетичного простору школи, що відповідає сучасній ній роботі в дисертаційному дослідженні була здійснена оптимізація сформованих у ЗВО методичних підходів на основі проєктування та реалізації функціональної моделі формування готовності майбутнього вчителя музичного мистецтва до організації музично-естетичного простору закладів загальної середньої освіти. Це було зумовлено тим, що ця модель дозволяє вибудувати навчання як функціональну систему, що саморозвивається, в межах якої досягається цілеспрямоване, поетапне нарощування ресурсів саморозвитку майбутнього вчителя музичного мистецтва до організації музично-естетичного простору закладів загальної середньої освіти. Результати дослідно-експериментальної роботи засвідчили, що реалізація обґрунтованих педагогічних умов та розробленої методики забезпечує комплексний розвиток усіх структурних компонентів готовності майбутніх учителів музичного мистецтва до організації музично-естетичного простору закладів загальної середньої освіти: мотиваційно-ціннісного, когнітивного, особистісно-рефлексивного, діяльнісного. В експериментальній групі, на відміну від контрольної, на статистично значущому рівні збільшилася кількість студентів з високим рівнем.Item Підготовка майбутнього вчителя до виховання підлітків із низьким статусом в учнівському колективі(Вінниця: ВДПУ, 2020) Гладун, О. В.; Gladun, O. V.У дисертації розглянуто проблеми підготовки майбутнього вчителя до виховання підлітків з низьким статусом в учнівському колективі. Розкрито ключові поняття досліджуваної проблеми: «підліток з низьким статусом в учнівському колективі», готовність майбутнього вчителя до роботи з цією категорією підлітків, висвітлено стан підготовки майбутнього фахівця до даного напряму виховання, визначено критерії, показники та рівні готовності до виховання підлітків з низьким статусом в учнівському колективі, розроблено професійну модель підготовки майбутнього вчителя до виховання підлітків з низьким статусом в учнівському колективі. У дисертаційному дослідженні визначено, обґрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови підготовки майбутнього вчителя до виховання підлітків з низьким статусом в учнівському колективі, а також запропоновано практичні рекомендації для підвищення ефективності цього процесу у професійній підготовці.Item Формування правової компетентності майбутніх менеджерів охорони здоров’я у процесі фахової підготовки(Вінниця: ВДПУ, 2020) Пугач, В. М.; Pugach, V. M.Дисертаційна робота присвячена проблемі формування правової компетентності майбутніх менеджерів охорони здоров’я у системі фахової підготовки. Конкретизовано зміст дефініції «правова компетентність менеджерів охорони здоров’я». Проаналізовано та обґрунтовано педагогічні умови формування правової компетентності майбутніх менеджерів охорони здоров’я у системі фахової підготовки. Розроблено структурно-функціональну модель формування правової компетентності майбутніх менеджерів охорони здоров’я, до складу такої входять такі основні блоки: цільовий, аналітико-діагностичний, змістовно-операційний та результативно-оцінювальний, що утворюють складну багатофункціональну систему, інтегровану в єдину керовану систему професійної підготовки майбутніх менеджерів охорони здоров’я. Експериментально перевірена ефективність запропонованих педагогічних умов (формування системи правових знань, умінь і навичок для їх використання у фаховій діяльності; використання в освітньому процесі професійно-орієнтованих правових задач галузевої спрямованості; використання інформаційно-комунікаційних технологій для вдосконалення фахової підготовки менеджерів охорони здоров’я) формування правової компетентності майбутніх менеджерів охорони здоров’я у системі фахової підготовки.Item Професійна підготовка майбутніх молодших медичних спеціалістів у процесі вивчення фахових дисциплін(Вінниця, 2020) Ілясова, Ю. С.; Iliasova, YuАналіз закордонних і вітчизняних педагогічних, психологічних, медичних, філософських джерел засвідчив, що проблема професійної підготовки майбутніх медичних молодших спеціалістів є актуальною та пріоритетною серед основних завдань медичної освіти України.