Факультет історії і міжнародних відносин
Permanent URI for this communityhttps://library.vspu.net/items/490327fb-7fd4-4939-a4e6-430027a55f70
Browse
10 results
Search Results
Item Денаціоналізація житла у Вінниці 1921-1926 рр.(2023) Кароєва, Т.У статті висвітлено хід денаціоналізації житла у Вінниці, що поетапно тривала упродовж 1921–1926 рр., розкрито причини відновлення приватної власності на житло та особливості її функціонування в радянському суспільстві. Історія україни.Item Топонімічні практики в пострадянській Вінниці (1992–2022)(2023) Кароєва, Т.; Karoyeva, Tetiana R.Мета роботи. З’ясувати специфіку топонімічних практик у пострадянській Вінниці 1992–2022 рр. Методологія. В основі методологічного підходу концепція «соціального виробництва простору» Анрі Лефевра, тобто ідея про створення простору як (від)творення наявної системи соціальних відносин. Його послідовник Маоз Азаряху в топонімічній політиці та практиці віддає пріоритет імпульсу, що йде від державних структур, правлячих партій, муніципалітетів тощо. Чим глибшими і значимішими представляються владі зміни, що відбуваються в суспільстві, тим швидше та рішучіше вона йде на перейменування. Наукова новизна. Простежено, як трансформація регіонального суспільства відбивалася на топонімічній практиці у Вінниці. Встановлено, що нині її специфікою є активна позиція трьох актóрів: міської влади, професіоналів та місцевої громади. Висновки. Масштаб впливу кожного з актóрів є різним і залежить від конфігурації взаємодії між ними, хоч зрештою ухвалення рішення залишається за владою. З боку міської влади топографічна практика – це прояв комеморативної політики на місцевому рівні, який засвідчує входження міської влади в націєтворчий процес, і є складовою репутаційної політики. Готовність влади діяти характеризується довірою до професіоналів, а також тим, як організований процес перейменування та найменування, забезпечена ритмічність обговорення та ухвалення рішень. Професіонали, у Вінниці – історики, намагаються вплинути на символічне конструювання вінницької ідентичності, скориставшись вікном політичних можливостей, в тих межах, які громада готова прийняти. Події останніх років засвідчили, що міська громада включена в обговорення не лише прописаною законодавчою рамкою, а й реальністю, уявленням міської влади про «сильну громаду».Item Адвокатура як корпоративний а́ктор міського суспільства Російської імперії (на прикладі Вінниці кінця 1870-х – 1920 рр.)(Вінниця : Твори, 2021) Кароєва, Т.Мета роботи. З’ясувати чому адвокати як страта були єдиною професійною групою в Російській імперії, яка відігравала провідну роль у міському житті пореформеної країни. Методологія. Теоретичною основою статті є погляди Дж. Коулмена на соціальний капітал корпоративного а́ ктора. Наукова новизна. Для реалізації історико-просопографічних досліджень запропоновано використання понять «соціальний капітал» та «корпоративний а́ктор». З’ясовано, чому адвокатуру можна вважати корпоративним а́ ктором міського суспільства. Висновки. У модерному суспільстві Російської імперії адвокатура була корпоративним а́ ктором міського життя, тому що це була єдина професійна страта, повністю виключена з державної системи, але така, що в силу професійних обов’язків її представники опинялися втягнутими в місцеве громадське життя, володіли широкими та активними соціальними контактами, завдяки яким легко реалізовували різноманітні соціальні обміни ресурсами. В умовах поліційно-бюрократичної Російської імперії адвокати стали деперсоналізованим громадським гарантом дотримання законності та справедливості, тому користувалися неабияким рівнем довіри. Їхні дії мали широкий суспільний розголос і могли впливати на формування соціальних норм. Публічний характер діяльності виробляв навички, необхідні для громадської діяльності в різних сферах міського життя. Адвокати могли впливати на функціонування громади не тільки як пересічні її представники, а й як представники корпоративного а́ ктора, на соціальний капітал якого люди покладали певні надії. Здатність соціального капіталу до накопичення на колишніх річпосполитівських теренах, де в очах місцевого суспільства адвокатська кар’єра здавна була однією з шанованих і гідних для шляхтича, надавала цій професійній страті додаткових важелів впливу.Item Гласні Вінницької міської думи за городовим положенням 1892 р.(Вінниця : Твори, 2020) Кароєва, Т.; Мідяна, І.Розпорядчим органом влади у місті була міська дума, яку формували гласні. Їх за майновим цензом обирали кожні чотири роки в терміни, призначені міською управою й затверджені губернатором. Усього за п’ять каденцій (23 роки) вінницькими гласними були 103 особи. Про багатьох з них ми не маємо докладних відомостей, навіть років життя і сфери професійної діяльності, утім вважаємо за потрібне узагальнити зібрану на сьогодні інформацію.Item Брацлавщина в світлі теорії фронтиру крізь призму земельного питання(Вінниця : «ТВОРИ», 2020) Кароєва, Т.; Кароева, Т.; Karoyeva, T. R.Мета статті. Реформа децентралізації України передбачає створення нового територіального устрою. Усі запропоновані підходи побудовані на географічних, історичних, економічних, транспортних критеріях, проте не враховують специфіку ідентичності населення регіонів. Метою публікації є привернення уваги до своєрідності населення територій, що колись входили до складу Брацлавщини. Методологія. Теоретичною основою аналізу є теорія фронтиру в австралійському доробку – «big man's frontier». Наукова новизна. Своєрідність брацлавського варіанту українського фронтиру полягає в тому, що саме тут відбувалося основне гаряче протистояння кількох потужних претендентів на українські землі: Речі Посполитої, Московського царства/Російської імперії, Кримського ханату і Оттоманської імперії. Унаслідок цієї боротьби навколо земельного питання формувалися подібні до австралійського фронтиру наслідки: велике землеволодіння, тривала перевага підневільної праці, популярність соціалістичних ідей, перемога державного соціалізму, – що обумовило такі риси ідентичності, як подвійність поведінки населення – колективізм та індивідуалізм, лояльність до влади і готовність до спротиву. Утім, природа формування ззовні схожих рис брацлавського фронтиру інша. Оптика «земельного питання» дозволяє розглянути ідентичність населення цих теренів в умовах фронтиру з майнового, правового, етнографічного погляду. Висновки. Оскільки аналіз здійснювався лише у розрізі земельного питання, є необхідність його продовжити з інших ракурсів, наприклад, релігії, звичаєвого права, національної самосвідомості у ХХ ст., колективної та історичної пам’яті, використовуючи теоретичний доробок австралійських вчених. Подібні дослідження дозволять під час продовження реформи децентралізації адміністративного управління приймати більш виважені рішення при створенні нових регіонів.Item Поширеність лубочної книги в українських губерніях XVIII – початку ХХ ст.(Вінниця: Твори, 2019) Кароєва, Т.; Кароева, Т.; Karoyeva, T.У статті розглядається поступове зростання присутності лубочної книги в книжковому середовищі українських губерній XVIII – початку ХХ ст.: від ситуації, коли російськими торговцями поширювалася російська продукція російських видавців, до поступового освоєння цього бізнесу місцевими діячами. Спочатку з’явилися українські видавці лубочної книги, потім українські торговці та україномовна лубочна книга, як перекладна з російської, так й оригінальна, причому з часом навіть російські видавці почали її продукувати для українських теренів.Item Фрондерські настрої помісного дворянства Правобережної України другої половини ХІХ ст. крізь призму книжкових практик(Вінниця : «ТВОРИ», 2020) Кароєва, Т.; Кароева, Т.; Karoyeva, T.Мета статті. З модернізацією Російської імперії помісне дворянство впродовж другої половини ХІХ ст. поступово адаптувалося до нових соціоекономічних умов і ставало соціально активнішим, втім, не отримало навіть мінімальних політичних регуляторів для задоволення своїх соціальних, економічних і культурних потреб до 1906 р., виборів у Державну думу. Воно, як й усі інші соціальні групи імперії, не могло формулювати своїх політичних вимог, створювати політичні організації, які б відстоювали їхні інтереси. Водночас й до революційних подій 1917 р. дворянство продовжували вважати опорою самодержавства, тому важливо визначити, чи було воно абсолютно відданим імперії, чи існували фрондерські настрої серед його представників. Під фрондерськими настроями певної соціальної групи тут розуміється негативізм, викликаний діями влади, який реалізується скоріше як культурницький опір і не веде до конфронтації з владою. Помісне дворянство розглядається поза етнічною приналежністю його представників. Методологія дослідження передбачає використання книг як речових джерел та історико-книгознавчі методи аналізу. Наукова новизна. До вивчення пасивного опору владі, традиційно малодоступного для студіювання, залучений аналіз книжкових практик (придбання, поширення, використання та зберігання книг) помісного дворянства. Висновки. З’ясовано, що упродовж другої половини ХІХ ст. поміщики-дворяни Правобережної України мали фрондерські настрої. Поліційний характер державного апарату країни примушував навіть лояльних підданих вдаватися до протиправних дій для задоволення своїх культурних потреб. Їхні свідомі практики щодо заборонених книг свідчать про тихий спротив владі, який врешті-решт протиставляв людину державній системі, розхитував традиційну систему цінностей.Item Українська революція (1917–1921) в іменах: вінницькі сторінки(Вінниця : ТОВ «ТВОРИ», 2019) Кароєва, Т.; Кароева, Т.; Karoyeva, T.У виданні подано біографічний матеріал про діячів доби Української революції (1917–1921), пов’язаних з теренами сучасної Вінницької області. Він охоплює уродженців краю та тих осіб, які брали активну участь у діяльності українських інституцій цієї доби. Усього пропонується 373 статті та довідки, які, за можливості, доповнені портретними зображеннями. Для зручності використання пропонуються іменний та географічний покажчики, картосхеми основних воєнних подій на теренах краю, а також відомості про авторів статей. Для науковців, освітян, працівників культури, краєзнавців, працівників у галузі туризму, всіх, хто цікавиться і досліджує історію Подільського краю.Item Подільські діячі української революції (1917–1921): проблема колективної біографії(Вінниця, 2020) Кароєва, Т.; Кароева, Т.У статті проаналізовано особливості формування біографічного довіднику польських діячів Української революції (1917-1921). Автор наголошує, що будь-який біографічний довідник є не лише інформаційним ресурсом, а й може бути джерельною базою просопографічних студій. Довідник «Українська революція (1917–1921) в іменах: вінницькі сторінки» (Вінниця, 2019) дозволяє розпочати складання колективної біографії подільських діячів революційної доби, втім його інформаційний потенціал у цій площині обмежений. Характеристиці можливостей та обмежень цього видання й присвячено статтю.Item Поширеність лубочної книги в українських губерніях XVIII – початку ХХ ст.(Вінниця : ТОВ «ТВОРИ», 2019) Кароєва, Т.; Кароева, Т.; Karoyeva, T.У статті розглядається поступове зростання присутності лубочної книги в книжковому середовищі українських губерній XVIII – початку ХХ ст.: від ситуації, коли російськими торговцями поширювалася російська продукція російських видавців, до поступового освоєння цього бізнесу місцевими діячами. Спочатку з’явилися українські видавці лубочної книги, потім українські торговці та україномовна лубочна книга, як перекладна з російської, так й оригінальна, причому з часом навіть російські видавці почали її продукувати для українських теренів.