Кафедра публічного управління і менеджменту
Permanent URI for this collectionhttps://library.vspu.net/items/ab697823-070d-4773-9f3b-56d32c45cc49
Browse
5 results
Search Results
Item Інноваційні моделі та інструменти державного управління музичною освітою в умовах культурних змін(Київ, 2024) Назаренко, М. О.; Лапшин, С. А.Інноваційні моделі та інструменти державного управління музичною освітою включають сучасні стратегії та технології, спрямовані на ефективний розвиток музичної освіти в умовах глобалізації та технологічних змін. Це передбачає впровадження новітніх освітніх стандартів, цифрових технологій, гнучких навчальних програм, а також міжнародної співпраці та мобільності студентів. Основні інновації включають інтеграцію нових технологій (онлайн-курси, віртуальні музичні лабораторії), створення програм обміну, розвиток інклюзивних і доступних освітніх програм, а також гнучкі навчальні плани. Важливими аспектами є також співпраця між державними, приватними та культурними інституціями, нові підходи до оцінки якості освіти та використання музичної освіти як інструменту культурної дипломатії. Пріоритетною інновацією в музичному мистецтві стало нове розуміння комунікативних можливостей музики, де концептуалізм і використання нечітких музичних засобів, шумових ефектів та необроблених звучань замінили класичні уявлення про гармонічне інтонування. Це створило нові можливості для «конструювання» музичних творів і їх інтерпретації. Важливу роль у сучасному музикознавстві відіграє герменевтика як методологічний підхід, що сприяє глибшому розумінню та інтерпретації музичних творів, особливо нової музичної мови сучасних композиторів. Герменевтичний підхід допомагає студентам мистецьких спеціальностей осмислювати глибокі смисли музики, сприяючи розвитку критичного мислення та розуміння культурних традицій. Таким чином, інноваційні підходи в музикознавстві не лише вдосконалюють технічні аспекти, але й відкривають нові естетичні та філософські контексти. Одночасно, інноваційні моделі управління музичною освітою адаптуються до умов глобалізації та цифровізації, сприяючи покращенню якості та доступності музичної освіти на міжнародному рівні.Item Роль державного управління у забезпеченні доступності та якості музичної освіти в Україні(Київ, 2024) Лазо,р О. Д.; Назаренко, М. О.; Лапшин, С. А.Дослідження державного управління в музичній освіті потребує аналізу її динаміки через призму історії, управлінських тенденцій та соціальних змін. Українська музична сфера має свої особливості, зумовлені адміністративним устроєм, політичною ситуацією та рівнем соціально-економічного розвитку. Україна відроджує мистецькі галузі, створюючи школи та культурні осередки. Стаття зосереджується на аналізі державного управління музичною освітою як основі розвитку цієї сфери. Високий рівень музичної освіти сприяє формуванню культурної ідентичності, збереженню традицій і розвитку сучасної музики. Державне управління в музичній освіті – це комплекс заходів, спрямо-ваних на формування, розвиток і підтримку системи музичної освіти через організаційні, правові, економічні та управлінські механізми. Державне управління музичною освітою в Україні здійснюється через систему органів виконавчої влади, де кожен орган відповідає за окремі напрямки. Ключовою проблемою є роль науково-педагогічного складу, який має вирішальне значення у забезпеченні якості музичної освіти. Якість освіти визначається новими підходами до професійного зростання фахівців, які поєднують функції музиканта, культуролога та мистецтвознавця. Музична освіта спрямована на формування свідомості та духовного становлення особистості, що вимагає врахування вимог соціуму, освітньої практики та управлінської системи.Якість музичної освіти залежить від кваліфікації педагогів, організа-ційного забезпечення, методології викладання, змісту освіти та освітніх техно-логій. Важливими є як ендогенні (внутрішні), такі й екзогенні (зовнішні) показники якості, серед яких умови навчання, використання ІКТ, науково-методична база та професійна компетентність фахівців, а також відповідність освіти потребам суспільства. Специфіка державного управління музичною освітою в Україні включає кілька підходів: цивілізаційний, законодавчий, педа-гогічний, економічний, політичний, соціальний, професійний та психологічний та ін.Item Міжнародний досвід у сфері державного регулювання музичної освіти та його адаптації в Україні(Київ, 2024) Лазор, О. Д.,; Лапшин, С. А.Стаття розглядає процес інтернаціоналізації музичної освіти в контексті глобалізації вищої освіти, зокрема в Україні. Визначено ключові аспекти цього процесу, зокрема його вплив на адаптацію системи вищої освіти до міжнародних стандартів та культурних вимог. Окрема увага приділена двом видам інтернаціоналізації: внутрішній та мобільності через національні кор-дони. Досліджується роль університетів у впровадженні інтернаціоналізованих моделей навчання та необхідність спиратися на європейський досвід для підготовки студентів до діяльності в міжнародному музично-освітньому співтоваристві. Автори зазначають, що розвиток інтернаціоналізації музичної освіти в Україні, розпочатий з приєднання до Болонського процесу в 2005 році, потребує вдосконалення стратегічних підходів та подолання спадщини радянського освітнього устрою. Міжнародний досвід у сфері державного регулювання музичної освіти включає практики, стратегії та політики, що застосовуються різними країнами для розвитку та підтримки музичної освіти. Це охоплює управління музичними закладами, освітні стандарти, фінансування, кадрове забезпечення та взаємодію між державними органами та культурними установами. Важливими аспектами є впровадження нових технологій (цифрові інструменти, онлайн-курси), міжна-родна співпраця (фестивалі, конкурси, студентські обміни) та інклюзивність освіти, що відповідає потребам різних соціальних груп. Прозорі програми в музиці є ключовим елементом, який забезпечує доступність інформації, підвищує довіру до організаторів і створює ефективні системи управління. Це включає публічний доступ до музичних архівів, записів і нот, що сприяє дослідженням та безперешкодному використанню матеріалів. Міжнародний досвід також охоплює різні моделі розвитку музичних закладів, підготовки викладачів та підтримки культурної спадщини.Item Публічна служба: європейський досвід(Одеса : Гельветика, 2020) Гриб, В. І.; Лапшин, С. А.; Мельник, Е. А.У статті теоретично узагальнено європейський досвід публічного управління на прикладі систем публічної служби у Франції, Швейцарії, Німеччині та Великій Британії. Завданням дослідження є вивчення позитивного та негативного досвіду реального державного управління на прикладі конкретних країн. Актуальність дослідження випливає з реалій європейських устремлінь нашої країни та розпочатої практики децентралізації державного управління з метою побудови демократичного суспільства, правової та соціально орієнтованої держави на засадах європейського зразка. У зв’язку з цим здійснено логічний аналіз понять: «публічна служба», «громадянська служба», «державна служба», які поширені в управлінській практиці країн Західної Європи. Визначено специфіку публічної служби Франції як найбільш соціально орієнтованої. Проаналізовано різнорівневий характер публічної влади у Швейцарії (конфедерація, кантони і общини), зазначено, що публічна служба, яка в Швейцарії існує реально, в законодавчому плані не достатньо регламентована. Зазначено, що в Німеччині система публічного управління приваблює своєю впорядкованістю, логікою будови ієрархії публічних службовців. Цим досягається статусність особи, яка здійснює діяльність від імені держави, але при цьому не спостерігається ефекту відчуження від суспільства. У Великій Британії поняття публічної служби взагалі не визначено, натомість фігурує поняття «громадянська служба». Незважаючи на це система публічного управління в цій країні забезпечує якісне виконання державних функцій, сприяє підняттю авторитету та престижу влади, росту легітимності управління. Висновок: якщо врахувати досвід устрою публічної служби провідних європейських країн, то можна створити модель, яка в ідеалі мала б мінімум негативних рис та максимум позитивних. Перспективною в цьому напрямку тенденцією має стати орієнтація на соціальну державу, а це означає, що публічні інститути, які реалізують соціально спрямовану діяльність повинні бути на першому місці, а державний сектор має стати відповідальним перед населенням адміністратором, якому потрібен контроль і аудит.Item Громадянське суспільство та держава: співвідношення в публічному управлінні(2020) Кононенко, В. В.; Kononenko, V. V.; Лапшин, С. А.; Lapshyn, S. A.У статті охарактеризовано поняття, форми та механізми співвідношення інститутів громадянського суспільства з інститутами держави. У роботі зазначено, що із трансформацією державного управління до моделі публічного управління значно зростає роль громадянського суспільства. Для забезпечення сталого розвитку та підвищення якості життя громадян сучасна держава може і має залучати до виконання державних завдань та функцій інститути «третього сектору». Проте, такий рівень співпраці, можливий лише в демократичній, правовій державі, де її громадяни не тільки мають забезпечені права та свободи, а й беруть активну участь в управління державними справами. У дослідженні зазначено, що в Україні становлення ефективної взаємодії між інститутами громадянського суспільства та державою залежить від якісних змін моделі управління.