Факультет права, публічного управління і менеджменту
Permanent URI for this communityhttps://library.vspu.net/items/679f6d45-111b-4d96-8e48-13b1d8f93e4b
Browse
600 results
Search Results
Item Комунікація в менеджменті: навчально-методичний посібник(Вінниця.: ВДПУ, 2024)Навчально-методичний посібник «Комунікація в менеджменті» присвячений вивченню теоретичних основ та практичних аспектів ділового спілкування. Посібник охоплює широкий спектр питань, пов'язаних з ефективною комунікацією в організаціях, та надає студентам необхідні знання для успішної професійної діяльності. Посібник складається з п';яти тематичних розділів, кожен з яких розглядає окремі аспекти комунікаційного менеджменту. Кожен розділ містить теоретичний матеріал, приклади та тестові завдання для самоконтролю. Основні теми посібника: - основи спілкування та комунікації в vенеджменті: визначаються предмет, об'єкт, функції та завдання комунікаційного менеджменту, розглядається ієрархічна побудова комунікаційної системи, особливості ділового спілкування та фактори, що на нього впливають; - процес та види комунікативного управління: аналізується комунікаційний процес, особливості ділової розмови та неформального комунікативного менеджменту; - засоби та бар’єри комунікацій у менеджменті: розглядаються вербальні, невербальні та технологічні засоби комунікації, а також психологічні, семантичні, організаційні та технічні бар'єри; - ділова комунікація: вивчаються форми ділової комунікації, стратегії та сценарії ділових комунікацій, принципи ділового стилю спілкування та фактори, що сприяють фективній взаємодії; - ефективні ділові комунікації: визначається ефективність в комунікаційному менеджменті, розглядаються чинники формування ефективних ділових комунікацій та особливості кризових комунікацій. Метою написання посібника є: сформувати у студентів системні знання про теорію та практику ділової комунікації; розвинути навички ефективного спілкування в різних ділових ситуаціях; навчити студентів використовувати різноманітні засоби комунікації для досягнення поставлених цілей; сприяти розвитку комунікативної компетентності, необхідної для успішної професійної діяльності. Посібник призначений для студентів закладів вищої освіти , які навчаються на освітніх програмах з менеджменту, маркетингу, публічних комунікацій, публічного управління і адміністрування тощо та фахівців, які бажають підвищити свою ефективність у діловому спілкуванні. Використання посібника дозволить студентам та фахівцям глибоко зрозуміти сутність комунікаційних процесів в організаціях; навчитися ефективно будувати ділові відносини; розробляти та реалізовувати ефективні комунікаційні стратегії; вирішувати складні комунікативні завдання в різних ситуаціях.Item Комунікаційні стратегії як інструмент стабільного діалогу та досягнення цілей розвитку територіальної громади(2024) Тодорова, О.; Назаренко, М.; Лесик, О.У статті розглянуті поняття «комунікація», «комунікаційна культура в публічному управлінні» та «комунікаційні стратегії». Визначено основні функції комунікаційних стратегій, які спрямовані на підвищення якості комунікацій як всередині суб'єктів публічного управління, так і поза їх межами, а саме: визначення бачення організації, проведення діагностики та аналізу, планування використання ресурсів організації, вплив на громадськість, підвищення ефективності роботи організації. З’ясовано, що сьогодні відбувається трансформація підходів до комунікаційних процесів у публічному управлінні та перехід до нового етапу, основою якого є партнерські відносини, саме цим і зумовлено впровадження нових інструментів та налагодження механізмів взаємодії між органами влади і громадськістю. Розглянуто позитивний вітчизняний досвід реалізації комунікаційної стратегії на місцевому рівні на прикладі виконавчого комітету Мереф'янської міської ради. Зокрема, Мереф'янська міська рада впроваджує багато практик, що спрямовані на інформування та залучення громадян до участі у міських справах. Наприклад, вона робить акцент на вихованні молоді з активною громадянською позицією, з цією метою були запровадженні проєкт «Уроки з Мером», для більш старших громадян були розроблені: школа проєктного менеджменту, бюджет участі тощо. Авторами визначено, що ефективна комунікація має вирішальне значення у процесі формування прозорих та довгострокових відносин зі стейкхолдерами в публічному управлінні, а також розроблено структуру комунікаційних цілей. Обґрунтовано певні концептуальні моменти, що стосуються розробки комунікаційної стратегії в громаді. Зроблено висновок, що одним з найефективніших шляхів формування якісної комунікаційної системи, в процесі стратегування розвитку територіальної громади, є розробка та реалізація комунікаційної стратегії – допоміжної для реалізації Стратегії розвитку, яка спирається на визначені в основній Стратегії цілі та завдання.Item Методологія досліджень штучного інтелекту(2024) Тимошенко, Є.Штучний інтелект (далі – ШІ) стрімко розвивається, впливаючи на різні сфери життя людини, що потребує його правового регулювання. Але перш за все, потрібно дослідити його правову природу, класифікацію та правові аспекти. В даній науковій статті проведений аналіз наукової літератури по заданій темі «Методологія досліджень штучного інтелекту», в результаті чого сформовані завдання, основа дослідження та висновки. В статті розглянуті суспільні відносини щодо становлення, використання, функціонування, застосування та розвитку ШІ в Україні. Вказано на особливості об'єкта, що безпосередньо досліджуються (пошук, фіксація, зберігання, аналіз, використання, еволюція ШІ). Дана тематика має багато складнощів, адже вимагає комплексного вивчення основ ШІ, зокрема функціональної природи та технічних характеристик. Методологія ШІ досліджується крізь призму його типів, видів та підходів досліджень. Вся класифікація, наведена в даній статті, зводиться до двох основних питань, які ми можемо поставити до початку дослідження: «Чи володіє ШІ якостями, характерними для людського інтелекту?» та «Чи здатний ШІ виконувати завдання, які зазвичай виконують люди?». В статті описане походження штучного інтелекту – від біологічного інтелекту людини. Тобто, вказується що ШІ це спроба імітації мозку на нейронів людини. Адже в основу функціонування штучного інтелекту, як об’єкту закладається здатність до навчання, узагальнення інформації, накопичення досвіду, адаптації до навколишніх умов. В статті проаналізовані типи ШІ: експертні системи, машинне навчання, обробка природної мови та розмовний ШІ, нейронні мережі та глибоке навчання, комп’ютерний зір. Також наведена класифікація ШІ за рівнем інтелекту: вузький, загальний, суперінтелект. Зроблені висновки, що не існує єдиного визначення ШІ, яке б охоплювало всі його риси та ознаки. Всі класифікації ШІ ґрунтується на різних критеріях, таких як рівень інтелекту, функціональні можливості, сфера застосування і їх кількість є потенційно необмеженою. Розвиток ШІ потребує комплексного правового регулювання, яке враховуватиме його особливості та потенційні ризики для суспільстваItem Формування інституту національної безпеки: європейський досвідРабенчук, О.У статті аналізуються особливості організації єдиної системи європейської оборони, як частини системи національної безпеки країн ЄС. Розглянуто процес змін в архітектурі безпеки Європейського Союзу та питаннях зовнішньої політики і оборони після завершення холодної війни. Конкретизовано кроки, здійснені на шляху розроблення спільної зовнішньої політики і безпеки ЄС після Маастрихтського договору, відповідно до якого посилювати безпеку ЄС покликаний інститут Спільної зовнішньої та безпекової політики. Охарактеризовано основні напрями оборонної політики Європейського Союзу визначені Амстердамським договором. Відмічено зміни механізму співпраці у сфері національної безпеки ЄС окреслені Ніццьким договором. У дослідженні зазначено, що повномасштабна війна рф в Україні змусила країни ЄС змінити політику національної безпеки і зміцнювати власні оборонні можливості після тривалого процесу роззброєння. Вказано, що після початку війни в Україні питання колективної оборони та безпеки країн Європи стало домінуючим і у діяльності НАТО, який є гарантом територіальної оборони ЄС. Охарактеризовано особливості нової оборонної стратегії ЄС «Стратегічний компас», який логічно продовжив Глобальну стратегію Євросоюзу 2016 року. Автором зауважено, що у «Стратегічному компасі» рф визнається агресором проти сусідньої держави і становить загрозу європейській безпеці. Зроблено висновок про потенціал пріоритетів і безпекової стратегії ЄС та НАТО та усвідомлення нагальної потреби організації гнучкої системи безпекової взаємодії для швидко й ефективного реагування на загрозу нападу на країни ЄС. Зазначено, що під впливом війни в Україні в ЄС виникає стратегічне зрушення позиції від «м’якої» до військової сили. Зауважено, що зовнішня політика ЄС десятиліттями передбачала взаємодію іншими країнами на основі міжнародного права та економічних норм, однак нині виникла потреба посилення військової компоненти зовнішньої та безпекової політики, яка характеризується зрушенням на користь силових методів впливуItem Концепція змін сучасної парадигми управління персоналом для повоєнної економіки України(2024) Посвалюк, О.Значні суспільні зміни глобального масштабу, спричинені спочатку пандемією, а потім повномасштабним військовим вторгненням на територію України та зростанням збройних конфліктів у політично нестабільних регіонах планети, призвели до появи чіткого розуміння необхідності концептуального оновлення парадигми управління персоналом з урахуванням нових обставин. Це питання є особливо актуальним для українських підприємств, система управління персоналом яких вже третій рік поспіль функціонує в умовах воєнного стану та щоразу стикається з необхідністю долати нові та складні виклики. Досліджено погляди науковців і практиків щодо актуальних напрямів вдосконалення сучасної парадигми управління персоналом. Розглядаються такі ключові аспекти, як швидкі зміни на ринку праці, вплив технологічних інновацій і глобалізації на управління персоналом, а також необхідність адаптації підприємств до нових умов. Висвітлено концепції та стратегії управління персоналом, спрямовані на забезпечення конкурентоспроможності підприємств у новій економічній реальності. Проведено аналіз викликів сучасної парадигми управління персоналом підприємства та узагальнено їх спектр за групами конкурентних викликів ринку праці та внутрішніх кадрових викликів. У статті розглядаються основні виклики, з якими стикаються підприємства в Україні, такі як недостатня кваліфікація працівників, відсутність інноваційних підходів в управлінні персоналом, посилення конкуренції на ринку праці та нестабільність економічної ситуації. В будь-якому випадку, існуючий спектр досліджень означеної тематики не дає можливості відповісти на запитання щодо того, які саме виклики постали і ще постануть у перспективі перед системою управління персоналом підприємств в Україні воєнного та повоєнного часу, а також щодо того, наскільки діюча наукова парадигма відповідатиме тим викликам, чим і обумовлюється актуальність вивчення означених питань. Визначено склад ключових демографічних та кадрових змін в Україні як викликів сучасній парадигмі управління персоналом. Запропоновано концептуальні засади зміни парадигми управління персоналом підприємств України у повоєнний періодItem Ґенеза політичної служби: організаційно-правовий аспект(2024) Лазор, Олег; Лазор, Оксана; Юник, ІринаЗдійснено спробу надати науково обґрунтовану характеристику процесу становлення політичної служби в Україні як складової публічної служби на основі дослідження ґенези, аналізу нормативно-правового забезпечення та теоретичних напрацювань, виокремлення структурних складових цієї служби та їх співвідношення з іншими видами. Дослідження проведено методами аналізу та синтезу, дедукції та індукції, порівняльного аналізу та ін. Зважаючи на відсутність законодавчого закріплення видів публічної служби, у наукових джерелах мають місце різні підходи. Проаналізовано внесок вітчизняних науковців у розвиток досліджень сутності та класифікацій публічної служби для визначення у ній місця політичної служби. Загалом сутність служби можна сформулювати виходячи з трьох аспектів: правового, інституційного (соціального) та функціонального, які сукупно формують сутнісну характеристику певного виду служби, демонструють особливості кожного з видів. Виокремлено основні риси цього інституту: особливості вступу, проходження та звільнення з політичної служби; наявність політичної відповідальності; цільове зайняття посад у державних структурах з метою формування та реалізації державної політики у всіх сферах; оплата праці з держбюджету. Акцентовано увагу на основних підвидах політичної служби, визначених законодавчо: служба на посаді Президента України; служба на посадах депутатів Верховної Ради України; служба на посадах членів Кабінету Міністрів України; служба на посадах першого заступника міністра та заступників міністра. Зосереджено увагу на інших посадах публічної служби, які за функціональною складовою можна зарахувати до категорії посад політичної служби. Визначено актуальні питання процесу становлення політичної служби як складової публічної: формування та закріплення у законодавстві вичерпного переліку політичних посад; нормативне закріплення специфіки статусу державних політичних службовців з урахуванням їх різновидів; визначення основоположних засад політичної служби: сутність, особливості, види, функції, принципи, обмеження, процедури проходження службу та ін. Обґрунтовано вагомість становлення інституту політичної служби як важливої складової публічної служби.Item Динаміка валового внутрішнього продукту України 2003-2023 роки(2024) Климчук, О.; Самборська, О.У статті проведений аналіз важливих показників для підняття економіки країни, включаючи валовий внутрішній продукт, валовий продукт на душу населення для окреслення перспектив розвитку. Обраховано рівень економічної активності населення, якості життя, фінансового навантаження на працездатну особу, платоспроможний попит. Встановлено, зниження валового продукту, що супроводжується зменшенням надходжень до бюджету, зменшення купівельної спроможності громадян, відповідно і скороченням виробництва товарів та послуг, скорочення експорту. Досліджені показники негативно позначаються на експорті та імпорті, спостерігаємо динаміку зміщення даних не в найкращу сторону для розвитку країни, окреслили велику імпортозалежність. Також автори відзначають основні проблеми з якими стикнулася національна економіка у 2003-2023 роки, зіставили реальний та номінальний валовий внутрішній продукт. Конкретні напрямки галузевої структурної політики на наш погляд, варто сконцентрувати на розвитку технологій, створення робочих місць, ефективному використанні наявних природних ресурсів. Зазначено, що показники валового внутрішнього продукту має великий вплив на кожного в економічному середовищі країни. Зміни показника впливають на всі сфери: від власних фінансів до інвестиційної привабливості країни, можливості зростання потенційних в робочих місць. Авторами визначено, що стрімке зростання імпорту починаючи з 2005 року, так імпорт у 2023 році перевищив рівень 2005 року на 14,47%, що значно ускладнює підняття економіки. Закцентовано увагу на тому, що зміни потрібно фокусувати на заходах інтенсифікації інвестицій та підвищення ефективності використання наявних фінансових, трудових та виробничих ресурсів. Для інтенсифікації державної економічної політики та обрання вектору розвитку економіки країни слід звернути увагу на виробничі потужності та нарощення виготовлення продукції з подальшою реалізацією на експорт.Item Передумови становлення та перспективи розвитку електронного урядування в Україні(2024) Дзевелюк, Марина; Дзевелюк, АндрійУ статті проаналізовані історичні аспекти становлення електронного урядування в Україні, встановлено часові періоди та їх особливості, представлено перспективні напрями розвитку електронного урядування. Проаналізовано сучасні дослідження вітчизняних науковців даного напрямку. Охарактеризовано актуальні проблеми, які стоять перед Україною та світом, які стосуються мережевої війни, світової пандемії, що уповільнюють процес ефективного впровадження електронного урядування. Визначено, що законодавча база існує, але потребує подальшого розвитку і вдосконалення, відповідно до стандартів ЄС та реалій, які транслює сучасне суспільство. У дослідженні зазначено, що наразі в Україні триває етап впровадження електронного урядування, який розпочався в 2019 році, для якого показовим було формування теоретичної моделі електронного урядування та офіційне впровадження практичної моделі на основі веб-порталу «ДІЯ», який являється брендом цифрової держави в Україні. Встановлено, що для України важливого сенсу набувають такі напрямки: діджиталізація державного управління, підвищення прозорості та підзвітності управлінської діяльності, розширення електронних послуг за допомогою інтеграції нових сервісів, ефективність надання електронних послуг, становлення структур електронної демократії, а також підвищення доступності та інклюзивності населення, а також розвиток інфраструктури, поліпшення кібербезпеки, регулювання процесів електронної комерції, перспективи використання елементів штучного інтелекту та аналітики великих даних для покращення управлінських процесів та прогнозування потреб громадян, міжнародне співробітництво та інтеграція до світових платформ, запровадження цифрових інновацій та інші, що в своїй сукупності модернізує функціонування сучасної держави. Запропоновано дій, які допоможуть розвинути зазначені напрями, що в результаті дозволить підвищити ефективність державного управління.Item Правовий статус військовозобов’язаного в Україні в умовах правового режиму воєнного стану(2024) Шлапак, В.Стаття присвячена аналізу правового статусу військовозобов’язаних в Україні в умовах правового режиму воєнного стану. На основі чинного законодавства автором сформовано понятійний апарат дослідження, зокрема, надано визначення дефініцій «правовий режим воєнного стану», «військовозобов’язаний», «призовник», «військовослужбовець» тощо. Проведено ґрунтовне вивчення нормативно-правової бази, яка регулює питання мобілізаційної підготовки та проходження військової служби. Окрему увагу приділено також аналізу змін, внесених до Законів України «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» після запровадження воєнного стану і оголошення загальної мобілізації в нашій державі. Досліджено вплив оновленого законодавства на правовий статус військовозобов’язаних та наголошено на пріоритетності забезпечення прав людини і громадянина навіть попри можливість їх обмеження згідно із чинними нормативно-правовими актами України. У роботі з’ясовано практичні аспекти застосування нових правових норм, а також виявлено прогалини, що потребують додаткового врегулювання. З урахуванням судової практики обґрунтовано необхідність створення прозорих і ефективних механізмів оскарження рішень районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, підкреслено важливість вдосконалення мобілізаційного законодавства задля недопущення безпідставного обмеження та порушення прав військовозобов’язаних. На основі проведеного дослідження надано конкретні пропозиції щодо усунення виявлених колізій у регулюванні правового статусу військовозобов’язаних в Україні в умовах правового режиму воєнного стану. У статті закцентовано увагу на тому що оновлення мобілізаційного законодавства призвело до виникнення не лише цієї прогалини. Ще більше правових колізій з’явилося у зв’язку із прийняттям Постанови № 560, яка подекуди розходиться із нормами Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливо щодо питання про надання громадянам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.Item Повноваження та реформування вищої ради правосуддя як елементу державного управління системою органів судової влади України(2024) Піпко, А.Стаття присвячена вивченню особливостей формування складу та повноважень Вищої ради правосуддя у сфері організаційного забезпечення діяльності судів в Україні. Висвітлено питання реформування Вищої ради правосуддя як складової державного управління системою органів судової влади України. З цією метою проаналізовано положення Конституції України та спеціального Закону, який регламентує діяльність Вищої ради правосуддя, а також розглянуто основні функції та завдання Вищої ради правосуддя України. Досліджено питання відновлення роботи Вищої ради правосуддя у 2023 році,правовий статус даного державного органу в системі судової гілки влади. З’ясовано, що діяльність Вищої рада правосуддя є надзвичайно важливою в демократичній та правовій державі. Основними завданнями Вищої ради правосуддя є формування суддівського корпусу, звільнення суддів з посад, притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності за порушення ними положень Закону. В статті також запропоновано напрямки вдосконалення процедури добору кадрів до кладу Вищої ради правосуддя. Обґрунтовано нагальну потребу реалізації з боку Вищої ради правосуддя принципу незалежності судів при прийнятті ними судових рішень. Зазначено, що втручання у здійснення правосуддя чи безпосередній вплив на суддів в правовій та демократичній державі, якою себе позиціонує України є недопустимим у будь-який спосіб. Закцентовано увагу, що сьогодні в Україні залишається вкрай великою проблемою відсутність можливості апелювати щодо незаконності рішень Вищої ради правосуддя до вищестоящого органу в Україні і це створює можливості до неналежного розгляду скарг громадян, непрямим доказом чому є численні звернення до ЄСПЛ. Дані обставини в першу чергу знижують довіру до ВРП як надзвичайно важливого органу державного управління для організації якісно правосуддя. Було надано рекомендацію, що задля підвищення довіри населення до правосуддя в Україні, слід активізувати роботу Вищої ради правосуддя, в першу чергу, з метою очищення суддівського корпусу. А також, на наш погляд, удосконалення діяльності Вищої ради правосуддя має тривати одночасно з реформування судової реформи в Україні. Саме незалежність та безсторонність таких органів державної влади як Вища рада правосуддя являються еталоном належного здійснення правосуддя в правовій та демократичній державі.