Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Історія
Permanent URI for this collectionhttps://library.vspu.net/items/21477071-f7cb-436f-bd93-6afbb284c0d1
Browse
7 results
Search Results
Item Сільське господарство Вінниччини у 1945 р.: характерні риси, тенденції розвитку(Вінниця : ВДПУ, 2023) Кравченко, Павло; Мельничук, ОлегМета дослідження – проаналізувати характерні соціально-економічні процеси і тенденції розвитку сільського господарства Вінниччини крізь призму ситуації у колективних господарствах. Методологічною основою дослідження є принципи: науковості, ретроспективний, порівняльно-історичний, аналізу і синтезу, узагальнення, історико-критичний, історико-системний, конкретно-проблемний, системний. Наукова новизна роботи. Автори, на основі дослідження, аналізу вперше введених нових джерел, критичного осмислення партійно-совєтських документів 1945 р. розкрили типові характерні риси соціально-економічної ситуації, що склалася у колгоспах у рік закінчення Другої світової війни. Висновки. Другий рік функціонування відновленого, колоніального по своїй суті, комуністичного совєтського режиму на Вінниччині не приніс змін на краще у соціальному та економічному становищі колгоспного села. Знекровлене війною сільське господарство було піддано посиленій експлуатації з боку сталінського режиму, який не враховував реальний стан речей. Відсутність економічних стимулів, матеріальної зацікавленості у результатах праці, посилення податкового тиску сприяли подальшому падінню продуктивності праці, зростанню байдужості. Вихід із ситуації режим вбачав у посиленні репресій. Все це у комплексі стало передумовою та причиною голоду 1946-1947 рр. Окремі питання теми потребують подальшого вивчення та аналізу.Item Соціальний захист робітників та службовців у Чехословаччині в роки Першої республіки (1918–1939 рр.)(Вінниця : ВДПУ, 2023) Мельничук, Олег; Кравченко, ПавлоМетою статті є характеристика основних форм та видів соціального захисту найманих працівників у міжвоєнній Чехословаччині, що базувалися на запровадженні загальнообов’язкового державного соціального страхування. Методологія дослідження ґрунтується на загальнонаукових принципах об’єктивності, системності, історизму, в поєднанні зі спеціальними методами: проблемно-хронологічним, порівняльно-правовим, контент-аналізу. Наукова новизна полягає у спробі, на основі аналізу нормативних актів, періодичної преси того часу, загальної та спеціальної літератури, визначити ефективність системи соціального захисту робітників та службовців у міжвоєнній Чехословаччині. Висновки. З середини 1920-х рр. основною організаційно-правовою формою соціального захисту найманих працівників у Чехословаччині було соціальне страхування. Щоправда, сама система соціального страхування у Першій Чехословацькій республіці до останніх днів її існування не була остаточно вибудованою, оскільки не об’єднувала усі відомі на той час види страхування. Зокрема, це стосувалося страхування безробітних, що продовжувало здійснюватись за так званою Гентською системою і поширювалось лише на членів профспілок. Не сприяла подальшому розвитку страхових інститутів і світова економічна криза, що охопила Чехословаччину в 1930–1935 рр. і змусила уряди дотримуватись жорсткої бюджетної політики. У таких умовах соціалістичним партіям довелось зосередитись переважно на збереженні чинних стандартів соціального законодавства. Водночас система соціального захисту робітників та службовців Першої Чехословацької республіки формувалася на основі кращих надбань європейського досвіду того часу. Цьому сприяли як фахові знання її розробників, так і загальна демократична атмосфера молодої держави, заснована на гуманітарних традиціях чеської нації та соціальній філософії Т. Г. Масарика. Основну роль у створенні ефективної системи соціального захисту відіграла держава, однак вагоме значення мала й діяльність місцевих органів влади, заснованих на принципах гуманності та милосердя. Незважаючи на те, що світова економічна криза 1930-х років не дала змоги провести заплановані реформи в повному обсязі, однак їх практична реалізація дозволила досягти позитивних результатів у сфері соціального захисту найманих працівників.Item Соціально-економічні та соціокультурні трансформації в подільському селі в 1950 – 1960-х рр. (на матеріалах села Мельниківець)(Вінниця: ВДПУ, 2022) Мельничук, Олег; Поліщук, АннаМетою статті є, на прикладі конкретного мікроісторичного дослідження, обгрунтувати соціально-економічні та соціокультурні трансформації в подільському селі у 1950 – 1960-х рр. Методологія дослідження включає як спеціально-історичні, так і міждисциплінарні методи. Серед спеціальних методів слід вказати передусім на метод історіографічного аналізу, завдяки якому розкрито стан наукового вивчення проблеми. Проблемно-хронологічний метод дозволив поділити досліджувану тему на вузькі проблеми та розглянути їх в хронологічному порядку. Порівняльні спекти трансформацій в подільському селі в повоєнний період виконані в контексті порівняльно-історичного методу. Наукова новизна визначається тим, що означена тема не була предметом спеціального наукового дослідження, а також спробою автора розкрити проблему на матеріалах конкретного мікроісторичного дослідження. Висновки. Смерть вождя та зміна політичного керівництва поклали край сталінській аграрній політиці, що базувалася на адміністративному позаекономічному примусі, ігноруванні основних економічних законів та цілеспрямованому постійному викачуванні матеріальних ресурсів із сільського господарства. Реформи аграрного сектору першої половини 1950-х рр., які були покликані зменшити командно-адміністративний вплив на керівництво колгоспів та збільшити ініціативи останніх щодо масштабів планування та вирощення продукції, в цілому сприяли піднесенню сільського господарства та деякому покращенню становища колгоспного селянства на Поділлі. Зростання врожайності зернових дало змогу не лише активізувати розвиток тваринницької галузі та придбати необхідну сільськогосподарську техніку, але й акумулювати певну частку грошей на виплату зарплат колгоспникам. В той же час, політика укрупнення колгоспів не тільки не призвела до корінних змін в організації та технології виробництва, але й мала довгострокові руйнівні наслідки. Об’єднані господарства ставали малокерованими, колгоспники – більш відчуженими один від одного. Спостерігалося звуження елементів колгоспної демократії та відчуження селянства від землі. Певні успіхи колгоспного будівництва та деяке покращення матеріального добробуту селян не позначилися на поліпшенні культурно-освітньої сфери подільського села. Сільські школи та клуби, що розглядалися як центри впровадження в селянське середовище комуністичної ідеології і моралі та були покликані змінити світогляд і вплинути на духовне життя селянства, тривалий час перебували у непридатних приміщеннях, які не відповідали санітарно-гігієнічним нормам. Будівництво нових освітніх та культурних установ держава пропонувала здійснювати за кошти колгоспів або ж самих селян. Нерідко селяни скаржились на недостатній рівень медичного обслуговування. Фельдшерсько-акушерські пункти знаходились у непристосованих приміщеннях, бракувало досвідчених фахівців, виділених коштів не вистачало на закупівлю медикаментів. В другій половині 1960-х рр. було активізовано роботу із розбудови інфраструктури та благоустрою подільського села. Однак, через відсутність державних дотацій, успіхи були незначними. Переважна частина населених пунктів не мали доріг із твердим покриттям. Будинки сільських мешканців тривалий час залишалися неелектрифікованими. Забезпечення селян продовольчими та промисловими товарами здійснювалось за залишковим принципом. Спроби ж селян покинути село і виїхати до міста не мали успіху, оскільки колгосп не був зацікавлений у втраті робочої сили.Item Оксана Пеленська. Україна поза Україною: Енциклопедичний словник мистецького, культурного і громадського життя української еміграції в міжвоєнній Чехословаччині (1919-1939). Прага: Nаrodnі knihovna Českе republiky-Slovanskа knihovna, 2019. 331 с. : рецензія(Вінниця : ВДПУ, 2022) Мельничук, Олег; Кравчук, ОлександрУ статті прорецензовано книгу Оксани Пеленської, присвячену характеристиці діячів українського емігрантського руху в сферах мистецького, культурного і громадського життя в міжвоєнній Чехословаччині 1919-1939 рр.Item Features of the Pension Provision of Workers and Employees in the USSR During the 1920's.(Вінниця: ВДПУ, 2022) Melnychuk, Oleh; Murashova, Olha; Мельничук, Олег; Мурашова, ОльгаThe purpose of the article is a comprehensive analysis of the pension system of workers and employees of the USSR in the 20s of the 20th century. . The research methodology of the study is the principles of historicism, objectivity and systematicity. In the context of studying the problem, general and special research methods were used: problem-chronological, systemic, historical-comparative, etc. The scientific novelty of the work is to reveal the features of the pension of workers and employees, which was based on the principles of social insurance. Conclusions. After seizing power in Ukraine, after several unsuccessful attempts, the Bolsheviks proclaimed the need to create an effective system of social protection of workers and employees on the ground. Of course, such statements had nothing to do with reality. In the conditions of the Civil War and economic ruin, the state did not have the funds to implement this program, even for a limited number of people. Therefore, the main purpose of such declarative statements was the desire of the occupying power to convince the lumpenized strata of the authorities' concern for them. With the transition to a new economic policy, the financial situation in the country has become even more complicated due to the limited capacity of the state budget in a market economy. In view of this, the Bolshevik republican authorities made a proposal to reorganize the social protection system on the principles of social insurance. Under the new conditions, insurance premiums were the main source of social benefits. One of the most important forms of social protection at that time was the provision of pensions to the disabled. Provision was made at the expense of employers' insurance premiums, the amount of which was determined by the harmfulness and danger of production. If in the first half of the 1920s the main reason for the payment of pensions was permanent disability (disability), then later pensions for old age and seniority were introduced. A significant number of people wishing to receive pensions and the difficult financial situation of social insurance (state-owned enterprises were exempt from paying contributions) did not allow providing pensioners according to the established norms. The size of the paid pensions, for the most part, was meager and did not allow to meet basic needs. Pensions were often replaced by food rations. In addition, the authorities periodically tried to limit the range of "non-proletarian" elements provided by the legislative deprivation of pensions and the meticulous activities of hospital control bodies, which determined the degree of disability.Item Повсякденне життя подільських селян у період нацистської окупації (за матеріалами села Мельниківець, що на Вінниччині)(Вінниця : ТВОРИ, 2021) Мельничук, Олег; Зінько, ЮрійМетою статті є висвітлення повсякденного життя подільського селянства в період нацистської окупації на матеріалах села Мельниківець, що на Вінниччині. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні загальнонаукових, спеціально-історичних та міждисциплінарних методів мікроісторичного дослідження з урахуванням принципів системності, історизму, людиноцентризму, науковості та верифікації. Наукова новизна полягає у спробі авторів, з позицій конкретного мікроісторичного дослідження, охарактеризувати життя та побут подільського селянства в період нацистської окупації. До аналізу залучено широке коло неопублікованих джерел, переважна більшість з яких уперше вводиться до наукового обігу. Висновки. З перших днів нацистської окупації, за вказівкою властей, селяни активно долучились до формування органів місцевої влади, делегуючи до їх складу найбільш авторитетних односельців. Архівні документи та спогади очевидців засвідчують, що переважна більшість обраних осіб не вислуговувались перед окупантами, хоча й змушені були виконувати покладені на них функції. Задля збереження життя односельців, багато з них у своїй роботі намагались передусім запобігати провокаціям та уникати конфліктів з окупаційною владою, а також надавати допомогу у разі продовольчих труднощів. У початковий період репресії окупаційної влади спрямовувались виключно проти комуністично-комсомольського активу села. Більшість мешканців, зокрема колишніх військовополонених, мали змогу займатись сільським господарством, сплачуючи встановлені податки. Однак із поразками на фронтах та активізацією антинацистського опору політика окупаційних властей зазнала змін: посилено репресії проти українського національного руху; заборонено діяльність освітніх установ; активізовано використання примусової праці населення тощо. У цей час серед місцевого населення остаточно розвіялись надії щодо лояльності окупаційного режиму. Після звільнення окупованої нацистами території, репресії проти селянства розпочали вже радянські правоохоронні органи, звинувачуючи їх у співпраці з нацистами. До відповідальності були притягнуті усі, хто обіймав будь-які посади в період окупації, незважаючи на характер та результати їх діяльності.Item Утвердження більшовицького тоталітарного режиму в подільському селі наприкінці 1920-х – початку 1930-х рр.: причини, технології та наслідки (на прикладі села Мельниківець на Вінниччині)(Вінниця : ТВОРИ, 2021) Мельничук, Олег; Melnychuk, Oleh A.; Мельничук, Тетяна; Мельничук, Татьяна; Melnychuk, Tetiana A.Метою статті є, на основі джерел, з урахуванням мікроісторичного підходу, простежити процес остаточного утвердження більшовицького тоталітарного режиму в подільському селі наприкінці 1920-х – початку 1930-х рр. через аналіз причин, технологій та наслідків. Методологія дослідження базується на поєднанні загальнонаукових, спеціально-історичних та міждисциплінарних методів мікроісторичного дослідження з урахуванням принципів історизму, системності, науковості та верифікації. Наукова новизна полягає у спробі автора, на основі аналізу широкої репрезентативної джерельної бази, з позицій конкретного мікроісторичного дослідження, проаналізувати процес насадження більшовицького тоталітарного режиму на Поділлі в умовах другого військово-комуністичного штурму. Висновки. Аналіз різнопланових джерел, що відображають процес насадження більшовицького тоталітарного режиму в селі Мельниківцях на Вінниччині, дає змогу стверджувати, що активізація діяльності місцевих органів щодо усуспільнення селянських господарств на Поділлі розпочалася ще з весни 1928 р. Якщо на початку об’єднання селян у колективи відбувалося здебільш добровільно, то із взяттям партією курсу на суцільну колективізацію, у листопаді 1929 р., переважають силові методи залучення до колективів. Придушення опору заможних селян пропонувалося здійснювати через експропріацію їх власності та висилки за межі постійного проживання. Відповіддю подільського селянства на безчинства влади стала активізація відкритого опору, унаслідок чого на весну 1930 р. в частині населених пунктів Поділля на короткий час навіть було повалено радянську владу. Появу статті Й. Сталіна «Запаморочення від успіхів» частина селянства сприйняла як відверту критику вождем насильницьких методів органів влади на місцях, тому, в результаті так званих «волинок», до травня 1930 р. із колективів вийшли майже 1/3 усіх членів колективних господарств. Під час другого етапу суцільної колективізації, що розпочався у вересні 1930 р., основним «аргументом», який мав переконати селян вступати до колективів, був податковий тиск. Вплив на селянство здійснювався і через систему хлібозаготівель. Встановлюючи непосильні норми здачі хліба для одноосібних господарств, влада таким чином змушувала їх вступати до колгоспів. Насильницька колективізація, що супроводжувалася експропріацією власності заможних селян, непосильні плани хлібозаготівель та примусове вилучення продовольчих запасів призвели до масового голодування частини подільського селянства вже навесні 1932 р. Унаслідок штучно спланованого Голодомору 1932–1933 рр., за підрахунками істориків, кількість населення тогочасної Вінницької області зменшилася більш як на 1 млн осіб. За задумом влади, геноцид голодом мав остаточно упокорити українське селянство. Знищуючи селян-власників, більшовицька влада свідомо та цілеспрямовано знищувала також соціальну базу українського націоналізму.