Утвердження більшовицького тоталітарного режиму в подільському селі наприкінці 1920-х – початку 1930-х рр.: причини, технології та наслідки (на прикладі села Мельниківець на Вінниччині)

Abstract

Метою статті є, на основі джерел, з урахуванням мікроісторичного підходу, простежити процес остаточного утвердження більшовицького тоталітарного режиму в подільському селі наприкінці 1920-х – початку 1930-х рр. через аналіз причин, технологій та наслідків. Методологія дослідження базується на поєднанні загальнонаукових, спеціально-історичних та міждисциплінарних методів мікроісторичного дослідження з урахуванням принципів історизму, системності, науковості та верифікації. Наукова новизна полягає у спробі автора, на основі аналізу широкої репрезентативної джерельної бази, з позицій конкретного мікроісторичного дослідження, проаналізувати процес насадження більшовицького тоталітарного режиму на Поділлі в умовах другого військово-комуністичного штурму. Висновки. Аналіз різнопланових джерел, що відображають процес насадження більшовицького тоталітарного режиму в селі Мельниківцях на Вінниччині, дає змогу стверджувати, що активізація діяльності місцевих органів щодо усуспільнення селянських господарств на Поділлі розпочалася ще з весни 1928 р. Якщо на початку об’єднання селян у колективи відбувалося здебільш добровільно, то із взяттям партією курсу на суцільну колективізацію, у листопаді 1929 р., переважають силові методи залучення до колективів. Придушення опору заможних селян пропонувалося здійснювати через експропріацію їх власності та висилки за межі постійного проживання. Відповіддю подільського селянства на безчинства влади стала активізація відкритого опору, унаслідок чого на весну 1930 р. в частині населених пунктів Поділля на короткий час навіть було повалено радянську владу. Появу статті Й. Сталіна «Запаморочення від успіхів» частина селянства сприйняла як відверту критику вождем насильницьких методів органів влади на місцях, тому, в результаті так званих «волинок», до травня 1930 р. із колективів вийшли майже 1/3 усіх членів колективних господарств. Під час другого етапу суцільної колективізації, що розпочався у вересні 1930 р., основним «аргументом», який мав переконати селян вступати до колективів, був податковий тиск. Вплив на селянство здійснювався і через систему хлібозаготівель. Встановлюючи непосильні норми здачі хліба для одноосібних господарств, влада таким чином змушувала їх вступати до колгоспів. Насильницька колективізація, що супроводжувалася експропріацією власності заможних селян, непосильні плани хлібозаготівель та примусове вилучення продовольчих запасів призвели до масового голодування частини подільського селянства вже навесні 1932 р. Унаслідок штучно спланованого Голодомору 1932–1933 рр., за підрахунками істориків, кількість населення тогочасної Вінницької області зменшилася більш як на 1 млн осіб. За задумом влади, геноцид голодом мав остаточно упокорити українське селянство. Знищуючи селян-власників, більшовицька влада свідомо та цілеспрямовано знищувала також соціальну базу українського націоналізму.Целью статьи является, на основе источников, с учетом микроисторичного подхода, проследить процесс окончательного утверждения большевистского тоталитарного режима в подольском селе в конце 1920-х – начале 1930-х гг. через анализ причин, технологий и последствий. Методология исследования базируется на сочетании общенаучных, специально-исторических и междисциплинарных методов микроисторичного исследования на основе принципов историзма, системности, научности и верификации. Научная новизна заключается в попытке автора, на основе анализа широкой репрезентативной источниковой базы, с позиций конкретного микроисторичного исследования, проанализировать процесс насаждения большевистского тоталитарного режима на Подолье в условиях второго военно-коммунистического штурма. Выводы. Анализ разноплановых источников, отражающих процесс насаждения большевистского тоталитарного режима в селе Мельниковцы Винницкой области, позволяет утверждать, что активизация деятельности местных органов по обобществлению крестьянских хозяйств на Подолье началась еще с весны 1928 г. Если в начале объединение крестьян в коллективы происходило большей частью добровольно, то с взятием партией курса на сплошную коллективизацию, в ноябре 1929 г., преобладают силовые методы вовлечения в коллективы. Подавление сопротивления зажиточных крестьян предлагалось осуществлять через экспроприацию их собственности и высылки за пределы постоянного проживания. Ответом подольского крестьянства на бесчинства власти была активизация открытого сопротивления, в результате чего на весну 1930 г. в части населенных пунктов Подолья, на короткое время, была даже свергнута советская власть. Появление статьи И. Сталина «Головокружение от успехов» часть крестьянства восприняла как откровенную критику вождем насильственных методов органов власти на местах, поэтому, в результате так называемых «волынок», в мае 1930 г. с коллективов вышли почти 1/3 всех членов коллективных хозяйств. Во время второго этапа сплошной коллективизации, который начался в сентябре 1930 г., основным «аргументом», который должен убедить крестьян вступать в коллективы, было налоговое давление. Влияние на крестьянство осуществлялось и через систему хлебозаготовок. Устанавливая непосильные нормы сдачи хлеба для единоличных хозяйств, власть, таким образом, заставляла их вступать в колхозы. Насильственная коллективизация, сопровождавшаяся экспроприацией собственности зажиточных крестьян, непосильные планы хлебозаготовок и принудительное изъятие продовольственных запасов привели к массовой голодовки части подольского крестьянства уже весной 1932 г. В результате искусственно спланированного Голодомора 1932–1933 гг., по подсчетам историков, население тогдашней Винницкой области уменьшилась более чем на 1 млн человек. По замыслу властей, геноцид голодом должен был окончательно покорить украинское крестьянство. Уничтожая крестьян-собственников, большевистская власть сознательно и целенаправленно уничтожала также социальную базу украинского национализма.The purpose of the article, based on the analysis of sources, taking into account the microhistorical approach, to trace the process of final establishment of the Bolshevik totalitarian regime in the Podillia at the and of 1920s – at the beginning of the 1930s through analysis of causes, technologies and consequences. The methodology of the research is based on a combination of general scientific, special-historical and interdisciplinary methods of microhistorical research, taking into account the principles of historicism, systematics, scientificity and verification. The scientific novelty lies in the author's attempt, based on the analysis of a wide representative source base, from the standpoint of a specific microhistorical study, to analyze the process of planting the Bolshevik totalitarian regime in Podillia in the second military-communist assault. Conclusions. An analysis of various sources reflecting the process of planting the Bolshevik totalitarian regime in the village of Melnykivtsi in the Vinnytsia region suggests that the intensification of local authorities to socialize peasant farms in Podillya began in the spring of 1928. If at the beginning of the unification of peasants voluntarily, then with the party taking a course for continuous collectivization, in November 1929, forceful methods of involvement in collectives prevailed. Suppression of the resistance of wealthy peasants was proposed through the expropriation of their property and deportation outside their permanent residence. The response of the Podillia peasantry to the atrocities of the authorities was the intensification of open resistance, as a result of which in the spring of 1930th the Soviet authorities were even overthrown for a short time in some settlements of Podillya. The appearance of J. Stalin's article "Dizziness from Success" was perceived by some peasants as an outspoken criticism by the leader of the violent methods of the local authorities, so as a result of the so-called "bagpipes", by May 1930 almost 1/3 of all members of collective farms left the collectives. . During the second stage of continuous collectivization, which began in September 1930th, the main "argument" that was to persuade the peasants to join the collectives was tax pressure. Influence on the peasantry was carried out through the system of grain procurement. By setting unbearable norms for the delivery of bread for individual farms, the authorities thus forced them to join the collective farms. Forced collectivization, accompanied by the expropriation of wealthy peasants, unbearable grain procurement plans and the forced seizure of food supplies led to mass starvation of part of the Podolsk peasantry in the spring of 1932. As a result of the artificially planned Holodomor of 1932-1933th decreased by more than 1 million people. According to the authorities' plan, the genocide was to finally subdue the Ukrainian peasantry by starvation. By destroying the peasant owners, the Bolshevik government also deliberately and purposefully destroyed the social base of Ukrainian nationalism.