Образ російського народу в радянських комеморативних практиках на анексованих українських територіях (1939–1953)

Abstract

Метою статті є дослідження радянських комеморативних практик як інструментів поширення образу російського народу на анексованих українських територіях упродовж 1939 – 1953 рр. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні міждисциплінарних і спеціально-історичних методів, зокрема критичного дискурс-аналізу, наративного аналізу, історико-порівняльного, історико-типологічного та історико- системного методів. Наукова новизна. Вперше на основі аналізу офіційних наративів, святкових ритуалів та меморіальних практик простежено процес конструювання образу російського народу радянською політикою пам’яті, особливостей його поширення на різних територіях, що були анексовані в роки Другої світової війни. Висновки. Український радянський комеморативний дискурс зображував російський народ як провідну силу у «визволенні» і «возз’єднанні» українських земель, демонстрував його піклування над новими приєднаними територіями, підкреслював історичний і культурний вплив «старшого брата» на розвиток українського народу. Пропагування цього символічного образу активно розпочалося після анексії Закарпатської України, а в післявоєнні роки влада закріплювала його в колективній свідомості, використовуючи різні комеморативні практики. Виголошення подяки російському народу стало обов’язковим ритуалом під час святкувань республіканських ювілеїв, річниць «визволення» та «возз’єднання» українських земель. Проведення масштабних святкувань 800-річчя Москви та ювілеїв О. Пушкіна й О. Суворова передбачало різні цілі на анексованих територіях. Якщо в західноукраїнських областях вони були спрямовані на формування позитивного образу російського народу та підкреслювали тривалість його історичко-культурних зв’язків із місцевим українським населенням, то в Ізмаїльській області вони сприяли закріпленню російськоцентричної моделі офіційної пам’яті регіону.The article aims to study Soviet commemorative practices as instruments for disseminating the image of the Russian people on the annexed Ukrainian territories from 1939 to 1953. The research methodology combines interdisciplinary and specialized historical methods, including critical discourse analysis, narrative analysis, historical-comparative, historical-typological, and historical-systemic methods. Scientific novelty. For the first time, based on the analysis of official narratives, celebrative rituals, and memorial practices, the process of constructing the image of the Russian people by Soviet memory policy and the peculiarities of its dissemination in various territories annexed during World War II were traced. Conclusions. Ukrainian Soviet commemorative discourse represented the Russian people as the leading force in the «liberation» and «reunification» of Ukrainian lands, demonstrated Russian people’s care for the newly annexed territories, and emphasized the historical and cultural influence of the «elder brother» on the development of the Ukrainian people. The propaganda of this symbolic image actively began after the annexation of Transcarpathian Ukraine, and in the post-war years, the authorities cemented it in the collective consciousness through various commemorative practices. Voicing gratitude to the Russian people became a mandatory ritual during the celebrations of republican jubilees and anniversaries of the Ukrainian lands’ «liberation» and «reunification». Holding large-scale celebrations for the 800th anniversary of Moscow and the jubilees of Pushkin and Suvorov had different goals for the annexed territories. These commemorative ceremonies formed a positive image of the Russian people and emphasized the longevity of historical and cultural ties with the locals in Western Ukrainian regions. In contrast, they strengthened the Russocentric model of the official memory in the Izmail region.