Американська література епохи постмодернізму

Abstract

Стаття присвячена американському постмодернізму, його культовим текстам та найцікавішим представникам від Джека Керуака, Вільяма Барроуза, Річарда Бротігана, Вільяма Геддіса, Доналда Бартелмі, Джона Хоукса до Джозефа Геллера, Курта Воннегута, Томаса Пінчона, Девіда Фостера Воллеса. У статті згадуються експериментальні, інтелектуальні, новаторські тексти американської постмодерністської літератури, які переосмислили старі художні умовності та запропонували нові правила жанрової гри. У статті постмодернізм розглядається як загальна назва певних тенденцій у мистецтві, які виникли після модернізму. Постмодернізм трактується як цілісний, багатозначний, динамічний, залежний від соціального та національного середовища комплекс мистецьких, філософських науково-теоретичних уявлень, дистанційованих від класичної та неокласичної літератури, як напрям у мистецтві, якому притаманний відхід від естетичних критеріїв і традицій класичного мистецтва. Авторами статті зроблено спробу довести, що постмодернізм з’явився не замість модернізму, а як додаток до нього або як продовження модернізму. Доведено, що модернізм, що виник із заперечення минулих підвалин і створив багато нового, з часом втратив потенціал для подальшого розвитку, тому що розвиток без зв'язку з минулим неможливий. У статті пояснюється, що на противагу модернізму постмодернізм побудований на поєднанні та змішуванні різних стилів. При цьому постмодернізм також можна вважати запереченням, наприклад, монотонності та одноманітності, які почали поступово проявлятися у модернізмі. Проте симбіоз і плюралізм культур більшою мірою відповідав віянням другої половини 20 століття, і тому набув розвитку. З-поміж інших основних рис постмодернізму розглянуто інтертекстуальність, нелінійну організацію тексту, подвійний код, відсутність авторської позиції