Екологічність освітнього середовища вищого навчального закладу як чинник первинної професіоналізації майбутніх фахівців

Abstract

У статті проаналізовано зміст, структуру, складові поняття „освітнє середовище”, визначено основні підходи до його тлумачення в сучасних психолого-педагогічних джерелах. Конкретизовано умови ефективності й продуктивності освітнього середовища для особистісно-професійного розвитку майбутніх фахівців у процесі здобуття вищої освіти. Освітнє середовище вищого навчального закладу визначено як відкриту екологічну систему, яка є органічною частиною життєвого середовища студентів, розвивається на макро-, мезо- й мікрорівнях на засадах відкритості, динамічності, варіативності й діалогічності. Розкрито сутність екологічності освітнього середовища крізь призму новітніх підходів і парадигм (екогуманітарної, екопсихологічної, екофасилітуючої тощо).В статье проанализированы содержание, структура, составляющие понятия „образовательная среда”, определены основные подходы к его толкованию в современных психолого-педагогических исследованиях. Конкретизированы условия эффективности и производительности образовательной среды для личностно-профессионального развития будущих специалистов в процессе получения высшего образования. Образовательная среда высшего учебного заведения определена как открытая экологическая система, которая является органической частью жизненной среды студентов, развивается на макро-, мезо- и микроуровнях на принципах открытости, динамичности, вариативности и диалогичности. Раскрыта сущность экологичности образовательной среды через призму новейших подходов и парадигм (экогуманитарной, экопсихологической, экофасилитирующей).The author analyzes the content, structure, components of the definition “the educational environment”, considers the main approaches to its interpretation in modern psychological and pedagogical sources. The paper examines the effectiveness and productivity of education environment for the personal and professional development of future specialists. The essence of ecological compatibility of higher school in the context of modern approaches and paradigms (ecological-humanitarian, ecological-psychological, ecological-facilitating) is revealed. The author considers the higher school and the process of higher education as important components of the students’ living environment that determine personal and professional formation, shape the main age-related formations, necessary competence, maturity, develop the adaptability of subjects of life activities, provide their self-actualization and self-development. The paper defines the educational environment of the higher school as an open ecological system which is a part of students’ living environment, develops on macro, mezzo- and micro levels on the principles of openness, dynamism, variability and dialogicity. The system like this is formed by the subjects of educational activity, each of them fulfills his/her own professional functions and makes efforts for the achievement of the common productive result, is ready for changes, innovations, a constructive dialogue, reflexive responses to urgent inquiries and needs.