Вплив препаратів ауксинової та гіберелінової дії на гістогенез перцю солодкого: дипломна робота.

Abstract

Вивчали вплив 0,005%-ї нафтилоцтової кислоти та 0,005-го гібереліну на формування агнатомічної будови стебла, мезоструктури листиків та продуктивність перцю солодкого. Встановлено, що застосування регуляторів росту 0,005%-ї нафтилоцтиової кислоти та 0,005%-го гібереліну на рослинах перцю солодкого призводить до стимуляції фази поділу, стимуляції фази розтягування клітин і більш пізнього переходу до диференціації тканин пагона і листка. Наслідком такого впливу є потовщення стебла через інтенсивне розростання паренхімних і механічних тканин і формування більш потужного асиміляційного апарату. Застосування синтетичного ауксину призводило до достовірних змін товщини стебла перцю солодкого, гіберелін такого ефекту не викликає. При застосуванні препаратів відмічалися суттєві зміни гістогенезу стебла, зокрема потовщувався шар кори стебла. Відмічалися також зміни у формуванні кутової коленхіми стебла перцю – за дії препаратів збільшувалася товщина шару цієї первинної механічної тканини. З’ясовано, що первинна механічна тканина-коленхіма, представлена кутовою формою. Шар коленхіми у рослин дослідних варіантів був більш широким. Отже, потовщення шару коленхіми свідчить про стимуляцію нафтилоцтовою кислотою та гібереліном меристематичної активності первинних верхівкових меристем, за рахунок яких і формується коленхіма. Це підтверджується і вивченням анатомічних особливостей клітин цієї тканини – не відбувалося суттєвих змін у розмірах клітин . Клітинні стінки за дії препаратів потовщувалися . При застосуванні нафтилоцтової кислоти та гібереліну товщина шару флоеми зменшувалася, що свідчить про уповільнення формування цієї тканини. Аналогічні зміни відбувалися і у ксилемі: зменшувалася товщина шару цієї тканини, кількість рядів трахей у ній і потоншувалася товщина клітинних стінок. При цьому достовірно зростав діаметр основних провідних елементів стебла – трахей.