Природничо-географічний факультет
Permanent URI for this communityhttps://library.vspu.net/items/b0929c0f-4deb-4287-adc8-94fa5c9a20df
Browse
2000 results
Search Results
Item Передгірні ландшафтні екотони: обґрунтування меж та внутрішня структура(Вінниця : ВДПУ, 2023) Ситник, О.І.; Sytnyk, O.Передкарпаття і передгір’я Кримських гір розглянуто як своєрідні ландшафтні екотони, яким ландшафтознавці приділяють мало уваги. Однак детальні ландшафтознавчі дослідження Передкарпаття й прилеглих до нього рівнин показали, що східні ландшафтна і географічна (геокомпонентна) межі Передкарпаття, а також загалом і Карпат в Україні не співпадають. Крім Прикарпатського передгір’я необхідно виділяти й Передкарпатську рівнину, що охоплює Розточчя, Опілля, Середнє Придністер’я та Хотинську височину. Ландшафти Прикарпатсього передгір’я і Передкарпатської рівнини не однакові. Це західна і східна частина східнокарпатського ландшафтного екотону, що сформувався внаслідок їх взаємодії. На його основі розвивається не менш унікальний антропогенний ландшафтний екотон, ще недостатньо досліджений науковцями України. Ландшафтний екотон передгір’я Кримських гір представлений передгірним лісостепом, що охоплює зовнішні і внутрішні куестові пасма. Тут різноманіття ландшафтної структури та відповідність лісостеповому висотному поясу Кримських гір ускладнюють чіткий поділ екотону на три складових: дві – пристепову і пригірську зовнішні та центральну контактну. Детальніші дослідження ландшафтного екотону передгір’я Кримських гір у майбутньому дадуть можливість це зробити.Item Мінливість біокліматичних поясів Карпат: нуклеарна конфігурація ландшафтів у динаміці(Вінниця : ВДПУ, 2023) Холявчук, Д.І.; Kholiavchuk, D.У дослідженні розглядається просторово-часова мінливість біокліматичних показників, температур повітря зокрема, у ландшафтних регіонах Карпат з використанням сіткових даних ERA5-Land (1961-2020 рр.). Мінливість виразна у високогірних і низькогірних смугах. Високогірні і середньогірні біокліматичні смуги термічно залежні, тоді як низькогірні зони вразливі до дефіциту опадів. Потепління клімату і зміна антропогенного впливу – ключові чинники ландшафтної сукцесії в Карпатах. Потепління спостерігається протягом усього року, з найменшими значеннями у січні у високогір’ї. Липень став повсюдно теплішим, особливо в Західних Карпатах, що призводить до зменшення площі альпійських і субальпійських ландшафтів. Ландшафти мішаних лісів найстійкіші до біокліматичної мінливості, визначаючи домінування цього ландшафтного регіону у Карпатах. Виявлені закономірності сприятимуть динамічній інтерпретації гірських ландшафтів і вдосконаленні фізико-географічного районування.Item Остепніння ландшафту заплави Південного Бугу(Вінниця : ВДПУ, 2023) Стефанков, Л.Л.; Stefankov, L.Розглянуто проблему сучасного остепніння заплави Південного Бугу у межах Середнього Побужжя, як модельного регіону лісополя України. Мета — виокремити та дослідити антропогенні чинники, які не є провідними, однак мають суттєвий вплив на розвиток процесу остепніння. У процесі дослідження використано принцип історизму та сумісництва, а також методи аналізу і синтезу, польових ландшафтознавчих досліджень, моделювання та ГІС технологій. Крім матеріалів власних польових досліджень, здійснено аналіз матеріалів регіональних метеостанцій та природоохоронних установ. Зхарактеризовано вплив основних видів господарської діяльності та сформованих ними ландшафтних комплексів на сучасний стан заплави річки Південний Буг. Показано, що крім основних натуральних (кліматичних) та антропогенних (розорювання і вирубка лісів) суттєвий вплив на остепніння ландшафту Середнього Побужжя мають водогосподарське будівництво та гірничо-видобувна промисловість. Зазначено, що при об’єднанні ландшафтних комплексів створених цими видами господарської діяльності із селитебними ландшафтами, формуються значні за площею ділянки остепніння Середнього Побужжя. У зв’язку з тим, що остепніння починає активно впливати на розвиток господарства регіону, його структуру та повсякденне життя людей, цей процес потребує детальніших досліджень і у майбутньому.Item Висотна диференціація антропогенних ландшафтів: сутність, прояви, значимість(Вінниця : ВДПУ, 2023) Война, І.М.; Лебедовський, А.В.; Voina, I.; Lebedovskyi, A.Розглянуто сутність висотної диференціації та її прояви в антропогенних ландшафтах. З’ясовано, що явище висотної диференціації об’єднує в собі властивості вертикальної і горизонтальної диференціації та проявляється в існуванні висотно-ландшафтних рівнів і типів місцевостей. Внаслідок господарської діяльності виникають антропогенні типи місцевостей, які тісно співіснують і взаємодіють з натуральними. Антропогенні типи місцевостей накладені на натуральні або формуються шляхом їх техногенної трансформації. Найкраще явище висотної диференціації антропогенних ландшафтів можна прослідкувати на прикладі гірничопромислових та міських селитебних ландшафтних комплексів і розглядати з позицій їх приуроченості до різних типів місцевостей та висотно-ландшафтних рівнів, а також вертикальної структури урочищ.Item Acoustic properties of the modern landscape: problems of knowledge and prospects of research(Вінниця : ВДПУ, 2023) Denysyk, Hr.; Kanskyi, V.; Kanska, V.; Денисик, Г.І.; Канський, В.С.; Канська, В.В.The problem of research of acoustic properties of a modern landscape is considered; the analysis of foreign and domestic experience of knowledge of these properties, and also understanding of concept «sound landscape» is carried out; It is noted that natural geographers pay more attention to the study of acoustic properties of residential, mostly urban, as well as road and recreational landscapes. In Ukraine, knowledge of the acoustic properties of the modern landscape needs to be intensified. In particular, this applies to studies of the sound landscape of individual cities, industrial regions, road landscape engineering systems, recreational areas, and so on. The study of the sound landscape of Vinnytsia was conducted using the methods of classical and anthropogenic landscape science and specific approaches, which made it possible to develop the basis of the future map of the sound landscape of Vinnytsia – a map of the sound relief of the city. Phytocomponent of the modem landscape of Vinnytsia and, in part, road landscapes of Podillia. In the future, more attention should be paid to comprehensive research of sound landscapes, their classification, the importance of sounds in the formation of the landscape itself and human life and health.Item Оцінка сакральних ландшафтних комплексів Івано-Франківської області(Вінниця : ВДПУ, 2023) Хіміч, М.І.; Khimich, M.I.Одним із важливих напрямків туристсько-рекреаційної діяльності населення є сакральний туризм. Під сакральним туризмом розуміється здійснення подорожей до природних і створених людиною ландшафтних комплексів, що мають священне, духовне значення. В Івано-Франківській області впродовж багатьох сторіч створено багато таких комплексів, за кількістю сакральних пам’яток цей реґіон посідає одне з провідних місць в Україні. До природних сакральних ландшафтних комплексів належать ліси, урочища, джерела, що представниками різних віросповідань у різні часи визнавалися священними. Антропогенними сакральними об’єктами є церкви, каплиці, дзвіниці, монастирі, костели, синагоги та інші культові споруди. Запропоновано методику обчислення оцінки сакральних ландшафтних комплексів із погляду туризму й рекреації. Основними параметрами сакральності є показник комплексної статусної потужності та коефіцієнт локалізації сакральних ландшафтних комплексів, добуток яких утворює комплексний показник сакралізації простору. Визначено, що найвище значення комплексного показника сакралізації простору має Івано-Франківський район.Item Екстремальний туризм в антропогенних ландшафтах Поділля(Вінниця : ВДПУ, 2023) Кізюн, А.Г.; Kiziun, A.Hr.Розвиток екстремального туризму в будь-якому регіоні Україні відбувається не ізольовано, а в конкретних ландшафтних комплексах. Мета – на прикладі Поділля обґрунтувати можливості розвитку окремих видів екстремального туризму в його антропогенних ландшафтах. У процесі дослідження використано принципи історизму, комплексності, природно антропогенного сумісництва; методи – аналізу польових і літературно картографічних матеріалів, синтезу, ГІС-технологій. Використовуючи класифікації антропогенних ландшафтів Поділля показано, що активніше розвиваються окремі види екстремального туризму в селитебних, промислових, водних антропогенних і белігеративних ландшафтах (класифікація за видами господарської діяльності), техногенних і пірогенних (за генезою), а також етноландшафтах. Частково розглянуто й можливості розвитку в антропогенних ландшафтах Поділля нових видів екстремального туризму – темного, пригодницького, туризму в антропогенних нетрях. Зазначено, що подальший розвиток екстремального туризму в антропогенних ландшафтах Поділля потребує детальніших досліджень зазначених складових.Item Wpływ neolitycznego rolnictwa na zmiany krajobrazu wyżyn lessowych Polski. Problemy metodyczne na przykładzie badan wybranego mikroregionu osadniczego(Вінниця : ВДПУ, 2023) Zbigniew, Śnieszko; Збіґнєв, СнєшкоNa przykładzie badań w mikroregionie osadniczym Bronocice (Wyżyna Małopolska) opisano relacje człowiek-środowisko w neolicie. Szczególne cechy tego obszaru określa jego położenie na płacie lessowym w strefie umiarkowanie wilgotnego klimatu lasów grądowych. Dziś jest to poza wąwozami obszar użytkowany rolniczo. Podstawą do sformułowania wniosków w niniejszym artykule są wyniki analizy materiału zebranego podczas terenowej eksploracji oraz cytowane w tekście prace syntetyczne. Mała powierzchnia mikroregionu obejmująca obszar 314 km2 pozwoliła na przeprowadzenie szczegółowych badań interdyscyplinarnych. W neolicie w pustkę osadniczą mikroregionu Bronocic wkroczyli rolnicy kultur naddunajskich. We wczesnej fazie kopieniaczej eksploatowali oni nisko położone obszary przydolinne. W okresie 3000-2500 BC rozpoczęła się eksploatacja zboczy i wysoczyzny w efekcie rozwoju rolnictwa wypaleniskowego kultury pucharów lejkowatych (KPL). Osiedle w Bronocicach funkcjonowało od 3870 BC cal do 2590 BC cal. Zamieszkiwało je w okresie największego rozkwitu do 600 mieszkańców. Utrzymująca się drewniana zabudowa i udział wśród znalezionych w osadzie szczątków kostnych dzikich zwierząt wskazują na stałą obecność w ciągu tysiąca lat zapasów drewna w okolicy i zachowanie wyspowych leśnych krajobrazów. Wzrost udziału sosny w składzie węgli drzewnych wydobytych z młodszych ognisk badanych w Bronocicach (daty C14) wskazuje natomiast na ubytek z czasem wysokoenergetycznych drzew grądowych w zbiorowiskach leśnych. Wkroczenie po upadku KPL na badany obszar pasterzy może sugerować, że ostatecznie u schyłku funkcjonowania osady doszło do poważnego odlesienia na większych obszarach i uformowania otwartego krajobrazu sprzyjającego pasterstwu. Dopełnieniem badań archeologicznych były badania geologiczne. Analizowane były cechy holoceńskich osadów zachowanych w suchych dolinach i dolinach rzecznych. Udokumentowano obecność osadów akumulowanych podczas spłukiwania na stoku w czasie antropopresji rolników KPL. Ich chronologia została ustalona na podstawie interpretacji wyników datowań OSL i C14. Badania w suchych dolinach miały charakter punktowy i uprawniały jedynie do wnioskowania o lokalnym charakterze zmian. Do sformułowania wniosków o zmianach w całej zlewni upoważniały natomiast badania pozakorytowych osadów powodziowych. W dolinach rzecznych podczas neolitycznej antropopresji spłukiwany z użytkowanych rolniczo fragmentów zlewni less został namyty na terasę zalewową jako pozakorytowa facja powodziowa. Jej neolityczny wiek ustalono na podstawie datowań C14. W dnach suchych dolin osady stokowe a w dolinach rzecznych powodziowe osady pozakorytowe były w mikroregionie Bronocice podczas holocenu akumulowane dwukrotnie. Było to podczas neolitu i w ostatnim tysiącleciu. Miąższość młodszych osadów w dolinach rzecznych jest zdecydowanie większa niż akumulowanych w neolicie. Jest to związane z rozwojem sieci wąwozów w ostatnim tysiącleciu i dostawą do rzek dużej ilości materiału lessowego. W neolicie w związku z występowaniem opadów o dużym nasileniu również mogły formować się wąwozy. Jednak natężenie tych procesów było niewielkie. U podnóży osady Bronocice zachowało się wypełnisko „wąwozu kołowego” datowane OSL jako równowiekowe z osadą. Jest to jedyny znaleziony podczas badań terenowych ślad erozji wąwozowej z tego okresu. Pod koniec fazy rolnictwa wypaleniskowego na opuszczony przez rolników obszar powróciły formacje leśno-trawiaste użytkowane przez grupy półwędrownych pasterzy kultury ceramiki sznurowej. Kiedy rolnictwo w tym regionie zostało dotknięte kryzysem ustały procesy erozji gleb a przepływy w rzekach stały się bardziej wyrównane. Zmniejszyła się dostawa materiału mineralnego do facji pozakorytowej dolin rzecznych. Na stokach i w dnach dolin dominowały procesy pedogeniczne. Ostatecznie na badany obszar powróciły lasy grądowe. Okres ograniczonej aktywności procesów mechanicznej denudacji po fazie ekstensywnego rolnictwa neolitycznego trwał blisko 3 tysiące lat. Był to okres wystarczający do odtworzenia zwartej pokrywy glebowej. Podobnie jak w neolicie uległa denudacji wczesnoholoceńska pokrywa glebowa tak postneolityczna została usunięta w ostatnim tysiącleciu. Do dziś na powierzchni lokalnie zachowały się relikty zarówno starszej jak i młodszej pokrywy glebowej. Ich właściwe rozpoznanie wymaga dużego doświadczenia. W trakcie badań interdyscyplinarnych analizowano szereg dyskusyjnych problemów związanych z interpretacją materiału dokumentacyjnego. Najważniejszy jest problem uogólniania wyników badań prowadzonych w konkretnym ograniczonym obszarze na inne podobne ale nie zbadane tak szczegółowo regiony. Innymi słowy udokumentowanie dużej presji na środowisko w neolicie w mikroregionie Bronocice nie uprawnia do sformułowania podobnych wniosków dla innych regionów. Toczy się dyskusja dotycząca interpretacji ilości udokumentowanych punktów osadniczych KPL w mikroregionie i oszacowań na tej podstawie wielkości populacji oraz jednorazowo użytkowanej powierzchni. W przypadku badań paleogeograficznych poza szczegółami związanymi z prawidłową interpretacją genezy osadów i gleb najwięcej problemów sprawia właściwa interpretacja datowań gleb i osadów z zastosowaniem metod C14 i OSL. Ważna jest także właściwa ocena znaczenia hiatusów w interpretacji profilów osadów stokowych i rzecznych.Item Оцінка екосистемних послуг зі зниження рівня шуму від дорожнього руху у міських ландшафтах(Вінниця : ВДПУ, 2023) Корогода, Н.П.; Korohoda, N.P.Шумове забруднення від автошляхів є одним з чинників погіршення якості життя в містах. Серед інших вигод – екосистемних послуг (ЕП), що отримують містяни від зелених зон, зниження рівнів дорожнього шуму є однією з провідних. Втім, наразі бракує технологій, які були б простими у використанні та такими, за якими легко визначати обсяги ЕП. Відповідно до мети, було розроблено методику оцінки ЕП по зниженню рівня шуму від дорожнього руху. Адекватно до обраних індикаторів, було сформовано базу геоданих (БД). Розрахунковими показниками стали середні рівні шуму (Рemission), відстань (D) від автошляхів та коефіцієнт зниження рівня шуму (Inoise_reduction). В процесі ГІС-моделювання, було визначено: характеристики первинного поля забруднення (Cont_noise), «залишковий» рівень шуму в зеленій зоні (Noise) та її ефективність (Еnoise_reduction). Показники ефективності, на основі функції бажаності Харрінгтона, дозволили обрахувати обсяги ЕП (ESnoise_reduction). За таким алгоритмом, всі зелені зони, які здатні знижувати шум до безпечних або близьких до таких рівнів надають ЕП в максимальних обсягах.Item Ландшафтна структура рекреаційних геоекотонів(Вінниця : ВДПУ, 2023) Денисик, Б.Г.; Denysyk, B.Hr.Розглянуто регіональні особливості та різноманіття ландшафтної структури рекреаційних геоекотонів. Мета – здійснити аналіз ландшафтної структури рекреаційних геоекотонів для їх подальшого раціонального використання. Методи: експедиційні, літературно-картографічні, моделювання, аналізу і синтезу, порівняння наявних аналогів, як наскрізні використано методи ГІС-технологій. Модельний регіон дослідження – Середнє Побужжя. Активне формування і розвиток рекреаційних геоекотонів тут розпочався з другої половини ХІХ ст. Упродовж ХХ ст. рекреаційне освоєння Середнього Побужжя відбувалось нерівномірно, однак, з початку ХХІ ст. суттєво активізувалось, і як у минулому, проходить стихійно. Розглянуто структуру рекреаційних геоекотонів трьох типів: континуального, синергетичного та стріального, місце рекреаційного геоекотону у процесі формування рекреаційного ландшафтного комплексу. Показано, що пізнання ландшафтної структури, а також процесів і явищ, котрі розвиваються в рекреаційних геоекотонах, є актуальним і перспективним. З одного боку, вони розкривають причини і механізми наявних тенденцій рекреаційних трансформацій на локальному рівні, а з іншого, враховуючи їх індикаторне значення, відкривають шлях до управління станом рекреаційних ландшафтів й, частково, навколишнім середовищем загалом. Запропоновано три варіанти використання рекреаційних геоекотонів у процесі охорони пам’яток ландшафтної архітектури: одиничний, кільцевий, осередковий. Кожен з них має свої специфічні особливості.