Формування резильєнтності майбутніх учителів як предмет досліджень у зарубіжній психології

Abstract

У статті на основі аналізу зарубіжних джерел розкрито сутність резильєнтості як чинника психологічної стійкості вчителів, визначено фактори, від яких вона залежить, і методичні шляхи її цілеспрямованого формування на етапі професійної підготовки майбутніх учителів у закладах вищої освіти. Визначено три підходи до розуміння сутності резильєнтності: диспозиційний, процесуальний і результативний. Диспозиційний підхід полягає в розумінні резильєнтності як відносно стабільної здатності індивіда протистояти негараздам і адаптуватися до них. За процесуального підходу резильєнтність розуміється як динамічний процес: способи і стратегії поведінки, які використовуються індивідом для подолання труднощів, адаптації та відновлення після невдач. Результативний підхід полягає в оцінці резильєнтності на основі фактичних наслідків або результатів, досягнутих індивідом після подолання стресу. З’ясовано, що у відповідності з вказаними підходами резильєнтність у контексті підготовки майбутніх учителів розглядається як здатність, процес і результат: здатність використовувати особистісні та зовнішні ресурси для подолання труднощів; процес, в якому вчитель взаємодіє з професійним контекстом, використовуючи різні стратегії копінг-поведінки; результат, що виявляється у зміцненні професійної спрямованості, зростанні, самовдосконаленні, підвищенні самоефективності, ентузіазму, задоволення від професійної діяльності, досягненні психологічного благополуччя. Зарубіжні дослідники звертають увагу на розвиток у майбутніх учителів резильєнтності як індивідуальної здатності – комплексу особистих ресурсів (мотивації, соціальної компетентності, емоційного інтелекту, оптимізму, внутрішнього локусу контролю), ознайомлення студентів з різними способами мобілізації й використання ресурсів середовища (мереж соціальної підтримки, референтних осіб) та вироблення адаптивних стратегій копінг-поведінки (вирішення проблем, управління часом, підтримання балансу між роботою та особистим життям) для конструктивного подолання проблем і досягнення позитивних результатів (психологічного благополуччя, задоволення від роботи, відданості професії, відчуття власної значущості, професійної заангажованості).Based on the analysis of foreign sources, the article reveals the essence of resilience as a factor in the psychological stability of teachers, determines the factors on which it depends, and methodical ways of its purposeful formation at the stage of professional training of future teachers in institutions of higher education. Three approaches to understanding the essence of resilience are defined: dispositional, procedural and effective. The dispositional approach consists in understanding resilience as a relatively stable ability of an individual to resist adversity and adapt to it. According to the procedural approach, resilience is understood as a dynamic process: methods and strategies of behavior that are used by an individual to overcome difficulties, adapt and recover from failures. An effective approach is to assess resilience based on the actual consequences or results achieved by the individual after overcoming the stressor. It was found that, in accordance with the indicated approaches, resilience in the context of training future teachers is considered as an ability, process and result: the ability to use personal and external resources to overcome difficulties; the process in which the teacher interacts with the professional context, using various strategies of coping behavior; a result that is manifested in the strengthening of professional orientation, growth, self-improvement, increased self-efficacy, enthusiasm, satisfaction from professional activity, and the achievement of psychological well-being. Foreign researchers pay attention to the development of resilience in future teachers as an individual ability – a complex of personal resources (motivation, social competence, emotional intelligence, optimism, internal locus of control), familiarization of students with various ways of mobilizing and using environmental resources (network of social support, reference persons) and development of adaptive strategies of coping behavior (problem solving, time management, maintaining balance between work and personal life) to constructively overcome problems and achieve positive results (psychological well-being, job satisfaction, dedication to the profession, sense of self-importance, professional engagement).