Тема потерянного поколения в романе Э. М. Ремарка «Три товарища»

Abstract

Статья посвящена анализу романа Э.М.Ремарка «Три товарища» как одному из самых ярких произведений о «потерянном поколении». Прослежены черты «потерянного поколения», воплощённые в образах Роберта Локампа, Отто Кестера, Готтфрида Ленца и их фронтовых друзей. Внимание акцентируется на желании жить сегодняшним днём, философском отношении героев произведения к смерти, их склонности к рефлексии, разочаровании в религии, отмежевании от людей, которые не были на войне и иначе воспринимают мир, преданности представителей «потерянного поколения» фронтовому братству.

Стаття присвячена аналізу роману Е.М.Ремарка «Три товариші» як одному з найяскравіших творів про «втрачене покоління». Простежено риси «втраченого покоління», втілені в образах Роберта Локампа, Отто Кестера, Готтфріда Ленца та їхніх фронтових друзів. Увага акцентується на бажанні жити сьогоднішнім днем, філософському ставленні героїв твору до смерті, їхній схильності до рефлексії, розчаруванні у релігії, відмежуванні себе від людей, що не були на війні і інакше сприймають світ, відданості представників «втраченого покоління» фронтовому братерству.

The article is devoted to the analysis of E. M. Remarque's novel "Three Comrades" as one of the most striking works about the "lost generation". Traits of the "lost generation", embodied in the images of Robert Lokamp, Otto Kester, Gottfried Lenz and their front-line friends, are traced. Attention is focused on the desire to live today, the philosophical attitude of the heroes of the work to death, their propensity to reflect, disappointment in religion, dissociation from people who were not at war and perceive the world differently, the devotion of representatives of the "lost generation" to the front brotherhood.