Виховання іншомовної комунікативної культури студентів в умовах освітнього простору університету

Abstract

У дисертації доведено, що виховання іншомовної комунікативної культури студентів в умовах освітнього простору університету є актуальною і нагальною суспільною проблемою, розв’язання котрої вимагає від вищої освіти орієнтації на інноваційну трансформацію освітнього простору університету, що поєднує можливості формальної, неформальної та інформальної освіти. Поняття іншомовна комунікативна культура студентів потрактовується у роботі як особистісно-професійна характеристика, що будується на основі загальної культури особистості та її ціннісних орієнтацій, включає мовленєві компетентності, розвинені здібності до комунікативної діяльності іноземною мовою, здатність використовувати мовні та поведінкові зразки у визначеному культурному оточенні, а також мотиваційну спрямованість до міжкультурного спілкування на основі поваги та толерантного ставлення до іншої культури. Визначено, що освітній простір університету – це цілеспрямовано створене освітньо-культурне середовище, що генерує правила та обґрунтовує засновні цінності та світоглядні позиції щодо іншомовної комунікації з представниками інших культур та мов; це сукупність зразків різних культур, що демонструються у масштабі університету та формують шаблони професійної міжнародної діяльності; це шлях організації та творення інтелектуального студентського життя; це педагогічний феномен взаємодії студентської молоді з носіями інших культур з метою саморозвитку, особистісно-професійного становлення та розвитку у студентів іншомовної комунікативної культури. До новітніх тенденцій виховання іншомовної комунікативної культури студентів в освітньому середовищі університету віднесено такі: інноваційна трансформація освітнього простору університету (концептуальна спрямованість й широта змістової охопленості; інтенсивність залученості до інноваційних змін; інноваційний менеджмент, когерентність; цифровізація інноваційного процесу та його інформаційно-методична забезпеченість); транснаціоналізація освітнього простору університету (міжнародна співпраця у межах освітнього простору університету; міжнародна мобільність освітніх програм; освітні проєкти та освітні послуги, що здійснюються у межах міжнародного освітнього простору та сприяють професійному саморозвитку); розвиток творчого процесу як основи виховання іншомовної комунікативної культури в освітньому просторі університету (творчі ідеї, або продукти творчості). Авторська модель виховання іншомовної комунікативної компетентності студентів в умовах освітнього простору університету містить такі компоненти: мету як виховання іншомовної комунікативної культури студентів в освітньому просторі університету; методологічні підходи: компетентнісний, синергетичний, системний, діяльнісний, суб’єктний, гуманістичний, середовищний, аксіологічний; специфічні принципи розвитку іншомовної комунікативної культури: культурна релевантність, інтеграція змісту та мови (CLIL), міждисциплінарність, комунікативна спрямованість, використання автентичних матеріалів, критичне мислення та рефлексія; функції: комунікативна, культуротворча, емоційна, мотиваційна, пізнавальна, адаптаційна; компоненти виховання іншомовної комунікативної культури студентів; педагогічні умови виховання іншомовної комунікативної культури студентів; критерії та рівні сформованості іншомовної комунікативної культури студентів: високий, середній, низький; очікуваний результат як позитивна динаміка рівня вихованості іншомовної комунікативної культури студентів в умовах освітнього простору університету. Реалізація першої педагогічної умови «Інтернаціоналізація вищої освіти як комплексна стратегія виховання іншомовної комунікативної культури студентів» передбачає всебічний підхід до включення міжнародних аспектів в освітній простір університету та включає наступні складові: впровадження міжнародних освітніх програм і курсів; забезпечення академічної мобільності студентів і викладачів; розвиток міжкультурної компетентності студентів; стимулювання участі студентів у міжнародних наукових та академічних ініціативах; забезпечення доступу до міжнародних ресурсів і матеріалів. Друга педагогічна умова – «Технологізація та цифровізація вищої освіти як інструмент виховання іншомовної комунікативної культури студентів» мала на меті : оптимізацію освітнього простору університету через інтеграцію сучасних ІКТ, що сприяло ефективному вихованню іншомовної комунікативної культури; впровадження інтерактивних та адаптивних освітніх методик, що стимулювало студентів до активної участі у міжкультурній комунікації. До основних напрямів використання онлайн-платформ було віднесено: доступ до автентичних матеріалів (відео, подкасти, блоги та інші ресурси іноземною мовою); інтерактивні завдання (квізи, тести, інтерактивні вправи, ігри); комунікація з носіями мови (платформи типу Tandem або Hellotalk, що надають можливість практикувати розмовні навички в реальних умовах); спільноти та форуми; відеоконференції та вебінари (використання інструментів, таких як Zoom, Microsoft Teams або Google Meet). Третя педагогічна умова – «Розвиток транскультурних цінностей особистості через включення до змісту навчальних програм міжкультурних аспектів та розвиток емоційного інтелекту» – була спрямована на покращення іншомовної комунікативної культури студентів в умовах освітнього простору університету та сприяння формуванню їхньої здатності до ефективної міжкультурної взаємодії. Транскультурні цінності були використаня як універсальні принципи, що змінюють ставлення, поведінку і сприйняття особистістю іншомовної культури. Серед них: емпатія, повага до культурної різноманітності, відкритість до нових досвідів і готовність до адаптації. У контексті особистісного розвитку транскультурні цінності сприяли формуванню міжособистісних навичок та культурної компетентності, що є критично важливим для успішної міжкультурної взаємодії. Серед механізмів емоційного інтелекту у межах цієї педагогічної умови було використано прийоми впливу на виховання самосвідомості як усвідомлення власного когнітивного та емоційного стану; виховання саморегуляції як механізму ефективного керування емоціями та імпульсами; розвиток емпатії як механізму покращення розуміння студентами поглядів інших людей, їхніх емоцій та культурних цінностей; формування соціальних навичок як механізму включення в активне слухання, ефективне вербальне та невербальне спілкування та здатність до співпраці; розвитку мотивації як механізму сприяння стійкому захопленню вивченням іноземної мови; розвиток культурної чутливості як механізму виховання поваги та розуміння різноманітних культур, здатності до вирішення конфліктів; адаптивності як механізму сприяння гнучкості у засвоєнні граматичних структур, словникового запасу та мовних особливостей. Авторська етапна методика виховання іншомовної комунікативної культури студентів в умовах освітнього простору університету включала три етапи: інформаційний, знаннєвий, діяльнісний. На першому – інформаційному етапі здійснювалося формування «інтеграційної мотивації», котра розумілася як прагнення студента до особистісного спілкування з представниками інших культур, бажання до глибокого занурення в інтернаціональне середовище та розвиток транс-культурних цінностей. На другому – знаннєвому етапі відбувалося застосування авторської методики та здійснювалася робота щодо підвищення мовленнєвої компетентності студентів як змістової основи іншомовної комунікативної культури. На третьому – діяльнісному етапі вирішувалося завдання підвищення комунікативних якостей студентів через технологізацію та цифровізацію освітнього простору університету. Компонентний склад іншомовної комунікативної культури студентів включає такі компоненти, критерії та показники: 1) лінгвістично-гносеологічний компонент, що розкривається через мовленнєвий критерій з показниками: знання рідної мови; рівень володіння іноземною мовою; знання культури країни, мова якої вивчається; 2) особистісний компонент, що розкривається через особистісно-комунікативний критерій з показниками: комунікативні якості; толерантність; емоційний інтелект; 3) мотиваційний, що показаний через мотиваційно-ціннісний критерій з показниками: пізнавальна активність; ціннісні орієнтації; потреба у постійному самоудосконаленні. Аналіз результатів заключного зрізу засвідчив позитивну динаміку змін у стані виховання іншомовної комунікативної культури студентів ЕГ та підтвердив ефективність педагогічних умов і впровадженої моделі виховання іншомовної комунікативної культури в освітньому просторі університету. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що: - вперше визначено й обґрунтовано педагогічні умови виховання іншомовної комунікативної культури студентів в освітньому просторі університету (інтернаціоналізація вищої освіти як комплексна стратегія виховання іншомовної комунікативної культури студентів; технологізація та цифровізація вищої освіти як інструмент виховання іншомовної комунікативної культури студентів; формування транскультурних цінностей особистості через включення до навчальних програм міжкультурних аспектів та розвиток емоційного інтелекту); виокремлено компоненти іншомовної комунікативної культури студентів (лінгвістично-гносеологічний, особистісний компонент, мотиваційний); визначено критерії (мовленнєвий, особистісно-комунікативний, мотиваційно-ціннісний), показники та рівні вихованості досліджуваної якості; запропоновано модель виховання іншомовної комунікативної культури студентів в освітньому просторі університету; - уточнено сутність понять «іншомовна комунікативна культура студентів» та «освітній простір університету»; - набули подальшого розвитку сучасні технології, форми й методи виховання іншомовної комунікативної культури студентів в умовах освітнього простору університету. Практичне значення результатів дослідження полягає у: розробці та впровадженні в освітній простір університетів етапної методики виховання іншомовної комунікативної культури студентів, розробці методичного супроводу педагогічних умов виховання іншомовної комунікативної культури студентів; розробці методичних рекомендацій виховання іншомовної комунікативної культури студентів в умовах освітнього простору університету; визначенні діагностичного інструментарію здійснення моніторингу виховання іншомовної комунікативної культури студентів в умовах освітнього простору університету. Матеріали дослідження можуть бути використані у процесі організації та функціонування освітнього простору університетів з метою виховання іншомовної комунікативної культури студентів.The dissertation establishes that fostering students’ foreign language communicative culture within the university’s educational framework is a critical and pressing societal issue. Addressing this problem necessitates a concerted effort from higher education institutions to prioritize the innovative transformation of the university’s educational environment, integrating the potential of formal, non-formal, and informal education modalities. The concept of foreign language communicative culture of students is interpreted in the work as a personal and professional characteristic that is built on the basis of the general culture of the individual and its value orientations, includes speech competences, developed abilities for communicative activities in a foreign language, the ability to use language and behavioural patterns in a certain cultural environment, and as well as a motivational focus on intercultural communication based on respect and tolerant attitude towards foreign culture. It was determined that the educational space of the university is a purposefully created educational and cultural environment that generates rules and substantiates basic values and worldview positions regarding foreign language communication with representatives of other cultures and languages; it is a set of samples of different cultures, which are demonstrated on the scale of the university and form patterns of professional international activity; it is a way of organizing and creating an intellectual student life, it is a pedagogical phenomenon of the interaction of student youth with speakers of other cultures for the purpose of self-development, personal and professional formation and the development of students' foreign language communicative culture. The following are the latest trends in fostering the foreign language communicative culture of students in the educational environment of the university: innovative transformation of the educational space of the university (conceptual orientation, breadth of content coverage, intensity of involvement in innovative changes, innovative management, coherence, digitalization of the innovation process and its information and methodological support); transnationalization of the educational space of the university (international cooperation within the educational space of the university; international mobility of educational programs; educational projects and educational services carried out within the international educational space and contributing to professional self-development); the development of the creative process as a basis for the education of foreign language communicative culture in the educational space of the university (creative ideas or products of creativity). The author’s model of education of foreign language communicative competence of students in the conditions of the educational space of the university contains the following components: the goal of education of foreign language communicative culture of students in the educational space of the university; methodological approaches: competence, synergistic, systemic, activity, subject, humanistic, environmental, axiological; specific principles of the development of foreign language communicative culture: cultural relevance, integration of content and language (CLIL), interdisciplinarity, communicative orientation, use of authentic materials, critical thinking and reflection; functions: communicative, cultural, emotional, motivational, cognitive, adaptive; components of education of foreign language communicative culture of students; pedagogical conditions for education of students' foreign language communicative culture; criteria of formation; levels of formation of students' foreign language communicative culture: high, medium, low; the expected result as a positive dynamic of education of foreign language communicative culture of students in the educational space of the university. The implementation of the first pedagogical condition “Internationalization of higher education as a comprehensive strategy for the education of foreign language communicative culture of students” involves a comprehensive approach to the integration of international aspects into the educational space of the university, which includes the following components: implementation of international educational programs and courses; ensuring academic mobility of students and teachers; development of intercultural competence of students; stimulation of student participation in international scientific and academic initiatives; providing access to international resources and materials. The second pedagogical condition – “Technology and digitalization of higher education as a tool for the education of foreign language communicative culture of students” – aimed at students optimizing the educational space of the university through the integration of modern ICT, which contributes to the effective education of foreign language communicative culture and the introduction of interactive and adaptive educational methods that stimulate students to active participation in intercultural communication. The main directions of using online platforms included: access to authentic materials (videos, podcasts, blogs, and other resources in a foreign language); interactive tasks (quizzes, tests, interactive exercises, and games); communication with native speakers (platforms such as Tandem or HelloTalk, which provide an opportunity to practice speaking skills in real conditions); communities and forums; video conferences and webinars (using tools such as Zoom, Microsoft Teams, or Google Meet). The third pedagogical condition – “Development of transcultural values of the individual through the inclusion of intercultural aspects in educational programmes and the development of emotional intelligence” – made it possible to improve the foreign language communicative culture of students in the educational environment of the university, but also to contribute to the formation of their ability for effective intercultural interaction. Transcultural values were used as universal principles that change the attitude, behaviour, and perception of a person towards a foreign culture. Among them: empathy, respect for cultural diversity, openness to new experiences, and readiness to adapt. In the context of personal development, transcultural values contribute to the formation of interpersonal skills and cultural competence, which are critical for successful intercultural interaction. Among the mechanisms of emotional intelligence within this pedagogical condition was the use of education: self-awareness as an awareness of one’s own cognitive and emotional state; self-regulation as a mechanism for effective management of emotions and impulses; empathy as a mechanism for improving students’ understanding of the views of others, their emotions and cultural nuances; social skills as a mechanism for inclusion in active listening, effective verbal and non-verbal communication and the ability to cooperate; motivations as a mechanism for promoting sustained interest in learning a foreign language; cultural sensitivity as a mechanism for fostering respect and understanding of various cultures, reducing potential conflicts; adaptability as a mechanism for promoting flexibility in learning grammatical structures, vocabulary and language features. The author’s step-by-step method of education of students’ foreign language communicative culture in the educational space of the university included three stages: informative; knowledgeable; active At the first informational stage, the formation of “integration motivation” was carried out, which was understood as the student’s desire for personal communication with representatives of other countries, the desire for deep immersion in the international environment, and the development of trans-cultural values. At the second cognitive stage of applying the author’s methodology, work was carried out to improve students’ speaking competence as the content basis of foreign language communicative culture. At the third activity stage, the task of improving students’ communication skills through technology and digitalization of the educational space of the university was solved. The component structure of a foreign language communicative culture of students includes the following components, criteria, and indicators: 1) linguistic and epistemological component, which is revealed through the speech criterion with indicators: knowledge of the native language; level of foreign language proficiency; knowledge of the culture of the country whose language is studied; 2) a personal component revealed through a personal-communicative criterion with indicators: communicative qualities; tolerance; emotional intelligence; 3) motivational, which is shown through the motivational-value criterion with indicators: cognitive activity; value orientations; the need for constant self-improvement. The analysis of the results of the final section testified to the positive dynamics of changes in the state of education of foreign language communicative culture of EG students and confirmed the effectiveness of pedagogical conditions and the implemented model of education of foreign language communicative culture in the educational space of the university. The scientific novelty of the study is that:  for the first time, the pedagogical conditions for the education of foreign language communicative culture of students in the educational space of the university were defined and substantiated (internationalization of higher education as a comprehensive strategy for education of foreign language communicative culture of students; technologization and digitization of higher education as a tool for education of foreign language communicative culture of students; development of transcultural values of the individual through inclusion in educational programs of intercultural aspects and the development of emotional intelligence); the components of foreign language communicative culture of students are singled out (linguistic and epistemological, personal component, motivational); the criteria (speech, personal-communicative, motivational-value), indicators and levels of her upbringing are determined; a model of fostering foreign language communicative culture of students in the educational space of the university is proposed;  the essence of the concepts “non-language communicative culture of students” and “educational space of the university” were clarified;  modern technologies, forms and methods of education of students’ foreign language communicative culture in the conditions of the educational space of the university have gained further development. The practical significance of the research results is: the development and implementation in the educational space of universities of a staged methodology for the education of foreign language communicative culture of students and methodical support of pedagogical conditions for the education of foreign language communicative culture of students; development of methodological recommendations for education of foreign language communicative culture of students in the conditions of the educational space of the university; determination of the diagnostic toolkit for monitoring the education of students’ foreign language communicative culture in the conditions of the educational space of the university. Research materials can be used in the process of organization and functioning of the educational space of universities with the aim of fostering the communicative culture of students in foreign languages.