Польський національний рух у Галичині під час Першої світової війни

Abstract

Метою статті є дослідження розвитку польського національного руху в Галичині під час Першої світової війни. Методи дослідження: аналіз, синтез, узагальнення, проблемно-хронологічний, історико-системний. Наукова новизна: вперше у вітчизняній історіографії комплексно досліджено ґенезу польської національної ідеї в Галичині в 1914–1918 рр. та діяльність місцевих польських політиків задля її реалізації. Висновки: Завдяки ліберальному політичному режиму Австро-Угорщини польський національний рух Галичини наприкінці ХІХ ст. – на початку ХХ ст. досяг значних результатів. Тому польська політична еліта бачила (у початку І світової війни) шанс для звільнення від Російської імперії польських земель та відновлення своєї національної держави. На думку більшості представників польського національного руху, досягнення цієї мети мало базуватись на підтримці та тісному союзі з Габсбурзькою монархією. Унаслідок усі польські партії Галичини та їхні представники у Віденському парламенті урочисто стали на сторону Австрії та Четверного союзу у світовому конфлікті. На першому етапі світової війни польське суспільство краю з ентузіазмом підтримувало Австро-Угорщину та допомагало формувати національні підрозділи у складі австрійської армії – польські легіони. Ситуація зазнала кардинальної зміни після підписання Четверним союзом договору з Українською народною республікою. Таємний додаток до цього документу передбачав поділ Галичини за національною ознакою. Це підірвало довір’я польського політикуму та суспільства до Відня. Крім цього, американський президент В. Вільсон у січні 1918 р. у своїх «14 тезах» гарантував відновлення польської держави з виходом до моря. Зі вступом у війну США на стороні Антанти Четверний союз практично втратив шанси на мілітарну перемогу. Тому наприкінці 1918 р. польська політична еліта Галичини усвідомила потребу об’єднання задля відбудови Польської держави в кордонах 1772 р. без підтримки Четверного союзу.

The aim of the article is to study the development of the Polish national movement in Galicia during World War I. Research methods: analysis, synthesis, generalization, problem-chronological, historical-systemic. Scientific novelty: for the first time in the national historiography the genesis of the Galicia Polish national idea in 1914-1918 and the activity of local Polish politicians for its realization were comprehensively researched. Conclusions: Due to the liberal political regime of Austria-Hungary, the Polish national movement of Galicia achieved significant results in the end of nineteenth - beginning of twentieth century. Therefore, the Polish political elite saw at the beginning of World War I a chance to liberate Polish lands from the Russian Empire and restore its national state. According to most members of the Polish national movement, the achievement of this aim should have been based on support and close union with the Habsburg monarchy. As a result, all Polish parties in Galicia and their representatives of the Vienna Parliament solemnly sided with Austria and the Fourth Union in the world conflict. During the first stage of World War, the Polish society of the region supported Austria-Hungary enthusiastically and helped to form national subdivision within the Austrian army - the Polish Legions. The situation sustained a radical change after the signed an agreement of the Fourth Union with the Ukrainian National's Republic. A covert addition to this document provided for the division of Galicia on national feature. This undermined the trust of Polish politicum and society to Vienna. However, American president Wilson in his "14 theses" guaranteed the restoration of the Polish state with access to the sea in January 1918. Besides, with the entry of the United States into the war on the side of the Entente, the Fourth Union practically lost its chances of military victory. Therefore, in the end of 1918, the Galicia’s Polish political elite realized the necessity of unification to rebuild the Polish state within the borders of 1772 without the Fourth Union’s support.