Докторат Богдана Барвінського: ґенеза, реалізація, рецепція

Abstract

Мета дослідження – реконструювати процес підготовки Б. Барвінським докторату, проаналізувати зміст праці та з’ясувати особливості її рецепції. Методологія дослідження спирається на застосування принципів (об’єктивності, історизму, холізму) та методів (узагальнення, аналіз і синтез, порівняння, генетичний, психологічний та типологічний) історіографічного дослідження. Наукова новизна статті полягає у спробі комплексного аналізу проблематики, пов’язаної із підготовкою, захистом та рецепцією першої монографії Б. Барвінського. Висновки. Здійснена реконструкція процесу підготовки та обговорення докторської дисертації Б. Барвінського дозволяє доволі повно зрозуміти дослідницький темперамент молодого вченого. Насамперед відзначено його наполегливість і цілеспрямованість в опануванні знань і вмінь як необхідних підстав для осмислення доби українського середньовіччя, що нею був захоплений юнак. По-друге, вказано на амбітність початкуючого історика, який наполегливо шукаючи власну дорогу в українознавстві, свідомо обрав темою докторату надзвичайно складну та контраверсійну постать Жигимонта Кейстутовича. Її опрацювання вимагало тривалих археографічних пошуків й інтенсивної аналітичної праці. По-третє, Б. Барвінський продемонстрував чималу дослідницьку сміливість, а подекуди й зухвалість, у спробах підважити усталені історіографічною традицією тези. І хоча його гіпотези здебільшого не були підтримані колегами, вони спонукали литуаністів до фахової саморефлексії. Незважаючи на загалом критичне сприйняття першої монографії Б. Барвінського, наукова корпорація схвально оцінила проведену молодим ученим археографічну й історіографічну роботу та його наполегливість у переосмисленні політичної біографії Жигимонта Кейстутовича. Підсумком була успішна промоція докторської праці і здобутий авторитет талановитого медієвіста. Це дозволило Б. Барвінському стати помітною постаттю галицької історіографії, представники якої виконували важливу громадську місію переосмислення ключових явищ середньовічної доби Центрально-Східної Європи з погляду українського історичного інтересу.

The purpose of the research is to reconstruct the preparation process of B. Barvinsky's doctorate, to analyze the content of the work and to find out the peculiarities of its reception. The research methodology is based on the application of principles (objectivity, historicism, holism) and methods (generalization, analysis and synthesis, comparison, genetic, psychological and typological) of historiographic research. The scientific novelty of the article consists in an attempt to comprehensively analyze the issues related to the preparation, defense and reception of B. Barvinsky's first monograph. Conclusions. The reconstruction of the process of preparation and discussion of B. Barvinsky's doctoral thesis allows us to fully understand the research temperament of the young scientist. First of all, his perseverance and determination in mastering knowledge and skills were noted as necessary grounds for understanding the era of the Ukrainian Middle Ages, which the young man was fascinated by. Secondly, it pointed out the ambition of the beginning historian, who persistently sought his path in Ukrainian studies, in consciously choosing the extremely complex and controversial figure of Sigismund Kęstutaitis as the subject of his doctorate. The thesis development required long archeographic searches and intensive analytical work. Thirdly, B. Barvinsky demonstrated considerable research courage, and sometimes audacity, in attempts to undermine theses established by the historiographical tradition. And although his hypotheses were mostly not supported by colleagues, they encouraged professional self-reflection among Lithuanian studies scholars. Despite the generally critical perception of B. Barvinskyi's first monograph, the scholars praised the archeographic and historiographical work carried out by the young scientist and his persistence in rethinking the political biography of Sigismund Kęstutaitis. The result was the successful promotion of the doctoral work and the acquired authority of the talented medievalist. This allowed B. Barvinsky to become a prominent figure in Galician historiography, whose representatives performed an important public mission of rethinking the key phenomena of the medieval era of Central-Eastern Europe from the point of view of Ukrainian historical interest.