Соціальний захист робітників та службовців у Чехословаччині в роки Першої республіки (1918–1939 рр.)

Abstract

Метою статті є характеристика основних форм та видів соціального захисту найманих працівників у міжвоєнній Чехословаччині, що базувалися на запровадженні загальнообов’язкового державного соціального страхування. Методологія дослідження ґрунтується на загальнонаукових принципах об’єктивності, системності, історизму, в поєднанні зі спеціальними методами: проблемно-хронологічним, порівняльно-правовим, контент-аналізу. Наукова новизна полягає у спробі, на основі аналізу нормативних актів, періодичної преси того часу, загальної та спеціальної літератури, визначити ефективність системи соціального захисту робітників та службовців у міжвоєнній Чехословаччині. Висновки. З середини 1920-х рр. основною організаційно-правовою формою соціального захисту найманих працівників у Чехословаччині було соціальне страхування. Щоправда, сама система соціального страхування у Першій Чехословацькій республіці до останніх днів її існування не була остаточно вибудованою, оскільки не об’єднувала усі відомі на той час види страхування. Зокрема, це стосувалося страхування безробітних, що продовжувало здійснюватись за так званою Гентською системою і поширювалось лише на членів профспілок. Не сприяла подальшому розвитку страхових інститутів і світова економічна криза, що охопила Чехословаччину в 1930–1935 рр. і змусила уряди дотримуватись жорсткої бюджетної політики. У таких умовах соціалістичним партіям довелось зосередитись переважно на збереженні чинних стандартів соціального законодавства. Водночас система соціального захисту робітників та службовців Першої Чехословацької республіки формувалася на основі кращих надбань європейського досвіду того часу. Цьому сприяли як фахові знання її розробників, так і загальна демократична атмосфера молодої держави, заснована на гуманітарних традиціях чеської нації та соціальній філософії Т. Г. Масарика. Основну роль у створенні ефективної системи соціального захисту відіграла держава, однак вагоме значення мала й діяльність місцевих органів влади, заснованих на принципах гуманності та милосердя. Незважаючи на те, що світова економічна криза 1930-х років не дала змоги провести заплановані реформи в повному обсязі, однак їх практична реалізація дозволила досягти позитивних результатів у сфері соціального захисту найманих працівників.

The purpose of the article is to characterize the main forms and types of social protection of employees in interwar Czechoslovakia, which were based on the introduction of mandatory state social insurance. The research methodology is based on general scientific principles of objectivity, systematicity, historicism, in combination with special methods: problem- chronological, comparative-legal, content analysis. The scientific novelty consists in an attempt, based on the analysis of normative acts, periodicals of that time, general and special literature, to determine the effectiveness of the system of social protection of workers and employees in interwar Czechoslovakia. Conclusions. Starting from the mid-1920s, the main organizational and legal form of social protection for employees in Czechoslovakia was social insurance. However, the social insurance system itself in the First Czechoslovak Republic was not fully developed until the last days of its existence, as it did not combine all the types of insurance known at that time. In particular, this concerned unemployment insurance, which continued to be carried out under the so-called Ghent system and was extended only to members of trade unions. The global economic crisis that engulfed Czechoslovakia in 1930–1935 and forced governments to adhere to a strict budget policy did not contribute to the further development of insurance institutes. In such conditions, the socialist parties had to focus mainly on preserving the existing standards of social legislation. At the same time, the system of social protection of workers and employees of the First Czechoslovak Republic was formed on the basis of the best assets of the European experience of that time. This was facilitated by both the professional knowledge of its developers and the general democratic atmosphere of the young state, based on the humanitarian traditions of the Czech nation and the social philosophy of T. G. Masaryk. The main role in the creation of an effective system of social protection was played by the state, but the activities of local authorities, based on the principles of humanity and mercy, were also of great importance. Despite the fact that the world economic crisis of the 1930s did not make it possible to carry out the planned reforms in full, their practical implementation made it possible to achieve positive results in the field of social protection of employees.