Місце директорії у державному апараті Української Народної Республіки (1919 р.)

Abstract

У статті здійснюється аналіз розвитку та місця Директорії у державному апараті Української Народної Республіки. Визначається вплив зовнішніх та внутрішніх чинників на формування функцій Директорії та її ролі у системі державного апарату. У роботі вказується на непослідовність роботи Директорії, на не чітку зовнішньополітичну діяльність, політичні чвари, призначення на керівні посади не кваліфікованих державних службовців. За допомогою діалектичного підходу аналізуються державно-правові події цього періоду. Використання даного методу також допомогло дослідити соціальні тенденції та процеси, які були характерні для державотворчих процесів періоду Української народної республіки доби Директорії. Дослідження ґрунтується на загальнотеоретичних принципах та на таких методах наукового дослідження – філософському, загальнонауковому та соціально-науковому, які базуються на принципах детермінізму та історизму. У роботі зроблено висновки, що Директорія не дістала чітко окреслених обов’язків та фактично не виробила жодного документа, в якому прописувалися б її внутрішня структура та обов’язки її членів. Сферу компетенції між урядом і Директорією також не було розмежовано. 15 листопада 1919 р. після прийняття постанови Директорії, С. Петлюра став одноосібним лідером Української Народної Республіки доби Директорії. Директорія, як колегіальний орган перестала існувати. Період доби Директорії є одним із етапів будівництва українським народом своєї незалежної держави у 1918 – 1920 рр. Державотворчий досвід Директорії УНР є одним із важливих етапів державотворчої спадщини України. Пропонована стаття є складовою частиною досліджуваної теми: «Структура органів влади та організація державно-управлінської діяльності в період Директорії УНР (1918 – 1920 рр.)».

The article analyzes the development and place of the Directory in the state apparatus of the Ukrainian People’s Republic. It determines the degree of influence of external and internal factors on the place of the Directory in the system of the state apparatus. The paper examines not the sequence of work of the Directory, not clear foreign policy activities, political quarrels, appointments to management positions of unqualified civil servants. Using a dialectical approach, we analyze state and legal events, the use of this method will help to explore social trends and processes that were characteristic of state-building processes of the Ukrainian People’s Republic during the Directory, as well as used general theoretical principles and modern research tools - philosophical, general and social. scientific methods based on the principles of determinism and historicism. Thus, the Directory did not receive clearly addressed appeals and there was no document in each of its prescriptive internal structures and relevant members. There was also no division of competence between the government and the Directory. On November 15, 1919, after the adoption of the resolution of the Directory, S. Petliura became the sole leader of the Ukrainian People’s Republic received the Directory. The Directory, as a collegial body, ceased to exist. The period of obtaining the Directories is one of the stages of legal regulation and construction in accordance with the independence of the state in 1918-1920. The state-building experience of the Directory of the Ukrainian People’s Republic is one of the corresponding stages of the state-building heritage of Ukraine. The proposed article is an integral part of the research topic: «The structure of government and the organization of public administration during the Directory of the UPR (1918-1920)».