Емблематика пострадянської Донеччини: офіціоз «господарників», переробки «з народу», альтернативи апологетів «русского мира»

Thumbnail Image

Date

2021

Journal Title

Journal ISSN

Volume Title

Publisher

Вінниця : Твори

Abstract

Метою статті є аналіз розвитку емблематики Донеччини (офіційної геральдики та вексилології Донецької області, відображення історичної тематики у комерційних номенах, реінтерпретацій офіційної символіки приватними особами) у період 1991–2015 рр., зазначаючи її основні тенденції, зв’язки з політичними та історичними поглядами замовників і авторів, трансформації символів. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, об’єктивності, системності. Використані загальнонаукові та спеціальні методи: контент-аналіз, узагальнення, хронологічний, ретроспективний методи. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вона представляє собою спробу узагальнення різних елементів емблематики Донеччини, вперше виходячи за межі офіційної геральдики та вексилології, розглядаючи їх трансформацію в руках недержавних акторів. Висновки. Емблематика Донецька та Донеччини пострадянської доби розроблялася в унікальній ситуації: місцеві еліти, з одного боку, бажали відійти від радянської символіки та осучаснити Донецьк, як «бренд», а з іншого, через особливості власної освіти, походження та політичні цілі, не сприймали історію краю поза радянськими стереотипами про «Донбас як економічний центр». У результаті місцевими елітами була проігнорована козацька історія Донеччини на противагу увічнення індустріальних здобутків доби Російської імперії (девіз з цитатою з Дмитра Мендєлєєва, Пальма Мерцалова, «Юзівські» номени). Протягом десятиріч відбулася дивергенція традицій донецької емблематики: офіційна, бізнесова, народно-патріотична. Паралельно промосковськими організаціями ще з 1991 р. розроблялася та нав’язувалася окрема емблематика, побудована на історичних міфах навколо Донецько-Криворізької Радянської Республіки, але відірвана як від попередньої радянської символіки, так і від новітньої офіційної донецької емблематики. Остання розроблялась як така, що символізує «особливість» сходу України, «окремішність» Донеччини, проте при цьому не перемежовувалася з російською символікою (за винятком російськомовного девізу). У такій формі вона не відповідала цілям та бажанням агентів московського впливу, але була сприйнята та перероблена проукраїнськими патріотичними силами. Так, використання конкретного варіанту донецької символіки одразу вказує на політичні переконання того чи іншого діяча та його розуміння історії краю та історичної політики навколо неї. Ключові слова: вексилологія, геральдика, Донецьк, Донбас, Донецька область, комерційний номен, символ, символіка. Аннотация. Целью статьи является анализ развития эмблематики Донетчины официальной геральдики и вексиллологии Донецкой области, отражения исторической тематики в коммерческих знаках, реинтерпретаций официальной символики частными лицами) в период 1991–2015 гг., отмечая основные тенденции в эмблематике, связи с политическими и историческими взглядами заказчиков и авторов, трансформации символов. Методология исследования основывается на принципах историзма, объективности, системности. Использованы общенаучные и специальные методы: контент-анализ, обобщение, хронологический, ретроспективный методы. Научная новизна работы заключается в том, что она представляет собой первую попытку обобщения различных элементов эмблематики Донецкой области, впервые выходя за пределы официальной геральдики и вексиллологии, рассматривая их трансформацию в руках негосударственных актров. Выводы. Эмблематика Донецка и Донецкой области постсоветской эпохи разрабатывалась в уникальной ситуации: местные элиты, с одной стороны, хотели отойти от советской символики и осовременить Донецк, как «бренд», а с другой – из-за особенностей своего образования, происхождения и политических предпочтений не воспринимали историю края вне советских стереотипов про «Донбасс – экономический центр». В результате местными элитами была проигнорирована казацкая история Донетчины в противовес увековечения индустриальных достижений эпохи Российской империи (девиз с цитатой из Дмитрия Менделеева, Пальма Мерцалова, «Юзовские» номены). В течении десятилетий произошла дивергенция традиций донецкой эмблематики: официальная, деловая, народно-патриотическая. Параллельно с этим промосковскими организациями еще с 1991 г. разрабатывалась и навязывалась отдельная эмблематика, построенная на исторических мифах вокруг Донецко-Криворожской Советской Республики, но оторванная как от старой советской символики, так и от новой официальной донецкой эмблематики. Последняя разрабатывалась как такая, что символизирует «особенность» востока Украины, «отдельность» Донетчины, однако при этом она не перемежалась с российской символикой (за исключением русскоязычного девиза). В такой форме она не отвечала целям агентов московского влияния, но была воспринята и переработана проукраинскими патриотическими силами. Таким образом, использование того или иного варианта донецкой символики указывает на политические убеждения человека, его понимание истории края и исторической политики вокруг нее.
Целью статьи является анализ развития эмблематики Донетчины официальной геральдики и вексиллологии Донецкой области, отражения исторической тематики в коммерческих знаках, реинтерпретаций официальной символики частными лицами) в период 1991–2015 гг., отмечая основные тенденции в эмблематике, связи с политическими и историческими взглядами заказчиков и авторов, трансформации символов. Методология исследования основывается на принципах историзма, объективности, системности. Использованы общенаучные и специальные методы: контент-анализ, обобщение, хронологический, ретроспективный методы. Научная новизна работы заключается в том, что она представляет собой первую попытку обобщения различных элементов эмблематики Донецкой области, впервые выходя за пределы официальной геральдики и вексиллологии, рассматривая их трансформацию в руках негосударственных актров. Выводы. Эмблематика Донецка и Донецкой области постсоветской эпохи разрабатывалась в уникальной ситуации: местные элиты, с одной стороны, хотели отойти от советской символики и осовременить Донецк, как «бренд», а с другой – из-за особенностей своего образования, происхождения и политических предпочтений не воспринимали историю края вне советских стереотипов про «Донбасс – экономический центр». В результате местными элитами была проигнорирована казацкая история Донетчины в противовес увековечения индустриальных достижений эпохи Российской империи (девиз с цитатой из Дмитрия Менделеева, Пальма Мерцалова, «Юзовские» номены). В течении десятилетий произошла дивергенция традиций донецкой эмблематики: официальная, деловая, народно-патриотическая. Параллельно с этим промосковскими организациями еще с 1991 г. разрабатывалась и навязывалась отдельная эмблематика, построенная на исторических мифах вокруг Донецко-Криворожской Советской Республики, но оторванная как от старой советской символики, так и от новой официальной донецкой эмблематики. Последняя разрабатывалась как такая, что символизирует «особенность» востока Украины, «отдельность» Донетчины, однако при этом она не перемежалась с российской символикой (за исключением русскоязычного девиза). В такой форме она не отвечала целям агентов московского влияния, но была воспринята и переработана проукраинскими патриотическими силами. Таким образом, использование того или иного варианта донецкой символики указывает на политические убеждения человека, его понимание истории края и исторической политики вокруг нее.
The purpose of the article is the analysis of the development of Donetsk region emblems (official heraldry and vexillology of Donetsk Oblast, reflection of historical themes in commercial nomenclature, reinterpretations of official symbols by individuals) in 1991–2015, identifying the main trends in the development of emblems, their connections with the views of customers and authors on history and politics, transformations of symbolics. The methodology of the research is based on the principles of historicism, objectivity, and systematics. General scientific and special-historical methods were used, such as content analysis, generalization, chronological, retrospective methods. The scientific novelty is based on it being the first attempt to generalize various elements of emblem studies of the Donetsk region, for the first time going beyond the official heraldry and vexillology of the Oblast, while considering their transformation in the hands of non-state actors. Conclusions. The post-Soviet era emblems of Donetsk and the Donetsk Oblast were developed in a unique situation: on the one hand local elites wanted to move away from Soviet symbols and modernize Donetsk as a “brand”, and on the other hand, due to the peculiarities of these elites’ education, origins and political preferences, did not perceive the region’s history. outside of the Soviet stereotypes about “Donbas as the economic center.” As a result, local elites ignored Cossack history of the Donetsk region in contrast to the perpetuation of industrial achievements of the Russian Empire (such as the Oblast’s coat of arms motto with a quote from Dmitri Mendeleev, “The Mertsalov Palm Tree”, as well as various “John Hughes/Yuz” nomenclature). Over the decades, there has been a divergence of traditions of Donetsk emblem use: official, business, and national-patriotic. At the same time, pro-Moscow organizations have been developing and imposing a separate emblem tradition since 1991, based on historical myths around the Donetsk-Kryvyi Rih Soviet Republic, but detached from both the old Soviet symbols and the new official Donetsk emblems. The latter were developed to symbolize the “uniqueness” of eastern Ukraine, the “separateness” of Donetsk region, but did not actually intersperse with Russian symbols (with the exception of the Russian-language motto). In this form, it did not meet the goals of Moscow’s agents of influence, but was accepted and reworked by pro-Ukrainian patriotic forces. Thus, the use of one or the other version of Donetsk region symbols indicates a person’s political beliefs, their understanding of regional history and “memory politics” around it.

Description

Історія. Історія України. Емблематика Донеччини

Keywords

вексиллология, геральдика, Донецк, Донбасс, Донецкая область, коммерческий номен, символ, символика, вексилологія, геральдика, Донецьк, Донбас, Донецька область, комерційний номен, символ, символіка, vexillology, heraldry, Donetsk, Donbas, Donetsk Oblast, nomenclature, symbol, symbolics

Citation

Мєлєкєсцев К. Емблематика пострадянської Донеччини: офіціоз «господарників», переробки «з народу», альтернативи апологетів «русского мира» / Кирило Мєлєкєсцев // Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Історія : збірник наукових праць / ред. кол.: О. А. Мельничук (гол. ред.), Ю. Зінько (заступ. гол ред.), А. Войнаровський (відповід. секретар) та ін.; Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського. – Вінниця : Твори, 2021. – Вип. 36. – С. 58-66

Endorsement

Review

Supplemented By

Referenced By