Художній світ повістевої прози Миколи Вінграновського: дипломна робота

Abstract

М. Вінграновський – тонкий психолог, який чітко знає і розуміє закономірності психічних процесів (свідомих і несвідомих) своїх героїв. У його творчості «істотною стороною невичерпності художнього образу є психологізм, як діяльність і душевний склад створюваний словом у мові людини». Автор творить людину, творить характер; дитяча душа – чистий аркуш паперу, на якому можна записати будь-який зміст. Його новаторство полягає не тільки у художньо-мовних особливостях відтворення душевного конфлікту («сказово»-оповідний та народно-розмовний стиль викладу), а й в умінні створити такий художній світ, коли особливо гострим стає відчуття гармонії людини з дійсністю, що зумовлено моделюванням епізодів, позначених яскравими подробицями, у двох сюжетних вимірах: внутрішньому (світ роздумів, переживань) та зовнішньому (контакти з оточуючою дійсністю, іншими персонажами). Виняткова точність і правдивість – найсуттєвіші ознаки прозової фрази М. Вінграновського. У досягненні художньої правди прози воєнної тематики письменник випробовує різні підходи і способи вираження. Дію «рецептора правди» митця слід розглядати, виходячи з творчого буття автора, самого тексту повістей. У прозі автора правда постає як своєрідне перекодування (коди автора і коди читача утворюють спільний простір самопізнання; для письменника вирішальним є момент самовираження, для читача – самоусвідомлення). Отже, перетин осі автора і читача відбувається у площині правди.