Природоохоронні інституції Вінниччини другої половини 1940-х – початку 1970-х років

Abstract

Метою статті є розгляд питань охорони природи на Вінниччині у другій половині 1940-х на початку 1970-х років. Показано, що в цей період вирішення окресленої проблеми розглядалось як виявлення окремих цінних об’єктів природи, вилучення їх зі сфери господарського використання та цілковита охорона. Методологія дослідження ґрунтується на принципі об’єктивності та історизму, системному підході до вивчення історичних, природоохоронних та соціально-економічних явищ у їх розвитку і взаємозв’язках. Використання методів аналізу та синтезу, проблемно-тематичного, описового та історико- хронологічного підходу дозволило оптимально вирішити завдання дослідження. Наукова новизна міститься у системному використанні порівняльного аналізу роботи природоохоронних інституцій в Україні в цілому і на Вінниччині зокрема. Висновки. Встановлено, що охорона природи не була пріоритетним напрямом державної політики в СРСР, але згодом почали впроваджуватися перші природоохоронні заходи. У 1960-х роках на Вінниччині почали з’являтися заповідні зони та заказники, а також розроблялися програми з охорони водних ресурсів і ґрунтів. Проте вплив цих заходів був обмеженим через недостатнє фінансування, відсутність системного підходу та брак екологічної освіти.

The purpose of the article is to consider the issues of nature protection in Vinnytsia region in the second half of the 1940s and early 1970s. It is shown that during this period, the solution to this problem was seen as the identification of certain valuable natural objects, their withdrawal from the sphere of economic use and complete protection. The research methodology is based on the principle of objectivity and historicism, a systematic approach to the study of historical, environmental and socio-economic phenomena in their development and interrelationships. The use of methods of analysis and synthesis, problematic and thematic, descriptive and historical and chronological approaches allowed the research to optimally solve the research objectives. The scientific novelty lies in the systematic use of a comparative analysis of the work of environmental institutions in Ukraine in general and in Vinnytsia region in particular. Conclusions. It has been established that nature protection was not a priority area of state policy in the USSR, but later the first environmental protection measures began to be implemented. In the 1960s, protected areas and nature reserves began to appear in the Vinnytsia region, and programmes were developed to protect water and soil. However, the impact of these measures was limited due to insufficient funding, lack of a systematic approach, and lack of environmental education.