Centennial anniversary of Mykhailo Hrushevsky: conference movement

Abstract

The purpose of the article – to find out the peculiarities of the conference “Hrushevskiana”, caused by the widespread celebration of the centenary anniversary of M. Hrushevsky by Ukrainian historians abroad. The research methodology applies the principles of historicism and objectivity, as well as general scientific and special-historical methods of historiographical research. The scientific novelty of the article consists in an attempt to comprehensively reconstruct the historiographical effect of holding conferences dedicated to the centenary of M. Hrushevsky by Ukrainian intellectuals abroad. Conclusions. In conclusion, we would like to note that initiated by L. Vynar and the Ukrainian Historical Society created by him, worthy of commemoration of the century of M. Hrushevsky, had the consequence of the development of a rather intensive conference movement, which during 1966-1967 covered the main diaspora centers in the countries of North America and Western Europe. During numerous academic and memorial events, there was a significant deepening and expansion of the historiographical discourse focused on the figure of a prominent scientist. First of all, it should be noted the further de-ideologization of the historian’s heritage, the growing understanding of the need to study it taking into account the complex intellectual contexts of the time, the discovery of a considerable number of new research perspectives, etc. All this prepared the necessary conceptual and empirical ground for the disciplinary design of a new field of Ukrainian studies – Hrushevsky studies. This disciplinary initiative of L. Vynar significantly intensified interest in the phenomenon of M. Hrushevsky on the part of representatives of many branches of socio-humanitarian studies. The magnitude of the mentioned measures and initiatives attracted the attention of the scientist of the Ukrainian intelligentsia behind the “iron curtain”, which also resulted in the first attempts to rethink the figure of the Great Ukrainian and the rejection of the most brutal invectives of the previous era. In general, the centennial anniversary heralded a new historiographical stage in Hrushevsky studies.

Мета статті – з’ясувати особливості конференційної грушевськіани, викликаної широким відзначенням українськими закордонними істориками столітнього ювілею М. Грушевського. Методологія дослідження передбачає використання принципів історизму й об’єктивності, а також загальнонаукових і спеціально-історичних методів історіографічного дослідження. Наукова новизна статті полягає у спробі всебічної реконструкції історіографічного ефекту проведення українськими закордонними інтелектуалами конференцій, присвячених століттю М. Грушевського. Висновки. У підсумку відзначимо, що ініційоване Л. Винарем та створеним ним УІТ гідне відзначення століття М. Грушевського мало наслідком розгортання доволі інтенсивного конференційного руху, що протягом 1966- 1967 рр. охопив головні діаспорні осередки в країнах Північної Америки та Західної Європи. Під час численних академічно-меморіальних заходів відбулося значне поглиблення і розширення сфокусованого на постаті визначного вченого історіографічного дискурсу. Насамперед, слід відзначити подальшу деідеологізацію спадщини історика, зростаюче розуміння потреби її вивчення з урахуванням тогочасних складних інтелектуальних контекстів, виявлення чималої кількості нових дослідницьких перспектив тощо. Все це підготувало необхідний концептуально-емпіричний ґрунт для дисциплінарного оформлення нової українознавчої галузі – грушевськознавства. Ця дисциплінарна ініціатива Л. Винара помітно інтенсифікувала інтерес до феномену М. Грушевського з боку представників багатьох галузей соціогуманітаристики. Масштабність згаданих заходів та ініціатив привернула увагу до вченого української інтелігенції за «залізною завісою», що також мало наслідком перші спроби переосмислення постаті Великого Українця і відмову від найбільш брутальних інвектив попередньої доби. Загалом, столітній ювілей став провісником нового історіографічного етапу у грушевськознавстві.