Комунікативна компетентність викладача іноземної мови як важлива складова педагогічної майстерності

Abstract

В статті розглядаються питання формування комунікативної компетентності викладача іноземної мови як важливої складової його педагогічної майстерності. Висвітлено різні підходи до визначення сутнісної характеристики комунікативної компетентності, її компонентний склад. Розкрито суть комунікативної компетентності викладача іноземної мови та варіативність поглядів дослідників щодо визначення сутності іншомовної комунікативної компетенції. Проаналізовано розвиток іншомовної комунікативної компетенції в процесі навчання іноземній мові.В статье рассматриваются вопросы формирования коммуникативной компетентности преподавателя иностранного языка как важной составляющей его педагогического мастерства. Отражены разные подходы к определению сущностной характеристики коммуникативной компетентности, ее компонентный состав. Раскрыто суть коммуникативной компетентности преподавателя иностранного языка и вариативность взглядов исследователей к определению сущности иноязычной коммуникативной компетенции. Проанализировано развитие иноязычной коммуникативной компетенции в процессе обучения иностранному языку.The article deals with the issues of formation of the communicative competence of the teacher of a foreign language as an important component of his pedagogical proficiency. Different approaches to definition of the main characteristic of communicative competence, its component structure are reflected. Communicative competence is considered as ability to establish and support necessary contacts with people. Include a certain set of knowledge, skills which provide effective implementation of communicative process in structure of communicative competence. Communicative competence is not only existence of knowledge, skills, but also readiness, their adequate and effective use in direct professional activity. It is determined that the main criterion of the communicative component is the communicative competence of foreign language teachers, which implies the ability to communicate in writing and verbally with the bearer of a particular language in a real life situation. Variability of the researcher's views on the definition of the essence and structure of the foreign language communicative competence is highlighted. It is noted that foreign language communicative competence is the ability and readiness for foreign language communication with native speakers, perceptions and understanding of partners, adequate and timely expression of their intentional intentions. It is proved that the structure of foreign communicative competence includes: discursive competence; sociolinguistic competence; strategic competence; linguistic competence. The development of foreign language communicative competence in the process of learning a foreign language is analyzed. It is proved that the foreign language communicative competence has a complex structure and acts as the interaction and interpenetration of linguistic, socio-cultural and communicative competences, the level of formation of which allows the specialist to effectively implement foreign language, and therefore, interlingual, intercultural and interpersonal communication.