Права і свободи людини в конституції Румунії 1866 року

Abstract

Питання гарантій та захисту прав і свобод людини є однією з давніх тем правової науки, дослідження якої хоча й відбувається впродовж століть, але досі ця тема не лише не втратила своєї наукової та практичної актуальності, а навпаки, постійно актуалізується в умовах нашого сьогодення. Напевно тому, що саме права і свободи є певним «мірилом» цивілізаційного розвитку сучасного суспільства в його прагненні до утвердження демократичних цінностей. 10 грудня 1948 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла перший міжнародно-правовий документ, що проголосив основні права і свободи людини – Загальну декларацію прав людини. Документ фактично закріпив основу світового правопорядку в галузі прав і свобод людини.

The issue of guarantees and protection of human rights and freedoms is one of the ancient topics of legal science, the research of which has been going on for centuries, but until now this topic has not only not lost its scientific and practical relevance, but on the contrary, it is constantly updated in the conditions of our time. Probably because rights and freedoms are a certain "measure" of the civilizational development of modern society in its pursuit of democratic values. On December 10, 1948, the UN General Assembly adopted the first international legal document that proclaimed basic human rights and freedoms - the Universal Declaration of Human Rights. The document actually established the basis of the world legal order in the field of human rights and freedoms.