Формування навичок емоційної стійкості учасників освітнього процесу в умовах надзвичайних ситуацій

Abstract

У статті проаналізовано наявні в Україні та за кордоном інформаційні ресурси щодо формування навичок емоційної стійкості в учасників освітнього процесу в умовах надзвичайних ситуацій. Показано, що в умовах воєнного стану освіта в Україні продовжує функціонувати, долаючи величезний спектр проблем. Акцентовано увагу на тому, що, незважаючи на значне збільшення кількості стихійних лих,техногенних катастроф, соціальних і воєнних конфліктів у світі, проблеми організації освіти в надзвичайних ситуаціях не стали пріоритетними в наукових дослідженнях. В умовах перманентного та інтегрованого прояву надзвичайних ситуацій природного (пандемія COVID-19), техногенного (знеструмлення електромереж, відсутність зв’язку, аварії на станціях теплопостачання, пожежі), соціального (кібератаки, евакуація населення, псевдозамінування закладів) та воєнного характеру (ракетні обстріли, атаки безпілотних апаратів, замінування територій тощо) характеру система освіти України намагається продовжувати cвоє функціонування. Це вимагає від учасників освітнього процесу неабияких фізичних, а головне – психологічних зусиль, оскільки всі вони працюють в умовах постійного стресу. Проте проблеми організації освіти в надзвичайних ситуаціях воєнного характеру ще не знайшли належного відображення в українській педагогічній науці. Тому зроблено висновок, що для України вкрай потрібними є подальші наукові дослідження щодо емоційної стійкості учасників освітнього процесу в умовах воєнного стану, для якого характерними є часті прояви надзвичайних ситуацій різного характеру, та вироблення методик формування та розвитку навичок емоційної стійкостіThe article emphasizes that organizing the educational process during a state of war fosters collective hope for social change and improvements in life. It also alleviates people's fears of the future and the unknown, aiding educators and students in utilizing education as a tool for building a peaceful and just world in the future.The authors analyzed available informational resources in Ukraine and abroad concerning the development of emotional resilience skills among participants in the educational process amid emergencies. It's highlighted that despite a significant increase in natural disasters, technological catastrophes, social and military conflicts worldwide, issues related to organizing education in emergencies haven't become a priority in scientific research. In the context of ongoing and integrated manifestations of extraordinary situations—be it natural (COVID-19 pandemic), technological (power outages, lack of communication, accidents in heating stations, fires), social (cyberattacks, population evacuations, false alerts in institutions), or military (rocket attacks, drone strikes, territorial threats, etc.)—the Ukrainian education system strives to continue functioning. This demands considerable physical and, more importantly, psychological efforts from educational participants, given that they all work under constant stress. However, the problems related to organizing education in emergencies of a military nature have yet to find proper reflection in Ukrainian pedagogical science. One of the significant psychological factors for effective performance in emergency situations is emotional resilience, which reduces the negative impact of strong emotions, maintains readiness for action, and prevents severe stress. Therefore, the authors conclude that further scientific research on the emotional resilience of educational participants in situations of war, characterized by frequent occurrences of various emergencies, is crucial for Ukraine. Developing ethodologies for fostering and enhancing emotional resilience skills is essential.