Освітній рівень членів протестантських релігійних громад України у повоєнний період (1945-1955 рр.)

Abstract

Питання становища протестантських релігійних громад України в радянській державі у повоєнний період залишається малодослідженим в українській історіографії. Особливістю повоєнної історії релігійної України є відтворення фактів дослідниками за власними спостереженнями та джерелами, які відклалися за щойно здійсненими подіями, що розгортались в республіці. Однак їх картина релігійної ситуації є дещо спотвореною, оскільки панівна в країні адміністративно-командна система наклала жорстке табу на висвітлення та аналіз багатьох подій і явищ, без розкриття яких не можна було об‘єктивно відновити реальний хід подій. Основний недолік радянської історичної літератури, яка вийшла в перше повоєнне десятиліття, полягав у висвітленні історії через призму партійних рішень та у вилученні з джерельної бази документів, які висвітлюють реальний стан речей. Багато історичних джерел опинились в «спецсховищах» бібліотек та фондах архівів, які були недоступні для дослідників. Науковці були позбавлені права висловлювати власні думки, що призводило до апологетики в історичних працях.