Соціально-побутові умови та продовольче забезпечення науково-педагогічних працівників СРСР у 20-х рр. ХХ століття

Abstract

У статті розглянуто один із актуальних напрямів в історичних студіях щодо особливостей соціально-побутових умов та продовольчого забезпечення науково-педагогічних працівників СРСР у 20–30-х рр. ХХ століття. Мета роботи полягає у висвітленні діяльності російських центральних та місцевих органів влади з покращення соціально-побутового, матеріального та житлового забезпечення наукових та педагогічних працівників, зокрема створення та діяльність ПетроКУБУ та ЦеКУБУ. Методологія дослідження включає принципи наукової об’єктивності, історизму, системності, а також методи аналізу та синтезу, узагальнення, історико-порівняльний, історико-типологічний. Висновки. Характеризуючи становище вчених у 20-х рр. ХХ ст., необхідно зазначити, що наукова інтелігенція, як і загалом радянське післяреволюційне суспільство, знаходились у складній суспільно-політичній та економічній ситуації. Наукова інтелігенція належала до тих верств суспільства, які особливо гостро відчули погіршення якості життя. Закриття низки вищих навчальних закладів і факультетів, затримки з виплатою заробітних плат, що і без того знецінювалися через розгул інфляції, позбавляли науковців стабільного доходу. Цей важкий у побутовому плані період співпав у часі з болісною трансформацією соціальної структури населення країни, що зачепило і наукову інтелігенцію. Матеріальне становище вчених було досить хитким, характеризувалося відсутністю житла, низьким рівнем заробітної плати, відсутністю умов для проведення науково-дослідної роботи, завантаженістю партійно-політичною роботою. Змінилося й ставлення до вчених та їх ролі в житті суспільства, побутувала думка про неприпустимість керівної ролі інтелігенції в будь-якій галузі народного господарства та культури, зведення становища представників інтелігенції до рядових виконавців. До того ж радянське керівництво розуміло, що науковий потенціал країни потрібно зберегти для будівництва соціалістичного суспільства. Тому одним із головних був пошук можливостей порятунку вчених від вимирання і надзвичайного виснаження. Влада починає вибудовувати співпрацю з інтелектуальною системою, залучаючи її на свою сторону, створюючи для неї сприятливі умови для життя та роботи.

The article considers one of the topical trends in historical studies on the peculiarities of social and living conditions and rations of researchers and educational workers of the USSR in the 20-30s of the 20st century. Purpose. The purpose of the work is to highlight the activities of Russian central and local authorities to improve the social, material and housing provision of researchers and educational workers, in particular, the establishment and activity of PetroKUBU and TseKUBU. The research methodology includes the principles of scientific objectivity, historicism, systematics, as well as analysis and synthetic, generalization, historical-comparative, historical-typological methods. Conclusion. Describing the position of scientists in the 20s of the 21st century, it should be noted that the scientific intelligentsia, like the Soviet post-revolutionary society as a whole, was in a difficult socio-political and economic situation. The scientific intelligentsia belonged to those strata of society that were especially aware of the deterioration in the quality of life. The closure of a number of higher educational institutions and faculties, delays in the payment of wages, which were already depreciating due to rampant inflation, deprived scientists of a stable income. This difficult period in everyday life coincided with the painful transformation of the social structure of the country's population, which also affected the scientific intelligentsia. The financial situation of scientists was rather precarious, characterized by lack of housing, low wages, lack of conditions for conducting research work, workload of party-political work. The attitude towards scientists and their role in the life of society has also changed, there was an opinion about the inadmissibility of the leading role of the intelligentsia in any branch of the national economy and culture and the reduction of the position of intelligentsia to ordinary staff. At the same time, the Soviet leadership understood that the country's scientific potential must be preserved for the construction of a socialist society. Therefore, one of the main tasks was to find opportunities to save scientists from extinction and extreme exhaustion. The authority began to build cooperation with the intellectual system, bringing academic staff around to its side, creating favorable conditions to live and work.