Гендерні та інтермедіальні виміри постмодерністського тексту (на матеріалі оповідань Анджели Картер)

Abstract

Стаття присвячена творчому доробку британської письменниці Анджели Картер. Зокрема, увагу зосереджено на вивченні одної із головних тем, яку розробляла письменниця у своїх творах – темі гендерних ролей. Розвиваючи гендерну тематику та переосмислюючи концепти любові, сексуальності, насильства у класичній опозиції active male – passive female, у збірці «Кривава кімната» А. Картер використовує класичні, знайомі з дитинства сюжети старих казок, відкривши в них певний прихований зміст та переосмисливши звичні стереотипні та архетипічні образи створює новий міф про героїню, що відкидає традиційні уявлення про слабкість жінки, «розриває» із клішированістю у зображенні жіночих характерів та надає нового змісту канонічним жіночім образам. У статті зроблена спроба проаналізувати проблеми гендерних відносин в оповіданнях письменниці крізь призму постмодерністського феномену інтермедіальності. Інтертекстуальні та інтермедіальні елементи, які представляють собою внутрішньолітературні та інтерсеміотичні відсилання, допомагають Картер, з одного боку, розширити зображально-виражальні можливості художнього слова, а з іншого, створити, спираючись на світову літературу та мистецтво, новий просвітницький образ жінки. Виявлено, що Картер, створюючи образ чоловіка, Синьої Бороди, використовує головним чином живописні інтермедіальні вкраплення, які не лише свідчать про його вподобання, інтереси та відношення до своїх дружин, але й суттєво доповнюють його внутрішній портрет, розкривають його характер та сутність. Образ юної маркізи Картер створює за допомогою музичних елементів, спираючись на характеристики цього виду мистецтва. Саме через музичні алюзії письменниця проводить свою героїню на шляху від дитячої недосвідченості до зрілого розуміння своєї жіночої природи, сили та слабкостей.Статья посвящена творчеству британской писательницы Анджелы Картер. В частности, внимание сосредоточено на изучении одной из главных тем, которую разрабатывала писательница в своих произведениях – теме гендерных ролей. Развивая гендерную тематику и переосмысливая концепты любви, сексуальности, насилия в классической оппозиции active male – passive female, в сборнике «Кровавая комната» А. Картер использует классические, знакомые с детства сюжеты старых сказок, открывает в них определенный скрытый смысл и, переосмыслив привычные архетипические образы, создает новый миф о героине, отвергающий традиционные представления о слабости женщины, «разрывает» с клишированностью в изображении женских характеров и придает новый смысл каноническим женским образам. В статье предпринята попытка проанализировать проблемы гендерных отношений в рассказах писательницы сквозь призму постмодернистского феномена интермедиальности. Интертекстуальные и интермедиальные элементы, представляющие внутри-литературные и интерсемиотические отсылки, помогают Картер, с одной стороны, расширить изобразительно-выразительные возможности художественного слова, а с другой, создать, опираясь на мировую литературу и искусство, новый просветительский образ женщины. Выявлено, что Картер, создавая образ мужа, Синей Бороды, в одноименной сказке использует главным образом живописные интермедиальные вкрапления, которые не только свидетельствуют о его предпочтениях, интересах и отношениях к своим женам, но и существенно дополняют его внутренний портрет, раскрывают его характер и сущность. Образ юной маркизы Картер создает с помощью музыкальных элементов, опираясь на характеристики этого вида искусства. Именно из-за музыкальных аллюзий писательница проводит свою героиню по пути от детской неопытности к зрелому пониманию своей женской природы, силы и слабостей.