Урок англійської мови як ресурс для розвитку навичок діалогічного спілкування.

Abstract

У статті викладені способи інтегрування діалогічної парадигми педагогічної взаємодії у процес вивчення англійської мови у старшій школі та ВНЗ. Обґрунтовується необхідність застосування комунікативного потенціалу курсу англійської мови для розвитку навичок діалогічного спілкування та особистісного розвитку суб’єктів педагогічного процесу. Розглядаються індивідуальні, парні та групові види роботи, спрямовані на реалізацію означених цілей, з’ясовується механізм їхньої дії у контексті суб’єкт- суб’єктного діалогу. Особлива увага приділяється способам розвитку когерентності групи і міжособистісної взаємодії.В статье изложены способы интегрирования диалогической парадигмы педагогического взаимодействия в процесс изучения английского языка в старшей школе и ВУЗах. Обоснована необходимость применения коммуникативного потенциала курса английского языка для развития навыков диалогического общения и личностного роста субъектов педагогического процесса. Рассматриваются индивидуальные, парные и групповые виды работы, направленные на реализацию обозначенных целей, описывается механизм их действия в контексте субъект-субъектного диалога. Особенное внимание уделяется способам развития когерентности группы и межличностного взаимодействия.This article presents a consideration of the problem of dialogic communication skill building through ESL classroom activities. The functional and communicative potential of ESL classroom construct an exceedingly favourable ground for fascilitating interpersonal and intragroup social processes. The methods suggested are presumed to be effective in terms of enhancing group coherence, mutual trust and understanding. Individual projects and activities are aimed at the development of inner dialogue, personalizing classroom discussions and positive developments within the group. The dialogic nature of communication and specifically that of the ESL classroom predetermine their intercorrelation in the academic domain. Another approach exercised is making dialogic communication a point in classroom interactions. In conclusion, the culture of dialogue should be regarded not only as a matter of a singular academic course, whatever functional it is in the signified contest, but as a general educational policy with appropriate strategies and academic base. The possible solutions suggested are the creation of a unified school communication policy based upon the principles of dialogue, actualization of the humanitarian potential of ESL courses, implementation of alternative communicative forms of ESL skill building.