Антирелігійна кампанія радянської влади на Шаргородщині в другій половині 1940-х – середині 1960-х рр

Abstract

Після Другої світової війни відбуваються істотні зміни в релігійному житті України. Зростає релігійність населення, відновлюються знищені в період здійснення радянської політики «войовничого атеїзму» 1920 – 1930-х рр. церкви та молитовні будинки, збільшується кількість віруючих та релігійних організацій. Церковні інституції, які в роки війни відігравали важливу роль у консолідації суспільства, перетворилися на реально існуючий фактор, з яким не рахуватися було неможливо. Релігійні організації, виходячи з своєї уяви про їхнє місце в державі та стверджуючи, що “всяка влада від Бога”, сподівались на конструктивні відносини з радянською владою