Діалог у педагогіці: походження концептуального бленду.

Abstract

Зважаючи на зростаючий інтерес до діалогічної взаємодії в освіті, так як і в інших сферах сучасного життя, готовність до педагогічного діалогу становить один з основних навичок сучасного вчителя. Однак, концептуальні параметри діалогу все ще є контроверсійним питанням, що спричинено складною генеалогією терміну і, відповідно, значними розбіжностями у трактування цього явища. У статті представлена спроба розмежувати підходи до розуміння педагогічного діалогу на основі базових принципів, що їх виділяють представники тієї чи іншої концепції, а також їхньої термінологічної бази. У результаті цього аналізу було виділено два основних підходи, що включені у систему педагогічних поглядів: підхід, основаних на теоріях, що корелюють з ліберальною та демократичною діалогічною парадигмою і та, що походить з екзистенціальних філософських течій. Перша ґрунтується на принципах свободи, рівності, права та компромісу, друга представляє екзистенціальну концептуальну парадигму, що створює середовище для таких принципів, як позазнаходження, домінанти на Іншому, особистісного включення.

В связи с растущим интересом к диалогическому взаимодействию в образаванию, как и в иных сферах современной жизни, готовность к педагогическому диалогу являет собой одну из основных навыков современного учителя. Однако, концептуальные параметры диалога все еще являются контроверсионным вопросом, что обусловлено сложной генеалогией термина и, соответственно, существенными различиями в трактовании этого явления. В статте представлена попытка разграничить подходы до понимания педагогического диалога на основе базовых принципов, выделяемых представителями той или иной концепции, а также их терминологической базы. В результате этого анализа были выделены два основных подхода, которые включены в систему педагогических взглядов: подход, основанный на теориях, которые коррелируют с либеральной и демократической диалогической парадигмой и той, которая происходит из экзистенциальных философских течений. Первая основывается на принципах свободы, равенства, права и компромисса, вторая представляет экзистенциальную концептуальную парадигму, которая создает среду для таких принципов, как вненаходимость, доминанта на Другом, личностное включение.

In view of the uprising pursuit of dialogic policies in education as well as its being a civilizational hallmark, dialogic communication is regarded as one of the pivotal teaching competences. However, its conceptual sidelines are a matter of remarkable controversy caused by the complicated genealogy of the term and thus notable differences in the subsidiary concepts. This article presents an attempt to diversify understanding of pedagogic dialogue depending on the standpoints exercised by its proponents and the underlying concepts attached to its conceptual scheme. As a result of this analysis there have been exposed the existence of two basically divergent approaches incorporated in the system of pedagogic views: the approach stemming from theories related to the liberal and democratic dialogic paradigm and the one originating from existential philosophic trends. While the former one rests on the principles of freedom, equality, right and compromise, the latter rather represents an existential conceptual paradigm creating a domain for such principles as juxtaposition, intersubjectivity, personal inclusiveness and predominance of the interlocutor.