Партиципне означення у сучасній німецькій мові

Abstract

The article analyzes the structural-semantic and functional features of German participles in the syntactic role of an attribute; characterizes the features of participial attributes within the framework of the extended theory of syntactic analysis; outlines the main differences between participial attributes and adjectival attributes; investigates the syntactic behavior of implicit subjects of participial attributes; determines the argument structure of verbs that form the basis of participial attribute heads. In the role of attributes, participles follow the adjacency rule, occupying a position directly to the left or right of the word they refer to. Due to their verbal origin, participial attributes have special possibilities of extension (by elements and adjuncts of various semantics, located to the left of the participle) and their own specificity. Therefore, they should be considered separately from adjectival attributes. The implicit subject of a participle in a participial attribute correlates with the word being referred to. Subject relations depend on the semantic and structural characteristics of the verb forming the basis of the participle, i.e. its transitivity/intransitivity, ergativity. The syntactic role of an attribute can be fulfilled by the participles II of intransitive verbs that are ergative. The subject of ergative verbs is actually a displaced direct object and has more similarities to the object of transitive verbs than to the subject of transitive and intransitive non-ergative verbs. Both ergative verbs and verbs in passive voice can assign the theta role only to their object, while the position of the subject remains unmarked. The inability of ergative verbs to assign a case and to mark complements with a thematic role is related to their internal semantic characteristics. Thus, the subject of an ergative verb is simultaneously a «latent» object of the action of this verb. The study has revealed and analyzed the relationship between the argument structure of the verbs forming the participles and the peculiarities of German participle attributes and other participle constructions in the syntactic role of attributes.

У статті проаналізовано та теоретично обґрунтовано структурно-семантичні і функційні особливості німецьких партиципів у синтаксичній ролі атрибута; ознаки партиципних атрибутів охарактеризовано у рамках розширеної теорії синтаксичного аналізу речення; окреслено основні відмінності партиципних атрибутів від ад’єктивних; досліджено синтаксичну поведінку імпліцитних суб’єктів партиципних атрибутів; встановлено аргументну структуру дієслів, що покладені в основу партиципів-вершин партиципних атрибутів. У ролі атрибутів партиципи слідують правилу суміжності, займаючи позицію безпосередньо ліворуч або праворуч від означуваного слова. Завдяки своєму дієслівному походженню партиципні означення мають особливі можливості поширення (залежними і незалежними від валентності дієслова елементами та ад’юнктами різноманітної семантики, розташованими ліворуч від партиципа) і власну специфіку. Тому їх слід розглядати окремо від ад’єктивних атрибутів. Імпліцитний суб’єкт партиципа у партиципному атрибуті співвідноситься з означуваним словом. Суб’єктні відношення залежать від семантико-структурної характеристики дієслова, що лежить в основі партиципа, – його транзитивності / інтранзитивності, ергативності. Синтаксичну роль атрибута здатні виконувати партиципи ІІ інтранзитивних дієслів, які є ергативними. Суб’єкт ергативних дієслів фактично є переміщеним прямим додатком та має більше спільного з об’єктом транзитивних дієслів, ніж з суб’єктом перехідних та інтранзитивних неергативних дієслів. Ознакою як ергативних дієслів, так і дієслів у пасиві є те, що вони наділяють тета-роллю тільки свій об’єкт, позиція суб’єкта залишається немаркованою. На відміну від пасивного стану, коли призупинення тета-ролі АҐЕНС та відсутність здатності наділяти відмінком комплемент є властивістю, що випливає з морфології пасиву та є результатом операції пасивізації, нездатність ергативних дієслів наділяти відмінком та маркувати тематичною роллю комплементи пов’язана з їхніми внутрішніми семантичними характеристиками. Від інших інтранзитивних дієслів ергативні дієслова відрізняються тим, що їхній суб’єкт є одночасно “прихованим” об’єктом дії, яку вони виражають. Проведене дослідження дозволило виявити та проаналізувати зв’язок між аргументною структурою дієслів, що лежать в основі партиципів, і особливостями німецьких партиципних означень і конструкцій у синтаксичній ролі атрибутів.