Бандура в музичній культурі України XX-XXI століття: магістерська робота

Abstract

У дипломній роботі - висвітлено стан вивчення проблеми розвитку бандурного мистецтва в науковому дискурсі на основі існуючої джерельної бази та зроблено висновок про те, що бандурне мистецтво України та за її межами ще не отримало ґрунтовної системної розробки у сучасному мистецтвознавстві; - досліджено історичну генезу розвитку бандурного мистецтва та виконавства України від першовитоків до XXI столітя, зокрема, ’ясовано, що у ті часи паломництво належало до числа найпопулярніших аскетичних подвигів, а український рух мандрівних старців-співців мав певну схожість і з пізнішим мандрівним рухом суфіїв-дервішів у Туреччині (колишній Візантії);- уточнено сутність ключових дефініцій «бандура» - як одного із найдавніших українських народних струнно-щипкових музичних інструментів, «бандурне мистецтво» - як мистецтво бандурної гри, «бандурництво» - як окреме явище національної культури, пов’язане зі специфікою музикування на бандурі; - подано змістову характеристику професійній бандурній освіті в Україні, що мала стрімкий розвиток, проте потребувала постійного удосконаленя, переосмислення методик, більш глобального поглиблення в історію розвитку бандурництва як феномену Української культури; - охарактеризовано особливості аматорського бандурного мистецтва в системі музичної культури української діаспориXX-XXI століть, професійно-виконавську діяльність видатних бандуристів України. Отже, творча діяльність бандуристів сприяла збереженню й утвердженню українських національних засад бандурного мистецтва в умовах іноетнічного оточення на рівні традицій виконавства, репертуару.