Проблема гуманізації стосунків педагога і вихованців у педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського

Abstract

У статті висвітлюється проблема гуманізації стосунків педагога і вихованця як одна із актуальніших. Виховання гуманізму й людяності, на думку В.О. Сухомлинського повинно стати одним із завдань діяльності школи і вчителя зокрема. Школа повинна любити дитину, тоді й вона полюбить школу. Без любові і поваги до учнів розмови про гуманність і людяність безпідставні. Аналіз педагогічної спадщини В.О.Сухомлинського засвідчує, що місія педагога, полягає в тому, щоб бути творцем дитячого щастя, лікарем і цілителем дитячих душ

В статье освещается проблема гуманизации отношений педагога и воспитанника как одна из актуальных. Воспитание гуманизма и человечности, на Дуку В.А. Сухомлинского должно стать одной из задач деятельности школы и учителя в частности. Школа должна любить ребенка, тогда и она полюбит школу. Без любви и уважения к ученикам разговоры о гуманность и человечность безосновательны. Анализ педагогического наследия В. А. Сухомлинского свидетельствует, что миссия педагога состоит в том, чтобы быть творцом детского счастья, врачом и целителем детских душ

The article deals with the problem of humanizing relations between the teacher and the pupil as one of the most important ones. Education of humanism and humanity, for the sake of VO Sukhomlinsky should become one of the tasks of the school and the teacher in particular. The school must love the child, then she will love school. Without love and respect for students, conversations about humanity and humanity are unfounded. The analysis of the pedagogical heritage of VO Sukhomlynsky testifies that the mission of the teacher is to be the creator of child's happiness, the doctor and healer of children's souls