Формування та реалізація державної політики: теоретико-правовий дискурс

Abstract

У статті сформульовано проблему трансформації сучасної парадигми державного управління, сутність якої полягає у закладенні в основі новоприйнятих стратегій зміни структурно-функціональної ролі міністерств у частині формування (запровадження / забезпечення / вироблення) та реалізації державної політики. Встановлено зміст управлінської категорії «формування та реалізація державної політики» на основі з`ясування теоретико-правових підходів у контексті сучасних трансформацій. З урахуванням світового досвіду представлено існуючі теоретичні моделі формування та реалізації державної політики. Розкрита сутність статусу міністерства, його структурно-функціональна роль у системі органів державної виконавчої влади, закладена в діючих законодавчих та підзаконних нормативно-правових актах. З’ясовано зміни, що відбулися у структурі міністерства та у функціональному перерозподілі процесу забезпечення формування та реалізації державної політики. Виявлена підміна сутності понять «формування державної політики» та «забезпечення формування державної політики» у «Концепції оптимізації системи центральних органів виконавчої влади» та новоприйнятих стратегіях реформування державного управління. Такий хибний підхід, викладений у прийнятих документах, які містять сукупність закономірностей, принципів реформування державного управління на сучасному етапі, спричиняє колізію між чинним законодавством та практикою їх втілення. Зроблено висновок про те, що серед науковців та практиків, авторів стратегій реформування державного управління немає єдиного підходу щодо прерогативи функції формування державної політики у всіх сферах та галузях саме Верховною Радою України як це закладено в засадничих положеннях Конституції України, у зазначених законодавчих та інших підзаконних нормативно-правових актах. Запропоновано внести зміни у положення прийнятої Стратегії реформування державного управління на 2022 – 2025 роки.

The article states the problem of transformation of the modern paradigm of public administration, the nature of which is to lay the foundation for the newly accepted strategies of change of the structural and functional role of ministries in making (establishment / enforcement / development) and implementation of public policy. The nature of the management category «public policy making and implementation» based on clarification of theoretical and legal approaches in the context of modern transformations is revealed. Taking into consideration the world experience, the existing theoretical models of public policy making and implementation are presented. The nature of the ministry status, its structural and functional role in the system of state executive bodies, which is laid down in the current legislative and by-laws, are revealed. The changes that have taken place in the structure of the ministry and in the functional redistribution of the process of ensuring the public policy making and implementation have been clarified. The substitution of the nature of the concepts «public policy making» and «enforcement of public policy making» in the «Concept of Optimization of the System of Central Executive Bodies» and the newly accepted strategies for public administration reform is revealed. This erroneous approach stated in the accepted documents, which contain a set of laws, principles of public administration reform at the present stage, causes a conflict between current legislation and the practice of their implementation. It is concluded that there is no consistent approach to the prerogative of public policy making among scholars and practitioners, authors of public administration reform strategies in all spheres and areas by the Verkhovna Rada of Ukraine (Supreme Council of Ukraine) as it is enshrined in the basic provisions of the Constitution of Ukraine, in above-noted legislative and other by-law regulations. It is proposed to amend the provisions of the accepted Public Administration Reform Strategy for 2022-2025.