Автореферати та дисертації
Permanent URI for this communityhttps://library.vspu.net/items/8a546e8e-ce81-4d78-8825-2906a414b663
Browse
4 results
Search Results
Item Підготовка майбутніх учителів до професійної мобільності в процесі вивчення педагогічних дисциплін : дисертація(Вінниця : ВДПУ, 2024) Фрицюк, А. В.У дисертації обґрунтовано й експериментально перевірено ефективність педагогічних умов формування професійної мобільності майбутніх учителів у процесі вивчення педагогічних дисциплін. На основі аналізу наукових джерел обґрунтовано авторське визначення професійної мобільності майбутніх учителів як інтегративної, динамічної особистісної характеристики, що виявляється у сформованості ключових, загальнопрофесійних компетентностей, здатності удосконалювати та самостійно здобувати професійні знання; активності, гнучкості адаптації до нових умов професійно-педагогічної діяльності й успішного переходу на інші види діяльності; здатності знаходити потрібні способи і форми професійно-педагогічної діяльності, приймати самостійні і нестандартні рішення; готовності до інновацій у професійній діяльності, що призводить до якісних перетворень у професійній діяльності, забезпечує успішну професійну самореалізацію й конкурентоздатність на сучасному ринку праці. З’ясовано, що термінологічний дискурс проблеми формують такі терміни та терміносполуки, як «мобільність», «професійна мобільність», «професійна мобільність майбутніх учителів», «професійний саморозвиток», «формування професійної мобільності», «формування професійної мобільності майбутніх учителів». Аналіз вітчизняних і закордонних досліджень засвідчив, що ступінь розроблення проблеми формування професійної мобільності майбутніх учителів не відповідає рівню її теоретичної і практичної значущості. Визначено потенційні можливості педагогічних дисциплін щодо формування професійної мобільності майбутніх педагогів. У дисертаційному дослідженні розкрито структуру професійної мобільності майбутніх учителів як комплексної характеристики, визначено її компоненти: мотиваційний, знаннєвий, праксеологічний, особистісний, рефлексивний. Відповідно до вказаних компонентів було визначено критерії й показники досліджуваної якості. Показниками ціннісно-мотиваційного критерію визначено: ціннісні орієнтації та установки на професійну мобільність; внутрішню потребу в професійній мобільності; мотивацію професійного вдосконалення; відкритість до змін (до нового). Показниками інформаційно-змістового є: володіння професійно-педагогічними знаннями, що лежать в основі професійної компетентності; усвідомлення необхідності професійної мобільності для майбутньої професійної діяльності; поінформованість щодо особливостей професійної мобільності вчителя; здібність до самостійного оволодіння психолого-педагогічними та фаховими знаннями. Процесуально-операційний критерій характеризують такі показники: здатність самостійно розв’язувати проблеми у квазіпрофесійній діяльності; гнучкість у розв’язанні педагогічних ситуацій; здатність творчо застосовувати здобуті знання на практиці; здатність адаптуватися до умов, що змінюються в професійній діяльності. Для рефлексивно-комунікативного критерію визначено показники: уміння проаналізувати й оцінити професійно-педагогічну ситуацію; здатність до осмислення власних професійно-педагогічних можливостей; самооцінка потенційної готовності до роботи в нових умовах; комунікативні навички. Показниками регулятивно-суб’єктного критерію є креативність, творча активність; толерантність до невизначеності, адаптивність; вольові якості: рішучість, наполегливість, ініціативність; прогностичні уміння. Визначено сукупність взаємопов’язаних, взаємозалежних, взаємодоповнюваних педагогічних умов формування професійної мобільності майбутніх учителів: доповнення змісту педагогічних дисциплін інформацією про специфіку професійної мобільності вчителя з огляду на сучасні вимоги професійної діяльності; розвиток стійкої мотивації та ціннісного ставлення студентів до професійної мобільності засобами технологій інтерактивного навчання; педагогічна підтримка здобувачів з метою стимулювання надситуативної активності та побудови особистої професійної перспективи; розвиток самостійності студентів засобами інформаційно-комунікаційних технологій та технологій дистанційного навчання із застосуванням імітаційного моделювання предметно-соціального ті. Визначені й обґрунтовані в дисертації педагогічні умови уможливили розроблення моделі формування професійної мобільності майбутніх учителів, що ґрунтується на положеннях методологічних підходів (акмеологічного, діяльнісного, компетентнісного, особистісного, системного, синергетичного) та принципів (загальнодидактичних: систематичності та послідовності; свідомості й активності студентів; міцності засвоєння знань, умінь і навичок; індивідуального і диференційованого підходу; зв’язку навчання з життям; специфічних: безперервності, контекстності, рефлексивної спрямованості, креативності, проблематизації освітнього процесу), реалізується в межах концептуального, процесуально-технологічного, діагностувально-результативного блоків у процесі трьох послідовних етапів. Розроблена методика поетапної реалізації педагогічних умов формування професійної мобільності майбутніх учителів (організаційно-мотиваційний, практично-орієнтований, рефлексивно-регулятивний етапи) комплексно відображає мету, завдання, принципи, форми й методи розвитку досліджуваної якості. На кожному з етапів здійснювалося послідовне впровадження обґрунтованих педагогічних умови формування професійної мобільності майбутніх учителів у процесі вивчення педагогічних дисциплін. Організаційно-мотиваційний етап був спрямований на розвиток ціннісних орієнтацій та установок здобувачів на професійну мобільність, їхньої внутрішньої потреби в професійній мобільності тощо. Основними формами і методами на цьому етапі були: моделювання ситуацій; мікровикладання, кейс-метод, метод проєктів («Педагогічний форсайт») тощо. Практично-орієнтований етап передбачав поглиблення професійно-педагогічних знань студентів, що лежать в основі професійної компетентності, підвищення рівня їхньої поінформованості щодо особливостей професійної мобільності вчителя, здатності самостійно розв’язувати проблеми у квазіпрофесійній діяльності, гнучкості у розв’язанні педагогічних ситуацій, адаптуватися до умов, що змінюються тощо. Серед основних форм і методів, що використовувалися на цьому етапі були такі: бесіди, дискусії, розв’язання педагогічних ситуацій, моделювання ситуацій; самостійні творчі завдання, навчально-дослідні завдання тощо. Рефлексивно-регулятивний етап був спрямований на розвиток умінь студентів аналізувати й оцінювати професійно-педагогічні ситуації, осмислювати власні професійно-педагогічні можливості, оцінювати потенційну готовність до роботи в нових умовах тощо. Мета цього етапу реалізовувалася за допомогою таких форм і методів: рольові, імітаційні ігри; мікровикладання, кейс-метод, метод проєктів («Педагогічний фронезис») тощо. Аналіз результатів формувального етапу експерименту засвідчив, що розроблені педагогічні умови формування професійної мобільності майбутніх учителів і методика їх реалізації забезпечують структурну перебудову всіх компонентів досліджуваної особистісної якості, що виявилося у загальній якісній та кількісній динаміці її сформованості. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що: - вперше теоретично обґрунтовано педагогічні умови формування професійної мобільності майбутніх учителів у процесі вивчення педагогічних дисциплін (доповнення змісту педагогічних дисциплін інформацією про специфіку професійної мобільності вчителя з огляду на сучасні вимоги професійної діяльності; розвиток стійкої мотивації та ціннісного ставлення студентів до професійної мобільності засобами технологій інтерактивного навчання; педагогічна підтримка здобувачів з метою стимулювання надситуативної активності та побудови особистої професійної перспективи; розвиток самостійності студентів засобами інформаційно-комунікаційних технологій та технологій дистанційного навчання із застосуванням імітаційного моделювання предметно-соціального контексту професійної діяльності); етапи формування професійної мобільності майбутніх учителів: організаційно-мотиваційний, практично-орієнтований, рефлексивно-регулятивний; розроблено компоненти (мотиваційний, знаннєвий, праксеологічний, рефлексивний, особистісний), критерії (ціннісно-мотиваційний, інформаційно-змістовий, процесуально-операційний, рефлексивно-комунікативний, регулятивно-суб’єктний) та рівні (творчий, достатній, адаптивний) професійної мобільності майбутніх учителів; уточнено сутність поняття «професійна мобільність майбутніх учителів» відповідно до проблеми дослідження; подальшого розвитку набули діагностичні методики дослідження професійної мобільності майбутніх учителів. Практичне значення одержаних результатів полягає в розробленні та впровадженні авторської методики реалізації педагогічних умов формування професійної мобільності майбутніх учителів, в укладанні авторського навчально-методичного посібника: «Професійна мобільність майбутнього вчителя», методичних рекомендацій «Діагностика професійної мобільності майбутніх учителів», «Методика формування професійної мобільності вчителя», робочих зошитів для практичних занять з педагогічних дисциплін («Розвиваємо професійну мобільність. Педагогіка», «Розвиваємо професійну мобільність. Основи педагогічної майстерності», «Розвиваємо професійну мобільність. Методика виховної роботи», «Розвиваємо професійну мобільність. Історія педагогіки»), що можуть бути використані з метою формування професійної мобільності майбутніх учителів. Сформульовані в дослідженні теоретичні положення та одержані експериментальні результати можна використовувати в освітньому процесі педагогічних закладів вищої освіти, закладів післядипломної педагогічної освіти.Item Педагогічні умови виховної роботи з молодшими школярами у процесі занять з математики(Вінниця : ВДПУ, 2023) Білик, Т. С.; Bilyk, T. S.У дисертації обґрунтовано актуальність упровадження педагогічних умов виховної роботи з молодшими школярами у процесі занять з математики та доведено їх ефективність. Детально проаналізовано сучасний стан виховного процесу, визначено наявність суперечностей, окреслено мету, об’єкт, предмет та гіпотезу дослідження, сформульовано завдання дослідження, методи дослідження, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, апробацію результатів дослідження, впровадження результатів, структуру й обсяг дисертації. У першому розділі «Теоретичні основи організації виховної роботи з молодшими школярами на матеріалах математики» уточнено поняття «виховна робота», охарактеризовано розумове, моральне, етичне, екологічне, патріотичне та інші види виховання. Запропоновано низку форм, методів, прийомів роботи на уроках і в позакласній роботі з математики, що дозволять педагогові ефективно реалізувати виховний процес. З’ясовано та проаналізовано дефінітивну основу дисертаційного дослідження. До неї увійшли такі категорії: «виховна робота», «виховна робота на заняттях математики», «вихованість молодших школярів». Ґрунтуючись на різнобічних доробках науковців щодо визначення поняття «виховна робота на заняттях з математики» та «вихованість» було сформульовані авторські визначення. Поняття «виховна робота на заняттях з математики – це комплекс цілеспрямованих педагогічних впливів на 3 особистість дитини, що забезпечує в неї взаємодію інтелектуальних, морально-етичних, патріотичних, екологічних якостей засобами математичної теорії, математичних методів та засобів, застосування вмінь та навичок на практиці. «Вихованість – це властивість особистості, що характеризується сукупністю сформованих соціально значущих якостей, які відображають ставлення школяра до людей, суспільства, до навчання і праці, до культури і до самого себе. Зі свого боку вихованість молодшого школяра ми розуміємо як: наявність знань про правила поведінки, морально-етичних норм, вміння спілкуватися в колективі тощо (для успішного розв’язання завдань); мотивів та цінностей; спрямованості до подолання труднощів. Здійснено аналіз провідних видів виховання, що реалізуються в освітньому процесі початкової школи засобами математичної діяльності (розумове виховання, естетичне виховання, екологічне виховання, трудове виховання, економічне виховання, патріотичне виховання, валеологічне виховання, моральне виховання). У даному розділі обґрунтовано важливість реалізації виховного потенціалу в процесі занять з математики. Запропоновано низку форм, методів, прийомів роботи на уроках, у позакласній і позаурочній роботі з математики, що дозволять педагогові ефективно реалізувати виховний процес. У другому розділі «Реалізація педагогічних умов виховної роботи в процесі занять з математики» виокремлено педагогічні умови та створена модель реалізації виховної роботи з молодшими школярами у процесі занять з математики. Визначені педагогічні умови, що сприяють вихованню особистості на основі матеріалів з математики: реалізація провідних видів виховання молодших школярів на основі використання математичних матеріалів. Дана педагогічна умова визначає, що важливим завданням початкової школи є реалізація усіх видів виховання молодших школярів, зокрема, із застосуванням математичних матеріалів. Навчальна діяльність з математики розкриває широкий простір для виховного процесу. Особливу увагу ми приділили таким видам виховання: розумове, моральне, патріотичне, екологічне, естетичне. Друга педагогічна умова полягає у поєднанні форм урочної та позаурочної роботи з математики у аудиторному, дистанційному та змішаному форматі. Важливими завданнями Нової української школи є робота з формування в молодших школярів навичок самостійної діяльності, творчого потенціалу та здатності використання знань на практиці. Тому названі якості учнів можуть розвиватися та формуватися на уроках математики, але і у позаурочній роботі. У процесі поєднання урочної аудиторної та позаурочної роботи вчитель може використовувати сюжетно- рольові ігри, ігри-драматизації, ігри-інсценізації, театралізовану діяльність, використання фінансово-економічної освітньої програми «Афлатот», створення веб-квестів на платформі «Всеосвіта». У третій педагогічній умові забезпечення системної роботи учителів початкової школи в процесі пошуку нових шляхів організації виховного процесу в математичній освітній галузі виділені основні шляхи підвищення кваліфікації педагогів у процесі реалізації виховного процесу в позаурочній діяльності на матеріалах математики (взаємовідвідування уроків, інтерактивних лекцій, участь у курсах підвищення кваліфікації, у майстер- класах, конференціях, вебінарах, відвідування круглих столів). На основі педагогічних умов створено модель реалізації виховної роботи з молодшими школярами у процесі занять з математики. Модель складається з п’яти блоків: цільового, теоретико-методологічного, змістовно- організаційного, діагностичного, результативного. Цільовий блок передбачає забезпечення ефективності використання педагогічних умов виховної роботи у процесі занять з математики. Теоретико-методологічний блок ґрунтується на підходах (системному, аксіологічному, діяльнісному, середовищному, інтеграційному, праксеологічному, компетентнісному, інтеграційному), принципах (системності, цілеспрямованості, дитиноцентризму, зв’язку виховання з життям, гуманізації, виховання особистості в колективі) та визначених педагогічних умовах. Змістовно-організаційний блок містить етапи організації дослідження (особистісно-мотиваційний, змістово- когнітивний, практично-діяльнісний, ціннісно-рефлексивний), завдання кожного етапу дослідження (мотиваційного, когнітивного, процесуального, когнітивного), форми, методи, прийоми реалізації дослідження (уроки, позаурочна діяльність, позакласна діяльність, квести, вікторини, нестандартні уроки, естафети, челенджі тощо). Діагностичний блок базується на компонентах (когнітивний, емоційно-ціннісний,поведінковий), критеріях (когнітивному, рефлексивному, емоційному, аксіологічному, мотиваційному, діяльнісному), рівнях (високому, середньому, низькому). Результативний блок передбачає моніторинг ефективності використання педагогічних умов виховної роботи у процесі занять з математики та отримання позитивної динаміки вихованості молодших школярів. У третьому розділі «Експериментальна перевірка ефективності реалізації педагогічних умов організації виховної роботи з молодшими школярами у процесі занять математики» розглянута організація експериментального дослідження та здійснена перевірка ефективності педагогічних умов виховної роботи з молодшими школярами у процесі занять з математики. Заґрунтовуючись на проаналізованих підходах до визначення структурних компонентів, критеріїв та показників вихованості молодшого школяра виокремлені такі компоненти: когнітивний, емоційно- ціннісний, поведінковий, що ідентифікуються за такими критеріями – когнітивним, рефлексивним, емоційним, аксіологічним, мотиваційним, діяльнісним. Відповідно до завдань констатувального етапу експерименту та виокремлених критеріїв сформованості вихованості учням початкових класів було запропоновано 6 субетапів діагностичних процедур, спрямованих на визначення рівнів сформованості структурних компонентів вихованості особистості. Сформованість критеріїв вихованості було визначено за рівнями – високим, середнім і низьким. Для реалізації педагогічних умов у процесі занять з математики ми використовували різноманітні методи та технології, а саме: уроки, позаурочну та позакласну діяльність, інноваційні технології, ігрові технології, методи ментальних карт, математичні проєкти, бесіди, математичні мандали, веб-квести на освітніх платформах. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що: уперше визначено педагогічні умови успішної виховної роботи молодших школярів в процесі занять з математики; визначено компоненти (когнітивний, емоційно- ціннісний, поведінковий), критерії (когнітивний, рефлексивний, емоційний, аксіологічний, мотиваційний, діяльнісний), показники та схарактеризовано рівні (високий, середній, низький) вихованості молодших школярів у процесі занять з математики; визначені прийоми організації виховного процесу з дітьми молодшого шкільного віку на заняттях математики; розроблено модель використання виховного потенціалу математики в початковій школі, що відображає взаємозв’язки сукупності блоків (цільовий блок, теоретико- методологічний блок, організаційний блок, діагностичний блок і результативний блок), передбачає активну реалізацію педагогічних умов виховної роботи; на основі аналізу філософської та психолого-педагогічної літератури нами охарактеризовані компоненти, критерії, показники та рівні вихованості молодших школярів у процесі занять з математики; визначено форми, методи та засоби організації урочної, позакласної та позаурочної виховної роботи з молодшими школярами на матеріалах математики; уточнено зміст поняття «виховний потенціал» та «виховна робота» на заняттях математики; подальшого розвитку набуло апробація методичних матеріалів щодо організації виховної роботи з молодшими школярами у процесі занять з математики. Практичне значення отриманих результатів дослідження полягає в розробці моделі виховної роботи з молодшими школярами у процесі занять з математики; системи творчих завдань і вправ виховної спрямованості. Здобуті результати та висновки експериментального дослідження сприятимуть подальшому використанню для удосконалення освітнього процесу в урочний та позаурочний час з молодшими школярами. Основні положення та висновки проведеного дослідження висвітлено в методичних рекомендаціях «Виховна математика (виховання молодших школярів на математичному матеріалі)». Результати дослідження можуть бути використані викладачами методики викладання предметів галузі «Математика» на педагогічних факультетах у навчальних закладах І – ІV рівнів акредитації, які здійснюють підготовку вчителів початкових класів, вчителями початкових класів для підвищення ефективності організації виховної роботи в процесі занять з математики. Запропоновані в дисертаційному дослідженні теоретичні й методичні матеріали можуть бути корисними в освітньому процесі молодших школярів, фаховій підготовці майбутніх учителів початкової школи; методичній практиці вчителів початкових класів, під час розробки навчальних програм і курсів, навчально-методичних посібників, робочих зошитів, методичних рекомендацій для учнів початкової школи тощо.Item Програмування тренувального процесу легкоатлеток-бар’єристок на етапі спеціалізованої базової підготовки(Вінниця: ВДПУ, 2020) Турлюк, В. В.; Turliuk, V. V.У дисертації вперше розроблено концепцію підбору засобів і методів спеціальної фізичної підготовленості в навчально-тренувальний процес легкоатлеток-бар’єристок на етапі спеціалізованої базової підготовки. Також, розроблено модель спеціальної фізичної та технічної підготовленості легкоатлеток-бар’єристок, на основі програмування тренувального процесу бар’єристок протягом року, оптимізації фізичних навантажень і фізичного стану спортсменів. Проведений педагогічний експеримент підтвердив високий ступінь достовірності та ефективності програмування навчально-тренувального процесу на етапі спеціалізованої базової підготовки. Це дає підставу рекомендувати розроблену технологію програмування та її окремих компонентів до практичного використання в системі підготовки легкоатлетів різної кваліфікації. Мета дослідження – експериментально обґрунтувати ефективність програмування тренувального процесу легкоатлеток-бар’єристок на етапі спеціалізованої-базової підготовки. Практичне та теоретичне значення полягає в упровадженні заходів, які передбачають нові підходи до програмування й організації навчально-тренувального процесу легкоатлеток-бар’єристок, а саме – використанні сучасних фізкультурно-оздоровчих технологій з урахуванням диференційованого підходу, застосуванні засобів, методів, спортивного тренування, різних режимів роботи. Результати дослідження впроваджено в навчально-тренувальний процес Вінницької міської дитячо-юнацької спортивної школи №1; Козятинської дитячо-юнацької спортивної школи «Колос»; до планування та організації освітнього процесу, зокрема вдосконалення навчальних дисциплін у Комунальному закладі вищої освіти «Вінницький гуманітарно-педагогічний коледж» («Легка атлетика з методикою викладання»), Вінницькому державному педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського («Теорія і методика викладання легкої атлетики», «Спортивно-педагогічне вдосконалення», «Підвищення спортивної майстерності», «Сучасні фітнес-технології у фізичному вихованні студентів»), що підтверджують відповідні акти впровадження. Наукова новизна отриманих результатів: - розроблено технологію підбору засобів і методів спеціальної фізичної підготовленості в навчально-тренувальний процес легкоатлеток-бар’єристок на етапі спеціалізованої базової підготовки; - розроблено та обґрунтовано технологію програмування тренувального процесу легкоатлеток-бар’єристок на етапі спеціалізованої базової підготовки; - виявлено, теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічні умови впровадження сучасних фітнес-технологій (3D фітнес, стретчинг, йога, силовий тренінг) у навчально-тренувальний процес легкоатлеток-бар’єристок; - визначено структуру та зміст спеціальної підготовки бар’єристок на етапі спеціалізованої-базової підготовки; - обґрунтовано методичні підходи до індивідуалізації тренувального процесу легкоатлеток-бар’єристок на етапі спеціалізованої-базової підготовки з урахуванням особливостей жіночого організму; - розроблено модель спеціальної фізичної та технічної підготовленості легкоатлеток-бар’єристок на основі програмування навчально-тренувального процесу; - доповнено дані оптимального розвитку спеціальної фізичної та технічної підготовки бар’єристок на етапі спеціалізованої-базової підготовки; - доповнено уявлення, щодо структури підготовки та змісту тренувального процесу із врахуванням динаміки спортивного результату; - виявлено взаємозв’язок між показниками спеціальної фізичної підготовки в різних зонах інтенсивності та обсягами фізичних навантажень; - доповнено дані про взаємозв’язок обсягів фізичного навантаження та спортивних результатів бар’єристок.. У вступі обґрунтовано актуальність роботи, сформульовано мету, завдання, об’єкт, предмет дослідження, розкрито наукову новизну та практичну значущість отриманих результатів, визначено особистий внесок здобувача, наведено дані щодо переліку наукових конференцій, на яких було апробовано результати дослідження, зазначено кількість публікацій автора. У першому розділі «Сучасні підходи до програмування та організації тренувального процесу в легкій атлетиці» зроблено огляд останніх теоретико-методичних досягнень щодо специфіки, умов та сучасних технологій запровадження програмування навчально-тренувального процесу у різних видах спорту. На підставі аналізу науково-методичної літератури визначено актуальність дослідження, особливостей програмування тренувального процесу легкоатлеток-бар’єристок на етапі спеціалізованої базової підготовки та основні проблеми в підходах програмування тренувального процесу легкоатлеток-бар’єристок на етапі спеціалізованої базової підготовки. У другому розділі «Методи та організація дослідження» розкрито зміст і доцільність використаних методів дослідження, їх адекватність щодо об’єкту, предмету, мети та завдань роботи, наведено дані щодо організації та етапів дослідження. Використано такі методи дослідження: теоретичний аналіз та узагальнення даних науково-методичної літератури; педагогічні спостереження; педагогічний експеримент; метод експертних оцінок; педагогічні тестування; медико-біологічні методи; психодіагностика; методи математичної статистики. У третьому розділі дисертації «Індивідуально-типологічні особливості легкоатлеток-бар’єристок» наведені дані щодо традиційної системи підготовки легкоатлеток-бар’єристок. Проведено експертну оцінку фізичних якостей та технічних здібностей легкоатлеток-бар’єристок. Проведено оцінку особливостей тілобудови, антропометричних показників та протікання оваріально-менструального циклу, функціональних можливостей бар’єристок, рівня фізичної та психологічної підготовленості. Визначено середні значення індексів Кетле та Піньє, кистево-вагового силового індексу та індексу довжини ноги, що дало змогу доповнити існуючу модель антропометричних показників легкоатлеток-бар’єристок на етапі спеціалізованої базової підготовки. У четвертому розділі «Експериментальне обґрунтування програмування тренувального процесу легкоатлеток-бар’єристок та його ефективності на етапі спеціалізованої базової підготовки» обґрунтовано сучасні підходи програмування тренувального процесу, алгоритм та зміст програмування, технологію програмування, ефективність впровадження технології програмування тренувального процесу бар’єристок. Розроблені та впроваджені в тренувальний процес програми мікроциклів, модельні комплекси вправ з фітнес-технологіями, модельні комплекси вправ для удосконалення технічної підготовленості, комплекси вправ загальної фізичної підготовки, розподіл тренувальних засобів за періодами підготовки, контроль навантаження підвищили ефективність тренувального процесу легкоатлеток-бар’єристок на етапі спеціалізованої базової підготовки. У п’ятому розділі «Аналіз та узагальнення результатів дослідження» представлені дані, отримані у ході дослідження. У результаті проведених досліджень було визначено високий взаємозв’язок між результатом у бігу на 400 м з бар’єрами і 400 м; швидкісно-силовими показниками та спеціальної витривалості у певних режимах бігової роботи, а також фазовість розвитку спортивної форми, що виявляється в динаміці показників підготовленості бар’єристок на етапі спеціалізованої базової підготовки. Матеріали представленого дослідження доповнюють і розширюють дані щодо особливостей двоциклового планування тренувального процесу бар’єристок на етапі спеціалізованої базової підготовки у межах річного циклу підготовки; щодо структури техніко-тактичної підготовки бар’єристок; щодо інтегральної оцінки змагальної діяльності бар’єристок. Отримали подальший розвиток знання щодо характеру тренувальних навантажень (обсягу, величини, інтенсивності, спрямованості тощо) та їх динаміки в макроциклі. Новими даними є: - науково обґрунтовані теоретико-методичні основи цілісного підходу до розробки програм структурних утворень тренувального процесу (тренувальних завдань і занять, логічної блок-схеми мікроциклів, програм окремих циклів) бар’єристок у межах річного макроциклу; - експериментально перевірений механізм практичної реалізації програмування тренувального процесу бар’єристок на різних етапах річного макроциклу й доведено його ефективність. Висновки підтвердили думку, що побудова тренувального процесу легкоатлеток-бар’єристок на етапі спеціалізованої базової підготовки на основі програмування з врахуванням основ теорії періодизації спортивного тренування є ефективною.Item Тенденції професійної підготовки вчителів у педагогічних університетах України в умовах євроінтеграції(Київ, 2020) Лазаренко, Наталія Іванівна; Лазаренко, Наталья Ивановна; Lazarenko, Natalia IvanovnaДинамічні процеси, що відбуваються в Європі і світі, зумовлюють необхідність відповідних змін у системі освіти нашої держави. У дисертації доведено, що в умовах глобалізаційних процесів освіта є основним чинником соціально-економічного розвитку. Обґрунтовано положення щодо впливу ціннісно-смислових потенціалів глобалізаційних та євроінтеграційних процесів на модернізацію педагогічної освіти в Україні; схарактеризовано особливості професійної підготовки вчителя у контексті європейських інтеграційних процесів та здійснено міждисциплінарний аналіз проблеми інтеграції педагогічної освіти України в європейський простір. Доведено, що різновекторні завдання розвитку Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського, максимально враховують заявлені у стратегії основні тенденції професійної педагогічної освіти в країнах Європейського Союзу, а стратегічний план його розвитку в умовах євроінтеграції базується на трьох системотвірних компонентах: місії (організація діяльності університету на засадах особистісно орієнтованої парадигми та нової методології розвитку сучасної освіти, яка є синтезом цивілізаційного, культурологічного, особистісного, діяльнісного, діалогічного, компетентнісного, праксеологічного, комунікативного, інтеграційного та інформаційного методологічних підходів), візії (створення сприятливого середовища для розвитку особистості; забезпечення якості освіти відповідно до європейських стандартів; формування університетського SMART простору; розвиток наукового потенціалу університету; інтеграція в міжнародний і науковий простір; розвиток корпоративної культури та лідерства як сучасної системи управління університетом; сприяння розвитку студентського самоврядування; створення на базі університету осередків інклюзивної, неформальної та інформальної освіти) та цінностях (національна свідомість, повага до особистості, чесність, довіра, взаємодопомога, доброзичливість, толерантність, відповідальність, активна громадянська позиція, ініціативність, креативність, академічна доброчесність, відкритість, інноваційність, прозорість, неперервне самовдосконалення) учасників освітнього процесу. Концепція дослідження ґрунтується на основних положеннях філософії освіти, педагогіки і психології та їх субдисциплін, зокрема педевтології і порівняльної педагогіки, а також на закономірностях та принципах організації освітнього процесу в педагогічних університетах, що на методологічному, теоретичному й організаційно-методичному рівнях визначають концептуальні засади системи вдосконалення професійної підготовки вчителя в педагогічних університетах України в умовах євроінтеграції. На методологічному рівні систему вдосконалення професійної підготовки вчителів обґрунтовано на засадах феноменологічного, системного, синергетичного, акмеологічного, студентоцентрованого підходів з урахуванням принципів демократизації, гуманізації, культуровідповідності, людиноцентризму, інноваційності, прогностичності та інших принципів організації європейської педагогічної освіти: На теоретичному рівні в основу системи вдосконалення професійної підготовки вчителів покладено положення філософії освіти, педагогічної і вікової психології, педагогіки і педевтології, психопедагогіки, сучасні теорії пізнання й розвитку особистості; концептуальні положення щодо відкритості, розуміння єдиного освітнього простору як ресурсу соціально-економічного та соціокультурного розвитку; прогностичний підхід, що обґрунтовує національні й регіональні проекти модернізації освіти; філософсько-педагогічні засади аналізу проблем міжнародної освіти та порівняльної педагогіки; наукові праці, присвячені сучасним підходам до філософії освіти; теоретико-методологічні засади розвитку професійної педагогічної освіти в Україні; наукові основи педагогічної інноватики, компаративістики і педагогіки вищої школи. На організаційно-методичному рівні основу цієї системи становлять стратегія і концептуальна модель розвитку педагогічного університету в умовах євроінтеграції, обґрунтування яких відбувається з урахуванням визначених професійних вимог до українського вчителя з урахуванням європейських інтеграційних процесів; вивчення сучасних тенденцій і концепцій розбудови педагогічної освіти в країнах ЄС; виявлення особливостей інтеграції педагогічної освіти України в європейський освітній простір; визначення можливостей упровадження конструктивних ідей зарубіжного досвіду в педагогічних університетах нашої держави. У дисертації розкрито основні напрями й виявлено тенденції розвитку професійної підготовки вчителів в країнах Європи а також у педагогічних університетах України в умовах євроінтеграції. Здійснено порівняльно-педагогічний аналіз зарубіжного й українського досвіду розвитку й реформування вищої педагогічної освіти, виявлено прогресивні й конструктивні ідеї професійної підготовки вчителів та концепцій розбудови педагогічної освіти в країнах Європейського Союзу на засадах нової філософії освіти. Це уможливило виявлення основних тенденцій професійної підготовки вчителя в педагогічних університетах України в умовах євроінтеграції, а саме: зумовленість уніфікації систем, змісту і структур педагогічної освіти на міжнародному рівні як об’єктивної потреби створення єдиного європейського освітнього простору; гуманізація, гуманітаризація професійної підготовки майбутнього вчителя у зв’язку з гуманістичною переорієнтацією суспільної свідомості на світовому рівні; створення сучасної системи професійного відбору майбутніх педагогів як основи формування конкурентоспроможних фахівців із високим рівнем професіоналізму; практикоорієнтована спрямованість педагогічної освіти, пов’язана з урахуванням не лише спеціальності, а й специфіки навчального закладу; взаємозв’язок і взаємозумовленість культурно-історичних, психолого-педагогічних, національних й організаційних засад проєктування та побудови вищої педагогічної освіти; відбір абітурієнтів до педагогічних закладів освіти з урахуванням професійної придатності; функціонування та розвиток системи неперервної (післядипломної) педагогічної освіти з метою постійного підвищення рівня професіоналізму педагогів; поетапне підвищення академічного статусу педагогічної освіти; еволюція програм педагогічної освіти; диверсифікація психолого-педагогічної підготовки; підвищення ролі педагогічної практики. Виявлені тенденції доцільно враховувати у діяльності педагогічних університетів на таких рівнях: макрорівні (система педагогічної освіти) – глобалізація, інтернаціоналізація вищої педагогічної освіти, гуманізація, міжнародна мобільність викладачів і студентів, розширення практики вивчення англійської мови, упровадження альтернативних джерел фінансування, підвищення доступності до вищої освіти, зростання ринкової орієнтації освіти, розподіл фінансування з державного бюджету, актуалізація навчання впродовж життя, нестача вчителів у зв’язку із старінням кадрів; мезорівні (педагогічні університети) – розширення автономії педагогічних університетів, зростання конкуренції між педагогічними університетами, створення систем внутрішнього забезпечення якості вищої освіти, творчого використання інформаційних технологій, поширення дистанційної освіти, створення необхідних умов для здобуття якісної педагогічної освіти, поглиблення міжнародної співпраці університету, запровадження подвійних дипломів; мікрорівні (суб’єкти освітнього процесу) – спільні міжнародні та національні програми, розвиток Soft Skills майбутніх учителів, рейтингове оцінювання науково-педагогічного персоналу, мобільність студентів і науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти, запровадження індивідуальних стратегій навчання та професійного розвитку, створення інклюзивного освітнього середовища, представлення університетської спільноти у глобальному просторі наукових комунікацій. На основі аналізу стратегічних напрямів розвитку педагогічних університетів в умовах інтеграції до європейського освітнього та наукового простору обґрунтовано зміст інтернаціоналізації освітньої діяльності педагогічного університету в умовах євроінтеграції. Внутрішня інтернаціоналізація університету передбачає: розширення програм академічної мобільності; підготовку майбутніх учителів, які володіють необхідними компетенціями для життя й успішної професійної діяльності в полікультурному багатомовному середовищі; мобільність освітніх програм та інституційне партнерство; посилення ролі університету як науково-освітнього, культурного й соціально-просвітницького центру регіону; упровадження в освітній процес та наукову діяльність інформаційного освітнього та SMART середовища. Інтернаціоналізація на рівні університету передбачає введення міжнародного аспекту в управління університетом з метою підвищення якості викладання і наукових досліджень та досягнення високого рівня професійної підготовки майбутніх вчителів; модернізацію і підвищення конкурентоспроможності освітніх програм і наукових досліджень; розвиток міжнародної співпраці на основі розширення програм академічного обміну та участь у міжнародних проектах; міжнародну акредитацію освітніх програм з метою інтернаціоналізації підготовки фахівців. Зовнішню інтернаціоналізацію університету забезпечують диверсифікація, більш широке залучення іноземних студентів до навчання в українських університетах; упровадження в освітні програми міжнародного виміру та європейських освітніх стандартів. Розроблено та впроваджено систему вдосконалення професійної підготовки вчителя в педагогічних університетах України в умовах євроінтеграції. Її реалізація сприяє переосмисленню основних напрямів організації освітнього процесу навчального закладу шляхом поглиблення міжнародної співпраці університету, спрямованої на забезпечення європейського вектору розвитку педагогічної освіти та академічної мобільності; модернізації освітнього процесу в умовах оптимізації інформаційного середовища педагогічного університету; розвитку Soft Skills майбутніх учителів в умовах модернізації вищої педагогічної освіти; підготовка педагогів до створення інклюзивного освітнього середовища для дітей з особливими освітніми потребами; розширення представництва університетської спільноти у глобальному просторі наукових комунікацій. Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів полягають у тому, що вперше: ‒ виявлено тенденції професійної підготовки вчителів у педагогічних університетах України в умовах євроінтеграції на методологічному, методичному, технологічному, економічному рівнях; тенденції систематизовано на таких рівнях: макрорівень (система педагогічної освіти), мезорівень (педагогічні університети) та мікрорівень (суб’єкти освітнього процесу); ‒ розроблено стратегію і концептуальну модель розвитку педагогічного університету в умовах інтеграції до європейського освітнього й наукового простору та шляхи їх реалізації на методологічному, змістовому, методичному та управлінському рівнях; ‒ теоретично обґрунтовано, розроблено і впроваджено систему вдосконалення професійної підготовки вчителя в педагогічних університетах України в умовах євроінтеграції (поглиблення міжнародної співпраці університету, спрямованої на забезпечення європейського вектору розвитку педагогічної освіти й академічної мобільності; модернізація освітнього процесу в умовах оптимізації інформаційного середовища педагогічного університету; розвиток Soft Skills майбутніх учителів в умовах модернізації вищої педагогічної освіти; підготовка педагогів до створення інклюзивного освітнього середовища для дітей з особливими потребами; розширення представництва університетської спільноти в глобальному просторі наукових комунікацій); ‒ уточнено зміст педевтологічних положень щодо розвитку педагогічної освіти України у вимірі потреб оновлення і євроінтеграційного руху; удосконалено зміст науково-методичного забезпечення професійної підготовки вчителя в педагогічних університетах України в умовах євроінтеграції; подальшого розвитку набули положення щодо використання діагностичних методик для визначення перспектив розвитку професійної педагогічної освіти в умовах глобалізаційних та євроінтеграційних процесів. Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в розробленні: системи вдосконалення професійної підготовки вчителя в педагогічних університетах України; діагностичного інструментарію розвитку педагогічного університету в умовах інтеграції до європейського освітнього простору; індивідуального рейтингування та рейтингування структурних підрозділів університету (свідоцтво про реєстрацію авторського права № 87836, співавтори В. Костюкевич, А. Коломієць); розробленні структури й основних напрямів діяльності наукової лабораторії педагогічної майстерності викладача вищої школи; підготовці методичних рекомендацій щодо створення й організації діяльності проблемних дослідницьких лабораторій (лабораторія мотивації обдарованої студентської молоді до лідерства, лабораторія педагогічного інсайту: освітні технології ХХІ століття, лабораторія професійного становлення майбутнього вчителя, лабораторія з підготовки студентів, вчителів, батьків до роботи в інклюзивному середовищі, лабораторії педагогічної майстерності), а також історико-педагогічної студії – вітальні та педагогічного клубу «Секрети створення міцної сім’ї», які можуть використовуватися педагогічними університетами та іншими закладами вищої освіти Ураїни. Одержані дослідницькі результати уможливили висновок щодо необхідності поглибленого теоретичного та практичного вивчення таки проблем: реформування педагогічної освіти з урахуванням європейських норм і стандартів, національних культурних та науково-освітніх здобутків; посилення іншомовної підготовки для сприяння розвитку мобільності сучасного педагога; створення моделі європейського педагога нової генерації та умов для його розвитку й самореалізації; оновлення функцій і ключових компетентностей сучасного педагога, їх змісту, критеріїв, показників і рівнів сформованості з урахуванням вітчизняного і зарубіжного досвіду; моделювання сучасної структури управління науковою роботою в педагогічних університетах; розвиток мережі студентських наукових об’єднань, товариств; употужнення науково-дослідного потенціалу студентів шляхом створення інтерактивного середовища їхнього наукового спілкування та взаємодії тощо. Результати багатолітніх наукових пошуків автора, виявлення тенденцій уможливили теоретично-методологічне обґрунтування перспектив розвитку педагогічної освіти з урахуванням динамічних змін в умовах євроінтеграційних процесів, їх інтенсивності і продуктивності, шляхів вирішення взаємопов’язаних завдань щодо професійної підготовки вчителя в педагогічних університетах України; потенційних ризиків і проміжних результатів модернізації на макрорівні (системи педагогічної освіти), мезорівні (педагогічних університетів) та мікрорівні (суб’єктів освітнього процесу). Здійснене дослідження дозволило визначити перспективні напрями оновлення професійної підготовки майбутнього вчителя на основі випереджувального підходу, що характеризуються цілеспрямованістю і прогностичністю. Подальші наукові пошуки доцільно спрямувати на міждисциплінарне вивчення становлення і розвитку національних систем педагогічної освіти; вивчення історії педевтології як субдисципліни педагогічної науки; дослідження андрагогічних підходів до підготовки сучасного педагогічного персоналу; виявлення особливостей професійного розвитку вчителів в умовах глобалізаційних та євроінтеграційних процесів.