Наукова періодика. Матеріали конференцій
Permanent URI for this communityhttps://library.vspu.net/items/7d43c975-0e7c-4333-8f81-4c652ece885c
Browse
2 results
Search Results
Item Настрої та поведінка червоноармійців під час кампанії ліквідації куркульства як класу на Поділлі в період суцільної колективізації(Вінниця : ВДПУ, 2025) Мельничук, О.; Мельничук, М.Метою статті є аналіз настроїв та поведінки червоноармійців під час кампанії ліквідації куркульства як класу на Поділлі в період суцільної колективізації. Методологія дослідження. Під час дослідження проблеми було використано історичні (хронологічний, порівняльний, історико-генетичний, історико-типологічний), джерелознавчі (аналіз архівних документів, контент-аналіз преси та пропагандистських матеріалів), соціально-психологічні (метод реконструкції соціально-психологічного портрета, метод історичної емпатії) та статистичні (кількісний аналіз, метод соціометрії) методи. Наукова новизна дослідження полягає у спробі на основі аналізу засекречених раніше архівних документів простежити динаміку настроїв та поведінки червоноармійців в умовах боротьби режиму проти селян- власників. Висновки. Прийняте партією рішення про перехід до політики «ліквідації куркульства як класу» в районах суцільної колективізації передбачало об’єднання зусиль партійно-радянських органів та силових структур з його реалізації. В оголошеній більшовиками війні проти селян-власників влада розраховувала на підтримку Червоної армії, яка завжди розглядалася як важлива інституція з насадження комуністичного режиму. На військові підрозділи, розквартировані по всій території України, у тому числі й Поділлі, покладалося завдання силового придушення селянського опору в разі необхідності. Зважаючи на це, перед політвідділами військових частин було поставлене завдання пильно стежити за морально-політичними настроями командного та рядового складу ЧА та їх реакцією на практичне впровадження в життя заходів партії з ліквідації куркульства як класу. Політвідділи зобов’язувались систематично надсилати інформацію до політичного управління Українського військового округу та вживати необхідних заходів. Передбачаючи негативну реакцію червоноармійців на репресивні заходи щодо селянства, політичне керівництво ЧА у своїх директивах військовим частинам пропонувало не лише посилити ідейно-політичну роботу серед особового складу, але й провести «чистки», вилучивши з армії осіб, що походять із заможних селянських родин. В межах військових округів пропонувалось створити «операційні бази злісних антирадянських елементів» та привести спеціальні підрозділи військ у бойову готовність. Червоноармійцям – вихідцям із села рекомендувалось писати листи до рідних, в яких переконувати їх у правильності рішення партії. В листах до сільських рад військовослужбовці мали вказати конкретні прізвища заможних селян з вимогою реквізиції майна та виселення із населених пунктів. В результаті агітаційних заходів, поєднаних із політичним насиллям по відношенню до червоноармійців – вихідців із заможних селянських родин, кількість відкритих протестів червоноармійців значно зменшились. В цілому ж настрої та поведінка червоноармійців були неоднозначними й залежали від багатьох факторів, зокрема від особистих переконань, соціального походження, партійної приналежності та характеру пропагандистської роботи серед військових.Item Участь червоноармійців у проведенні суцільної колективізації на Поділлі(Вінниця : ВДПУ, 2024) Мельничук, О.; Кравченко, П.Метою статті є, на основі аналізу архівних джерел, загальної та спеціальної літератури, висвітлити участь червоноармійців у проведенні суцільної колективізації на Поділлі. Методологія дослідження ґрунтується на принципах об’єктивності та історизму із використанням як загальнонаукових так і спеціальних методів дослідження: проблемно-хронологічного, історико-порівняльного, методу критичного аналізу. Наукова новизна дослідження полягає у розкритті недостатньо вивченої в українській історіографії проблеми, покликаної з’ясувати роль та місце Червоної армії в насадженні більшовицького тоталітарного режиму в подільському селі. Висновки. Червона армія, з моменту свого створення, розглядалася більшовиками як одна із інституцій впровадження комуністичного режиму. Будучи за соціальним складом на 2/3 селянською, саме вона мала стати школою політичного виховання та культурного просвітництва в дусі комуністичних ідей для колишніх селян-власників. Посилення такої роботи спостерігається наприкінці 1920-х рр., коли спроба режиму відновити «воєнно-комуністичний штурм» наштовхнулась на відчайдушний опір селянства і стала загрозою існуванню комуністичної влади. З цього часу більшовицьке керівництво не лише ставило перед Червоною армією конкретні завдання, але й намагалося здійснювати системний контроль за політико-моральними настроями червоноармійців. Одним із важливих напрямків роботи військових підрозділів було сприяння владі у процесах усуспільнення одноосібних селянських господарств. В умовах суцільної колективізації на армію покладалися завдання не лише просвітницького та пропагандистського характеру, але й безпосередньої участі в колективізації села. Зокрема, військові підрозділи, що дислокувались на Поділлі, залучались до: підготовки кадрів для колгоспного будівництва; взяття шефства над селами, які переходили на суцільну колективізацію; відправлення в колгоспи груп червоноармійців для виконання конкретних завдань; вступу до колективів цілими підрозділами; організації спеціальних червоноармійських колгоспів. Шляхом проведення широкої просвітницької та пропагандистської роботи, застосовуючи методи забезпечення військової дисципліни та практикуючи вибіркові репресії серед командного та рядового складу, більшовицькій владі вдалося не лише подолати опозиційні настрої в армії, але й перетворити її в слухняне знаряддя комуністичної диктатури.