Наукова періодика. Матеріали конференцій

Permanent URI for this communityhttps://library.vspu.net/items/7d43c975-0e7c-4333-8f81-4c652ece885c

Browse

Search Results

Now showing 1 - 10 of 674
  • Item
    Аналіз грошового обігу Cіверщини 17 ст. за новими скарбовими джерелами
    (Вінниця : ВДПУ, 2024)
    The purpose of the research was to attempt to analyze the monetary circulation of the Sivershchyna region in the 17th century according to the treasure sources through the prism of new treasure finds over the past 10 years. Special attention was paid to the analysis of the treasure complexes of the issuing countries, the denominations of the coins that were in the monetary circulation of the Sivershchyna region in the 17th century. The research methodology was based on the principles of scientificity, historicism, continuity of the written and treasure sources, comprehensive analysis of the treasure complexes. General scientific, general theoretical and special historical and numismatic research methods were also used, among them it is necessary to distinguish the following ones: analytical, comparative, logical, historical, complex, descriptive, synthetic, systematization. The scientific novelty consists in in the comprehensive study of the monetary circulation of the Sivershchyna region in the 17th century based on the treasure and written sources and the introduction of the new finds into the scientific circulation. Conclusion. Having analyzed and compared the coins of two recently discovered treasures, we can conclude that they make up the important material sources for studying the monetary circulation of the Sivershchyna region in the 17th century. The found complexes indicate that during the period coins of various denominations of European minting prevailed on the studied territory, from copper solidus, billon grosh, pivtorak, troyak, shostak, horta, florin to silver thaler. This indicates the intensity of the trade between the Hetmanate and the European countries. The analyzed treasures indicate the dominance of the European coins over Moscow ones in the monetary circulation of the Sivershchyna region in the second half of the 17th century.
  • Item
    До історії заселення і формування етнічного складу населення придністровської зони Балтського повіту
    (Вінниця : ВДПУ, 2024) Кушнір, В.
    Українсько-молдовське порубіжжя – зона активних етнічних процесів, формування варіативних етнокультурних комплексів на регіональних і локальних рівнях. Накопичений етнографічний матеріал у Південно-Східному Поділлі на початку ХХІ ст. став основою для вивчення етнічних процесів, наслідків міжкультурної взаємодії в окремих зонах українсько-молдовського порубіжжя зокрема у придністровській частині і дослідження у цій сфері слід розпочинати з історії формування етнічного складу населення у ХІХ ст., його динаміки, ідентифікації носіїв різних історичних і культурних традицій. Це першочергове завдання частково вирішується у даній статті. Методологія дослідження ґрунтується на принципах науковості, системності, поєднанні загальнонаукових та спеціально-історичних методів, статистичного, проблемно-хронологічного, порівняльного, аналітичного. Метою статті є дослідження етнічного складу населення придністровської частини Балтського повіту Подільської губернії на основі аналізу матеріалів Подільського єпархіального історико- статистичного комітету. Наукова новизна у з’ясуванні чисельності і співвідношення представників різних етнічних груп, виявлені наслідки міжкультурних комунікацій в етнокультурних процесах в кінці ХІХ – на початку ХХ століть. Висновки. З’ясовано етнічний склад населення Балтського повіту у придністровській порубіжній з Молдовою зоні. Встановлено співвідношення чисельності українців, молдован, поляків і євреїв, виявлені елементи акультурації, асиміляції, простежено динаміку ідентичностей.
  • Item
    Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Історія : збірник наукових праць. Вип. 50
    (Вінниця : ВДПУ, 2024) Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського; Мельничук, О. А.; Зінько, Ю.; Войнаровський, Ю.
    У журналі висвітлюються актуальні проблеми історії України, всесвітньої історії, історичного краєзнавства, етнології, історіографії, джерелознавства, теорії та методології історії, рецензуються найсучасніші монографічні праці в галузі історичних наук.
  • Thumbnail Image
    Item
    Поняття «нематеріальна культурна спадщина» в працях сучасних українських дослідників
    (Вінниця : ВДПУ, 2024) Мокрій, Дмитро
    Метою статті є вивчення та аналіз різних підходів до визначення поняття «нематеріальна культурна спадщина» у працях сучасних українських дослідників представників різних науки. Методологія дослідження представлена сукупністю загальнонаукових методів і підходів, зокрема, методами порівняльного аналізу і систематизації. Наукова новизна полягає в аналізі особливостей визначення поняття «нематеріальної культурної спадщини», в залежності від приналежності дослідників до тієї чи іншої дисципліни. Такий аналіз допоможе уникнути обмежень визначення поняття у рамках однієї галузі та дозволить виробити більш ефективний підхід до визначення даного поняття. Висновки. У ході проведення даного дослідження констатовано, що тлумачення нематеріальної культурної спадщини має зв’язок між специфікою визначень та професійною приналежністю авторів до таких наук, як економіка, культурологія, історія, географія. Відмічені спільні риси в окресленні особливостей поняття нематеріальної культурної спадщини. Представники даних дисциплін, а саме економіки та географії робили акцент у формулюванні на зв'язок з туризмом. Науковці у галузі історії та культурології звертали увагу на важливість формування ідентичності окремої соціальної групи та передачі культурних цінностей, традицій та звичаїв із покоління до покоління. Відмінними рисами у роз’ясненні поняття нематеріальної культурної спадщини в порівнянні з попередньою групою науковців є інтерпретація поняття «нематеріальна культурна спадщина» представниками географічної дисципліни, яка включає духовні цінності, традиції, вірування та розуміння способу життя. Серед усіх визначень поняття «нематеріальна культурна спадщина», найбільш вдалим є те, на думку автора, є те, що прописане у положенні Закону України «Про культуру». Перспективи подальших досліджень поняття «нематеріальна культурна спадщина» полягають у виробленні більш ефективних підходів до збереження та використання культурної спадщини України.
  • Thumbnail Image
    Item
    Радянська репресивно-тоталітарна система за матеріалами журналу «З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ»
    (Вінниця : ВДПУ, 2024) Коляструк, Ольга
    Мета статті – простежити за сторінками часопису «З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД– КГБ» за 1994 – 2022 рр., яку роль він відіграв у становленні вітчизняної історіографії радянської репресивно-терористичної системи завдяки відкриттю архівних матеріалів спецслужб УСРР/УРСР, простежити результати співпраці істориків, архівістів і громадських активістів у справі відновлення історичної правди і справедливості. Методологія дослідження базується на історіографічному та джерелознавчому аналізі документальних, інформаційних та науково-аналітичних матеріалів журналу. Наукова новизна. Комплексно опрацьовано 57 номерів журналу «З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ». В центрі огляду – публікації про радянську репресивну систему, проаналізовані за: а) структуруванням матеріалів по рубриках, б) типологією публікації документів (цілісні комплекси; тематичні кейси; окремі документи); в) авторськими науково-аналітичними статтями на основі архівних джерел. Висновки. Журнал від самого початку набув статусу авторитетного науково-документального видання, необхідного для вивчення і розуміння радянської репресивної системи. Документальна база, оприявнена на сторінках часопису, сприяла поглибленню знання про радянський режим. Завдяки новим документам зі спецфондів і архівів радянських спецслужб дослідники розвінчують міфи радянської пропаганди, руйнують стереотипи про соціальну захищеність громадян СРСР, про «соціальну справедливість» і «соціалістичну законність». Публікації документів та науково-аналітичних статей сприяли поступу вітчизняної історіографії сталінізму і тоталітаризму у соціокультурній площині, завдяки антропоцентичному підходу історики розгорнули вивчення репресій не лише через інституції і органи, а через повсякденне життя, настрої і поведінку суспільства.
  • Thumbnail Image
    Item
    Українська наука в Другій Речі Посполитій: огляд сучасної історіографії
    (Вінниця : ВДПУ, 2024) Тельвак, Віталій
    Мета статті полягає у спробі всебічного дослідження сучасної української історіографії форм і напрямків організації наукової діяльності українських інтелектуалів, які працювали у міжвоєнній Польщі. Методологія дослідження ґрунтується на використанні міждисциплінарного підходу. Виходячи з принципів об’єктивності та історизму, дослідницький акцент зроблено на структурно-функціональному системному аналізі історіографічних фактів і порівняльно-історичному методі. У статті використано евристичні можливості методів періодизації, класифікації і типологізації. Наукова новизна статті полягає у комплексному аналізі історіографії дослідження українського наукового життя у Другій Речі Посполитій. Висновки. Проведений історіографічний аналіз засвідчив чималу популярність серед сучасних дослідників різноаспектної проблематики українського наукового руху в Другій Речі Посполитій. Наукознавці, актуалізуючи перед тим невідомі поклади матеріалів в українських і зарубіжних архівах, послідовно опрацьовують численні інституційні, проблемно- тематичні, персоналістичні, архівознавчі й бібліографічні сюжети цієї багатопланової теми. У підсумку постало показне коло різнопланової літератури (монографії статті, довідкові видання й ін.). Разом із тим, у вічі впадає виразна дисциплінарна диспропорція, що полягає в домінуванні соціогуманітарної проблематики, а найбільше – історіографічної. Ця ситуація пояснюється її ефективнішою інструментальністю у тогочасній боротьбі українців за свої національні й культурні права. Тож на часі збалансування наукознавчого дискурсу працями над внеском зазбручанських представників точних і природничих дисциплін у національну й світову науку міжвоєнного двадцятиліття. Це уможливить підійти до обговорення концепції й структури панорамної студії над феноменом української науки у Другій Речі Посполитій, що має постати як колективний міждисциплінарний проєкт.
  • Thumbnail Image
    Item
    Centennial anniversary of Mykhailo Hrushevsky: conference movement
    (Вінниця : ВДПУ, 2024) Сабінський, Михайло; Степанчук, Юрій
    The purpose of the article – to find out the peculiarities of the conference “Hrushevskiana”, caused by the widespread celebration of the centenary anniversary of M. Hrushevsky by Ukrainian historians abroad. The research methodology applies the principles of historicism and objectivity, as well as general scientific and special-historical methods of historiographical research. The scientific novelty of the article consists in an attempt to comprehensively reconstruct the historiographical effect of holding conferences dedicated to the centenary of M. Hrushevsky by Ukrainian intellectuals abroad. Conclusions. In conclusion, we would like to note that initiated by L. Vynar and the Ukrainian Historical Society created by him, worthy of commemoration of the century of M. Hrushevsky, had the consequence of the development of a rather intensive conference movement, which during 1966-1967 covered the main diaspora centers in the countries of North America and Western Europe. During numerous academic and memorial events, there was a significant deepening and expansion of the historiographical discourse focused on the figure of a prominent scientist. First of all, it should be noted the further de-ideologization of the historian’s heritage, the growing understanding of the need to study it taking into account the complex intellectual contexts of the time, the discovery of a considerable number of new research perspectives, etc. All this prepared the necessary conceptual and empirical ground for the disciplinary design of a new field of Ukrainian studies – Hrushevsky studies. This disciplinary initiative of L. Vynar significantly intensified interest in the phenomenon of M. Hrushevsky on the part of representatives of many branches of socio-humanitarian studies. The magnitude of the mentioned measures and initiatives attracted the attention of the scientist of the Ukrainian intelligentsia behind the “iron curtain”, which also resulted in the first attempts to rethink the figure of the Great Ukrainian and the rejection of the most brutal invectives of the previous era. In general, the centennial anniversary heralded a new historiographical stage in Hrushevsky studies.
  • Thumbnail Image
    Item
    Публікації П. Хавлюка з історії ремесел і технологій
    (Вінниця : ВДПУ, 2024) Кізлова, Антоніна
    Метою статті є охарактеризувати наукові публікації П. Хавлюка, присвячені історії ремесел і технологій, щоб визначити основні напрямки та ключові ідеї його досліджень. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму та об’єктивності. Застосовано загальнонаукові методи аналізу, синтезу, систематизації та узагальнення, а всебічно охарактеризовано публікації П. Хавлюка, присвячені історії ремесел і технологій, виявлено основні напрямки його досліджень та ключові ідеї щодо розвитку давніх ремесел. Висновки. П. Хавлюк постає як археолог та історик, який не боявся переглядати усталені теорії та прагнув всебічно висвітлювати історію давніх ремесел і технологій з урахуванням результатів власних археологічних розвідок та розкопок, передусім на Південному Побужжі, з застосуванням комплексу дослідницьких підходів, включаючи експериментальну археологію, порівняльний аналіз та інтеграцію даних із різних наукових дисциплін. Увагу науковця привертали не лише суто технологічні, а й економічні та соціальні аспекти розвитку ремесел. Основні напрямки досліджень П. Хавлюка охоплюють гончарство, металургію, виробництво жорен і ювелірну справу різних культурних груп та періодів: зарубинецької та черняхівської культур, ранніх слов’ян і уличів, демонструючи. Ключовими теоретичними засадами праць П. Хавлюка є переосмислення ролі місцевих традицій у розвитку ремесел, зокрема наполягання на самостійному розвитку ювелірної справи уличів. Він також зробив важливий внесок у розуміння еволюції технологій виробництва жорен, кераміки та металевих речей. Дослідник робив на основі археологічних знахідок висновки щодо рівня розвитку ремесла, спеціалізації виробництва й торговельних зв’язків, розглядаючи розвиток ремесла в широкому економічному та соціальному контексті. Важливо відзначити еволюцію ідей П. Хавлюка протягом його наукової кар’єри. Його пізніші роботи демонструють більш критичний підхід до усталених теорій та глибше розуміння складності культурних взаємодій у розвитку ремесел. Хоча роботи П. Хавлюка містять глибокий аналіз багатьох аспектів давніх ремесел, він також указував на необхідність подальших досліджень, зокрема у сфері культурних впливів і технологічних обмінів між різними племенами та культурами.
  • Thumbnail Image
    Item
    Сатирично-гумористичний журнал «Червоний Перець» як джерело відображення повсякденного життя радянської України: аналітичний огляд за 1932 рік
    (Вінниця : ВДПУ, 2024) Войнаровський, Анатолій; Жмуд, Наталка
    Мета дослідження – розкрити особливості відображення життя в УСРР на етапі активної фази насадження сталінського тоталітаризму та здійснення політики Голодомору- геноциду українського народу у періодичному сатирично-гумористичному виданні «Червоний Перець», підкреслити джерельну цінність періодики як важливого фактору формування настроїв громадськості, принципів віддзеркалення дійсності та критики з боку влади негативних для неї явищ. Методологія дослідження. Орієнтиром методологічного підходу є комплексний міждисциплінарний аналіз складного соціокультурного феномену – висвітлення пресою повсякдення в радянській Україні та позиціонування до міжнародних подій крізь призму політики сталінського тоталітарного режиму. Використовуються загальноісторичні методи аналізу і синтезу, порівняння та узагальнення, використано метод контент-аналізу та критики періодики як історичного джерела. Наукова новизна полягає в тому, щоби відстежити та узагальнити матеріали журналу «Червоний Перець», де увиразнюються найбільш гострі питання державно-політичного, соціально-економічного, буденного життя радянської України та найважливіші події за кордоном. Це спроба з’ясувати через друковані засоби інформації особливості формування владою відповідного ставлення населення до актуальних проблем, проаналізувати технології впливу тоталітарного режиму на громадськість. Висновки. Здійснюючи аналіз часопису «Червоний Перець» за 1932 р., зазначимо наступні позиції: видання перебувало під тотальним партійним (ВКП(б) / КП(б)У) контролем та слухняно ретранслювало у допустимій творчо-художній та сатирично- гумористичній манері головні постулати форсованого будівництва «щасливого» соціалістичного майбутнього. На тогочасний момент було підібрано найефективніші в УСРР мистецькі кадри та влучно поєднано вербально-візуальні канали подачі інформації, що стало своєрідним продовженням кращих традицій агітації та пропаганди періоду боротьби за диктатуру пролетаріату у 1917 – 1922 рр. Враховуючи низький рівень освіти більшості населення в умовах лікнепу, такі заходи ставали дієвим знаряддям формування потрібних суспільних настроїв та нової радянської ідентичності у жорсткій опозиційній парадигмі «свій- чужий». Видання «Червоний Перець» виконувало роль публічної платформи як, з одного боку, оспівування успіхів шалених темпів побудови соціалістичного ладу та огульної критики капіталістичного світу, а з іншого, поставала картина руїни, непрофесійності у всіх сферах управлінської та господарської діяльності, розквіт злочинності та шахрайства, гострі соціальні проблеми. З метою стереотипізації та підготовки до перманентної безжалісної боротьби наголос робився на конструюванні образу як внутрішніх ворогів (куркуль, священик, опортуніст, дармоїд тощо), так і зовнішніх (капіталісти з посібниками-фашистами, соціал- демократи та ін.). Офіційний гумор в умовах тоталітаризму втрачає первинні ознаки смішного і стає інструментом залякування та цькування проти будь-якого інакомислення.
  • Thumbnail Image
    Item
    Регіональна політика і зайнятість населення Польщі після вступу до Європейського Союзу
    (Вінниця : ВДПУ, 2024) Неприцький, Олександр; Задворний, Андрій
    Мета статті – дослідити вплив регіональної політики (політики згуртованості) Європейського Союзу на зайнятість населення в Польщі після вступу країни до ЄС. Методологія дослідження полягала у проведенні аналізу державних документів (планів розвитку, планів впровадження, стратегій тощо), які відображали перспективи імплементації в Польщі європейської регіональної політики; дослідженні статистичних даних і співставленні кількості ресурсів, що були скеровані в систему зайнятості та отриманих досягнень; вивченні результатів проведених галузевих та з загальнонаціональних досліджень присвяченій даній тематиці. Наукова новизна полягає у визначенні впливу заходів політики згуртованості ЄС на систему зайнятості населення Республіки Польщі після вступу країни до Європейського Союзу, ґрунтуючись на статистичних даних, документальній джерельній базі та результатах оцінки Міністерства регіонального розвитку. Висновки. Регіональна політика Європейського Союзу відігравала значну роль у формуванні кількісних показників та якісного рівня зайнятості в Польщі. Після вступу до ЄС Польща отримувала найбільшу серед нових країн-членів підтримку в рамках політики згуртованості, спрямовану на зменшення відмінностей у розвитку між регіонами та сприяння сталому економічному зростанню. Проте, не можна стверджувати, що кошти в рамках регіональної політики, спрямовані на розвиток бізнесу, відігравали провідну роль у розвитку господарства польських регіонів. Подекуди, взагалі, майже неможливо відділити, де соціально-економічне зростання було наслідком фінансування з європейських фондів, а де було органічно детерміновано загальною кон’юнктурою ринку. Із обліковуваних показників можемо стверджувати, що заходи політики згуртованості мали видимий позитивний ефект на загальну систему зайнятості, розвиток наукоємних галузей, стимулювання економіки знань, навчання та підвищення кваліфікації персоналу після вступу Польщі до ЄС і долучення до спільної європейської регіональної політики.