Наукова періодика. Матеріали конференцій
Permanent URI for this communityhttps://library.vspu.net/items/7d43c975-0e7c-4333-8f81-4c652ece885c
Browse
6 results
Search Results
Item Мемуари української інтелігенції Галичини як джерело до вивченняповсякдення учнів середніх шкіл кінця ХІХ – початку ХХ ст.(Вінниця: ВДПУ, 2022) Ганусин, ОленаМетою статті є дослідження інформаційного потенціалу мемуаристики української інтелігенції Галичини кінця ХІХ ст. щодо проблем тогочасного шкільництва, стосунків між учнями і організації побуту та дозвілля українських гімназистів. Методологія вивчення мемуарів як історичного джерела у даному дослідженні базується на загальнотеоретичних методах класифікації, критичності, систематизації та узагальнення, а також контент-аналізі, який формалізує текст та дає можливість проаналізувати велику кількість інформації зі спогадів, виділивши найчастіше згадувані моменти з років навчання та специфіку смислового наповнення спогадів про цей період у житті. Біографічний метод дозволяє розглядати мемуари не лише як «свідчення про себе та пережите», а й як дискурсивний майданчик про тогочасні суспільні стратегії та повсякденні практики. Наукова новизна роботи полягає у тому, що в центрі дослідження поставлене повсякденне життя учнів галицьких гімназій. При цьому повсякдення розглянуто крізь призму спогадової літератури, яка надає можливість простежити індивідуальне сприйняття «Габсбурзької доби» у середніх школах. Висновки. Спогади української інтелігенції Галичини кінця ХІХ – початку ХХ ст. володіють значним інформаційним потенціалом. Саме мемуари, хоч і написані у дорослому віці, дають можливість «поглянути» на тогочасні учнівські середовища та їхні проблеми «зі середини». Мемуари значно доповнюють офіційні документи (річні звіти, законодавчі, установчі та нормативно-правові документи, вимоги), статистику та переписку між дирекцією гімназій, Крайовою шкільною радою та Міністерством віровизвань і освіти. Мемуарна література найкраще висвітлює повсякденне життя у широкому розумінні цього поняття, яке включає не тільки матеріально-побутові умови та дозвілля, а й формування цінностей та уявлень про себе, родину, оточення, державу, осмислення життєвих обставин, систему відносин. Зважаючи на те, що українська інтелігенція означеного періоду навчалася у різних гімназіях краю (у Львові, Тернополі, Бережанах, Дрогобичі, Золочеві, Станіславі, Яворові та ін.), то порівняння їхніх спогадів дасть можливість показати загальну картину шкільництва в Галичині та виділити спільні та відмінні риси повсякденного досвіду гімназистів, що могли залежати від керівництва навчальних закладів, міста, соціального походження учнів, етнічних пропорцій учнів в класі, основної мови викладання.Item Соціально-економічні та соціокультурні трансформації в подільському селі в 1950 – 1960-х рр. (на матеріалах села Мельниківець)(Вінниця: ВДПУ, 2022) Мельничук, Олег; Поліщук, АннаМетою статті є, на прикладі конкретного мікроісторичного дослідження, обгрунтувати соціально-економічні та соціокультурні трансформації в подільському селі у 1950 – 1960-х рр. Методологія дослідження включає як спеціально-історичні, так і міждисциплінарні методи. Серед спеціальних методів слід вказати передусім на метод історіографічного аналізу, завдяки якому розкрито стан наукового вивчення проблеми. Проблемно-хронологічний метод дозволив поділити досліджувану тему на вузькі проблеми та розглянути їх в хронологічному порядку. Порівняльні спекти трансформацій в подільському селі в повоєнний період виконані в контексті порівняльно-історичного методу. Наукова новизна визначається тим, що означена тема не була предметом спеціального наукового дослідження, а також спробою автора розкрити проблему на матеріалах конкретного мікроісторичного дослідження. Висновки. Смерть вождя та зміна політичного керівництва поклали край сталінській аграрній політиці, що базувалася на адміністративному позаекономічному примусі, ігноруванні основних економічних законів та цілеспрямованому постійному викачуванні матеріальних ресурсів із сільського господарства. Реформи аграрного сектору першої половини 1950-х рр., які були покликані зменшити командно-адміністративний вплив на керівництво колгоспів та збільшити ініціативи останніх щодо масштабів планування та вирощення продукції, в цілому сприяли піднесенню сільського господарства та деякому покращенню становища колгоспного селянства на Поділлі. Зростання врожайності зернових дало змогу не лише активізувати розвиток тваринницької галузі та придбати необхідну сільськогосподарську техніку, але й акумулювати певну частку грошей на виплату зарплат колгоспникам. В той же час, політика укрупнення колгоспів не тільки не призвела до корінних змін в організації та технології виробництва, але й мала довгострокові руйнівні наслідки. Об’єднані господарства ставали малокерованими, колгоспники – більш відчуженими один від одного. Спостерігалося звуження елементів колгоспної демократії та відчуження селянства від землі. Певні успіхи колгоспного будівництва та деяке покращення матеріального добробуту селян не позначилися на поліпшенні культурно-освітньої сфери подільського села. Сільські школи та клуби, що розглядалися як центри впровадження в селянське середовище комуністичної ідеології і моралі та були покликані змінити світогляд і вплинути на духовне життя селянства, тривалий час перебували у непридатних приміщеннях, які не відповідали санітарно-гігієнічним нормам. Будівництво нових освітніх та культурних установ держава пропонувала здійснювати за кошти колгоспів або ж самих селян. Нерідко селяни скаржились на недостатній рівень медичного обслуговування. Фельдшерсько-акушерські пункти знаходились у непристосованих приміщеннях, бракувало досвідчених фахівців, виділених коштів не вистачало на закупівлю медикаментів. В другій половині 1960-х рр. було активізовано роботу із розбудови інфраструктури та благоустрою подільського села. Однак, через відсутність державних дотацій, успіхи були незначними. Переважна частина населених пунктів не мали доріг із твердим покриттям. Будинки сільських мешканців тривалий час залишалися неелектрифікованими. Забезпечення селян продовольчими та промисловими товарами здійснювалось за залишковим принципом. Спроби ж селян покинути село і виїхати до міста не мали успіху, оскільки колгосп не був зацікавлений у втраті робочої сили.Item Медико-санітарні умови життя вихованців дитячих будинків УРСР у 1945 – першій половині 1950-х рр.(2022) Безлюдна, Ірина; Bezliudna, IrynaМета статті. Висвітлити санітарно-гігієнічні умови життя та рівень медичного забезпечення вихованців дитячих будинків УРСР у перше повоєнне десятиліття. Методологічною базою дослідження є принципи об’єктивності та історизму; комплексний та конкретно-історичний підходи, а також загальнонаукові методи дослідження (аналізу і синтезу, індукції та дедукції, герменевтичний) і спеціально-історичні (історико-генетичний, порівняльно-історичний). Новизна роботи зумовлена вкрай обмеженим висвітленням в українській історіографії санітарно-гігієнічних умов, а також рівня медичного забезпечення вихованців дитячих будинків. Висновки. Повоєнний період став складним випробуванням для фізичної витривалості вихованців дитячих будинків і не найкращим чином позначився на їх здоров’ї. Критична скупченість дітей у занадто тісних приміщеннях сприяла розповсюдженню захворювань і навіть призводила до тривалих епідемій. Через брак необхідних санітарних приміщень, зокрема, ізоляторів та карантинних приміщень, а також вчасної госпіталізації хворі діти часто перебували разом із здоровими, що також несло загрозу для здоров’я всіх вихованців. Не сприяло покращенню ситуації і погане постачання дитячих будинків засобами особистої гігієни і медикаментами, а також фактична відсутність лікарів, які переважно працювали у дитбудинках за сумісництвом і досить безвідповідально ставилися до своїх обов’язків. Водночас держава намагалась тримати ситуацію під контролем, періодично влаштовуючи масові перевірки санітарного стану дитбудинків, унаслідок чого окремі дитячі заклади навіть були закриті. Проте антисанітарія у дитячих будинках була посилена через надмірну скупченість вихованців, оскільки сиріт із закритих дитбудинків доводилось розподіляти по переповнених інших закладах республіки.Item Повсякденне життя подільських селян у період нацистської окупації (за матеріалами села Мельниківець, що на Вінниччині)(Вінниця : ТВОРИ, 2021) Мельничук, Олег; Зінько, ЮрійМетою статті є висвітлення повсякденного життя подільського селянства в період нацистської окупації на матеріалах села Мельниківець, що на Вінниччині. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні загальнонаукових, спеціально-історичних та міждисциплінарних методів мікроісторичного дослідження з урахуванням принципів системності, історизму, людиноцентризму, науковості та верифікації. Наукова новизна полягає у спробі авторів, з позицій конкретного мікроісторичного дослідження, охарактеризувати життя та побут подільського селянства в період нацистської окупації. До аналізу залучено широке коло неопублікованих джерел, переважна більшість з яких уперше вводиться до наукового обігу. Висновки. З перших днів нацистської окупації, за вказівкою властей, селяни активно долучились до формування органів місцевої влади, делегуючи до їх складу найбільш авторитетних односельців. Архівні документи та спогади очевидців засвідчують, що переважна більшість обраних осіб не вислуговувались перед окупантами, хоча й змушені були виконувати покладені на них функції. Задля збереження життя односельців, багато з них у своїй роботі намагались передусім запобігати провокаціям та уникати конфліктів з окупаційною владою, а також надавати допомогу у разі продовольчих труднощів. У початковий період репресії окупаційної влади спрямовувались виключно проти комуністично-комсомольського активу села. Більшість мешканців, зокрема колишніх військовополонених, мали змогу займатись сільським господарством, сплачуючи встановлені податки. Однак із поразками на фронтах та активізацією антинацистського опору політика окупаційних властей зазнала змін: посилено репресії проти українського національного руху; заборонено діяльність освітніх установ; активізовано використання примусової праці населення тощо. У цей час серед місцевого населення остаточно розвіялись надії щодо лояльності окупаційного режиму. Після звільнення окупованої нацистами території, репресії проти селянства розпочали вже радянські правоохоронні органи, звинувачуючи їх у співпраці з нацистами. До відповідальності були притягнуті усі, хто обіймав будь-які посади в період окупації, незважаючи на характер та результати їх діяльності.Item Вплив житлової реформи М. Хрущова на повсякденність радянського суспільства(2016) Коляструк, О. А.; Koliastruk, O. A.У статті йдеться про те, як здійснена в межах офіційної десталінізації і демократизації пільного життя в СРСР після смерті Й. Сталіна житлова реформа позначилась на повсякденному житті радянських людей і формувала його нову модель.Item Офіційні документи та свідчення очевидців про повсякденне життя вінничан в умовах окупації(2015) Коляструк, О. А.; Kolyastruk, O. A.У статті йдеться про пізнавальний потенціал джерел з історії окупації, залежність документального забезпечення дослідження повсякденного життя вінничан у роки окупації. Простежуються окремі тенденції виявлення та використання джерел різного походження.