Наукова періодика. Матеріали конференцій

Permanent URI for this communityhttps://library.vspu.net/items/7d43c975-0e7c-4333-8f81-4c652ece885c

Browse

Filters

Settings

Subject: search.filters.subject.культура

Search Results

Now showing 1 - 10 of 15
  • Thumbnail Image
    Item
    Віктор Даниленко, Олександр Даниленко, Олександр Добржанський. Степан Смаль-Стоцький. «Заслужений перед усієї Україною». – Київ: Парламентське видавництво, 2023, 336 с.
    (Вінниця : ВДПУ, 2024) Мельничук, О.; Романюк, І.
    Метою статті є аналіз монографії відомих українських сучасних істориків В. Даниленка, О. Добржанського та О. Даниленка, в якій висвітлюється життя, діяльність академіка Степана Йосиповича Смаль-Стоцького, відомого українського культурного і громадсько-політичного діяча, педагога, вченого славіста, який зробив вагомий внесок у розвиток української історії, літературознавства, журналістики. Професор Чернівецького і Українського вільного університету у Празі. Почесний член Наукового товариства імені Шевченка у Львові. Депутат буковинського сейму і австрійського парламенту. В 1918 р. став одним із перших академіків Української академії наук. Посол Західноукраїнської Народної Республіки у Чехословаччині. Засновник і перший президент Української Могилянсько-Мазепинської академії наук. Автор шкільних підручників з рідної мови, а також наукових розвідок про І. Франка, Ю. Федьковича, І. Котляревського, Т. Шевченка та ін. Він залишив для науковців обширне листування, багаті інформацією спогади.
  • Thumbnail Image
    Item
    Парки-пам’ятки садово-паркового мистецтва Вінниччини як об’єкти історико-культурного туризму
    (Вінниця : ВДПУ, 2024) Маліновська, А.; Романюк, І.
    Метою статті є комплексний аналіз дослідження парків як пам’яток садово-паркового мистецтва Вінниччини. Акцентовано увагу на історико-культурний туризм, метою якого є відвідування місць пов’язаних з історією та історичною спадщиною, до якої відносять такі об’єкти як палацово-паркові ансамблі, історичні будівлі, пам’ятки природи рідного краю. Методологія дослідження грунтується на принципах історизму, наукової об’єктивності, системності. Мета і завдання дослідження обумовили використання загальнонаукових та спеціальних історичних методів. Серед перших застосовано методи аналізу і синтезу (історичних фактів і джерел), порівняння та узагальнення під час формулювання висновків. Серед історичних методів – хронологічний, який дозволив вивчити процес розвитку садово-паркового мистецтва в Україні і на Вінниччині в хронологічній послідовності. Нами також використанні методи: регіональний (дозволив прослідкувати регіональні особливості краю), проблемно-хронологічний, порівняльно-історичний. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що комплексно систематизовані відомості про парки, як пам’ятки садово-паркового мистецтва Вінниччини. Охарактеризовано основні об’єкти садово-паркового туризму загальнодержавного і місцевого значення. Висновки. Парки прикрашають вінницьку землю, мають велике природно-історичне, науково-пізнавальне, оздоровче, туристичне та естетичне значення, вони є складовою частиною культурних надбань нашого народу. І з огляду на це їх варто розглядати як важливі об’єкти туристичної діяльності регіону. Висвітлюється історія виникнення парків: Антопільського, Верхівського, Немерченського, Немирівського, Ободівського, Тиврівського, Чернятинського, Печерського та Тульчинського. Кожен з цих парків-пам’ятків садово-паркового мистецтва має своє минуле, пов’язане з історичними подіями, видатними особистостями, що його відвідували, легендами та розповідями. В парках збереглися цінні насадження та архітектурно-художні пам’ятки, які важливі не лише в історичному плані, але й мають певне значення для сучасної практики. Основним призначенням парків-пам’яток садово-паркового мистецтва є збереження, підтримання та відновлення паркових ландшафтних композицій, а також проведення екскурсій і масового відпочинку населення. Їх території можуть використовуватися і для проведення наукових досліджень. Природоохоронні функції поєднуються в них з історичними, туристичними, культурними та естетичними. Ось чому вони заслуговують на особливу увагу, догляд, впорядкування і охорону.
  • Thumbnail Image
    Item
    Журнал «Сучасність»: історія, традиції, новаторство
    (Вінниця : ВДПУ, 2024) Гандзюк, В.
    Метою статті є вивчення основних етапів становлення і розвитку журналу «Сучасність»: від заснування в м. Мюнхені (Німеччина) до діяльності редакційного колективу в м. Києві (Україна). Методологічну основу дослідження склали такі загальнонаукові методи як аналіз і синтез, які полягали у визначенні підстав для створення і з’ясування причин для закриття журналу «Сучасність»; за допомогою порівняльно-історичного методу, який припускає вивчення виникнення і розвитку об’єкта дослідження в хронологічні послідовності, розглянуто становище ЗМІ в СРСР та еміграційних видань, виявлено загальні особливості функціонування вітчизняної преси та діаспорних часописів на прикладі «Сучасності»; метод аналізу документальної інформації, дав змогу ґрунтовно проаналізувати текстове наповнення видання. Зроблено висновки, що у другій половині ХХ ст. в Радянському Союзі існував культ особистості, цензура, політичні репресії, в результаті чого збільшилася кількість українських емігрантів, зокрема, національно свідомих та активних громадських діячів. Таким чином сформувалися усі необхідні умови для розвитку еміграційної преси, яскравим прикладом якої став журнал «Сучасність». Його редакційний колектив намагався висвітлювати увесь спектр проблем, які турбують українців на Батьківщині та в еміграції. Після переїзду часопису в Україну на початку її незалежності, його автори переймалися питаннями літератури, мистецтва, науки, культури, суспільного життя і створюють імідж «видання незалежної української думки». Через складне фінансове становище у 2013 р. «Сучасність» припинила своє існування.
  • Thumbnail Image
    Item
    Культурна співпраця України та Польщі наприкінці 20 –у перших десятиліттях 21ст. в контексті євроінтеграції: аспекти української історіографії
    (Вінниця : ВДПУ, 2023) Панчук, Марина
    Мета статті полягає в системному аналізі наявних праць українських науковців із досліджуваної проблематики за тематичними блоками для детальнішого висвітлення окремих аспектів та закономірних процесів українсько-польської культурної співпраці. Методологія дослідження базується на загальнонаукових методах, як от систематизації, узагальнення, аналізу й синтезу та спеціально-наукових методах, зокрема, історико-генетичному, історико-порівняльному, герменевтичному, а також принципах історизму, об’єктивності, науковості. Науковою новизноює висвітлення закономірних особливостей формування вітчизняної історіографічної думки щодо українсько-польських відносин, враховуючи євроінтеграційні процеси в обох державах, які безперечно впливали на побудову міждержавних культурних взаємин. Однак ці аспекти не були достатньою мірою представлені в працях сучасних українських істориків, що розкриває передумови для більш детального опрацювання окресленої проблематики. Висновки. Сучасні євроінтеграційні процеси, умови стрімкої глобалізації та спільний історичний шлях розвитку України та Польщі сприяють підвищенню актуальності тематики українсько-польської співпраці серед історичних досліджень. Перспективність цих досліджень безпосередньо впливає на зростання наукового інтересу серед українських істориків до аналізу тих чи інших сторін взаємодії України та Польщі на сучасному етапі, що можемоспостерігати, аналізуючи відповідний масив праць в історіографії. Автори нерідко схиляються до тематичного підходу й аналізу окремих складових культурної взаємодії обох держав, представляючи конкретні приклади проявів та характерні особливості міжнаціонального діалогу.Наявна кількість відповідних праць дозволяє оперувати також комплексними дослідженнями щодо стратегії та ретроспективи й динаміки українсько-польських відносин протягом останніх десятиліть. Проте відсутність праць, що розкривають взаємовпливи й взаємозалежності між євроінтеграцією та культурним діалогом України та Польщі становить значний потенціал наукових напрацювань в цій галузі в подальшому.Ключові слова: євроінтеграція, культура, Польща, Україна, українська історіографія, міждержавна співпраця.
  • Thumbnail Image
    Item
  • Thumbnail Image
    Item
    Марченко В.О., Нікілєв О.Ф. Повсякденне життя повоєнного українського села (середина 1940-х – перша половина 1950-х рр.): монографія. Дніпро: ЛІРА, 2022. 180 с.
    (Вінниця: ВДПУ, 2022) Романюк, Іван; Романюк, Богдан
    Метою статті є аналіз монографії Валентини Марченко і Олександра Нікілєва, яка присвячена осмисленню реаліїв повоєнного українського села, а саме, умов життя, виробництва, стану присадибного господарства, комунальним та соціально – побутовим аспектам повсякдення, освітньо–виховній та оздоровчій сфері життя селянства. На підставі здійсненого аналізу визначено оригінальність дослідження, авторське бачення проблеми, повноту використання вітчизняних та закордонних джерел, широкого кола усних свідчень учасників і сучасників тих подій. У дослідженні проаналізовано норми поведінки, турботи, надії і сподівання, умови формування життєвих позицій, взаємовідносини у соціальному соціумі в той складний і суперечливий відтинок української історії.
  • Thumbnail Image
    Item
    Лілія Іваневич. Традиційний одяг українців Поділля (друга половина ХІХ – початок ХХІ ст.): історія, класифікація, конструктивно-художні та регіональнолокальні особливості. Монографія. Хмельницький: ФОП Мельник А. А., 2022. 800 с.: іл.
    (2022) Романюк, Іван; Герасимов, Тимофій
    У статті прорецензовано монографію Лілії Іваневич, в якій розглядається регіонально-локальна специфіка традиційного одягу українців Буковинської, Західної, Східної та Центральної зон Поділля другої половини ХІХ – початку ХХІ ст. Подано класифікацію народного одягу регіону за його конструктивно-художніми та функціонально-вжитковими характеристиками. Автор розкрила загальнонаціональні, особливі регіональні, специфічні субрегіональні ознаки формування щоденного, святкового й обрядового народних костюмів подолян.
  • Thumbnail Image
    Item
    Оксана Пеленська. Україна поза Україною: Енциклопедичний словник мистецького, культурного і громадського життя української еміграції в міжвоєнній Чехословаччині (1919-1939). Прага: Nаrodnі knihovna Českе republiky-Slovanskа knihovna, 2019. 331 с. : рецензія
    (Вінниця : ВДПУ, 2022) Мельничук, Олег; Кравчук, Олександр
    У статті прорецензовано книгу Оксани Пеленської, присвячену характеристиці діячів українського емігрантського руху в сферах мистецького, культурного і громадського життя в міжвоєнній Чехословаччині 1919-1939 рр.
  • Thumbnail Image
    Item
    Падалка С. С., Кириленко І. Г., Вергунов В. А. Аграрна історія України: у трьох частинах Частина 1. Від найдавніших часів до початку ХХ століття. Київ : Аграрна наука, 2019. 332 с. Частина ІІ: Радянська доба 1917–1990 рр. Київ : Аграрна наука, 2019. 458 с. Частина ІІІ: Період незалежності 1991–2018 рр. Київ : Аграрна наука, 2019. 372 с.
    (Вінниця : ТВОРИ, 2021) Романюк, Іван; Романюк, Иван; Romaniuk, Ivan M.
    У статті прорецензовано навчальний підручник у трьох частинах, у якій відомі автори, використовуючи насамперед документальні джерела, напрацювання вітчизняних і зарубіжних дослідників, розкрили аграрні відносини в Україні від найдавніших часів до сьогодення. Особливу увагу приділено питанням щодо змін у сільському господарстві, у соціально-економічному житті села, середовищі селянства, повсякденності українського села. Знання досвіду минулого аграрного ладу може стати надійною основою свідомого вибору оптимальних шляхів подальшого поступу України як демократичної і заможної держави.
  • Thumbnail Image
    Item
    Історія та культура України на сторінках видань Українського історико-філологічного товариства у Празі (1939-1945)
    (Вінниця : «ТВОРИ», 2020) Ворон, Наталія; Ворон, Наталия; Voron, Nataliia P.
    Мета статті – розкрити науково-історичну та видавничу діяльність українського історико-філологічного товариства у Празі (далі – УІФТ) в роки Другої світової війни. Дослідити тематику наукових видань та оцінити внесок українських істориків-емігрантів у розвиток історії та культури України. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні загальнонаукових методів (проблемно-хронологічного, ретроспективного, логічного аналізу, класифікації та систематизації, узагальнення, порівняння) із принципами об’єктивності, історизму. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше у вітчизняній історичній науці детально вивчено та проаналізовано історичне наукове надбання членів Українського історико-філологічного товариства у Празі в період Другої світової війни (1939 – 1945). Висновки. У період Другої світової війни члени УІФТ, не зважаючи на труднощі буремного часу, продовжували науково-дослідну роботу на благо української історичної науки. Нові представники товариства, емігранти з радянської України, активно долучилися до праці та продовжили традиції товариства попередніх років. За нашими підрахунками було надруковано 24 наукові статті, зроблено 51 виступ на зібраннях товариства. Аналіз архівних документів, праць істориків – емігрантів періоду Другої світової війни переконує в тому, що їх видавнича діяльність – це вагомий внесок у розвиток історичної науки та української культури. Наукова новизна, дискусійність, оригінальність трактувань притаманні дослідженням членів товариства з проблем історії Київської Русі, різних періодів козаччини, історії України XVIII та ХІХ ст. тощо. Цікавою та перспективною нині є проблема вивчення української культури, допоміжних дисциплін та архівної справи. Значна кількість істориків – науковців, членів УІФТ, писали свої роботи на основі закордонних архівів, що давало змогу поглиблювати та відкривати нові сторінки української історії або ж спростовувати фальшиві твердження стосовно українства, які були поширені в Російській імперії та на теренах радянської України.