Наукова періодика. Матеріали конференцій
Permanent URI for this communityhttps://library.vspu.net/items/7d43c975-0e7c-4333-8f81-4c652ece885c
Browse
128 results
Search Results
Item Етнічний склад сільського населення та сільських рад Східного Поділля (Вінницька, Могилівська, Тульчинська округи) за матеріалами перепису населення 1926 року(Вінниця : ВДПУ, 2024) Масненко, НазарійItem Знахідки монет грецьких міст-держав, Македонії, Римської імперії і пластики на території Барського краю(Вінниця : ВДПУ, 2024) Бакалець, О.Мета наукової розвідки полягає у детальному аналізі та введені до наукового обігу окремих знахідок та скарбів монет грецьких міст-держав Ольвії, Пантікапею, Фанагорії, Македонії, гето-дакійських підробок срібних монет Філіпа ІІ ІV ст. до н.е., кіммерійських, кельтських, скіфських артефактів, а також знахідок монет Римської імперії І–ІV ст. н.е. на поселеннях черняхівської культури на території Барського краю Вінницької області. Автор викладає своє бачення шляхів проникнення на територію Побужжя та Подністров’я досліджуваних монет, відслідковує торгово-грошові відносини між місцевим населенням краю та народами, які проживали в Північному Причорномор’ї, Криму, Придунав’ї, на східному порубіжні Римської імперії у ІV ст. до н.е. – ІV ст. н.е. Методологія дослідження базується на наукових принципах: об’єктивності, достовірності, історизму, системності, аналізу та синтезу. Наукова новизна статті полягає у тому, що вперше комплексно проаналізовано новий масив нових знахідок пластики і монетних грецьких, македонських, дакійських, кельтських та римських знахідок ІV ст. до н.е. - ІV ст. н.е. на території Барського краю. Висновки. Проаналізувавши якісний та кількісний склад монетно-речових скарбів та окремих знахідок грецьких, македонських, дакійських, кельтських та римських монет ІV ст. до н.е. - ІV ст. н.е., виявлених в останнє десятиріччя на теренах Барської землі Поділля, можна зробити висновок, що вони є важливими історичними свідками торгово-грошових відносин місцевого дослов’янського та ранньослов’янського населення краю із жителями Скіфії, Дакії, Македонії, східних провінцій Римської імперії. Розвідка довела, що наявність мідних монет грецьких міст- держав: Пантікапею, Фанагорії, Істрії, Ольвії у поселенні скіфів-орачів поблизу селища Ялтушків Жмеринського (колишнього Барського) району, а також знарядь праці, прикрас, озброєння, кінської збруї, бронзового пояса, свідчать про тривалі економічні зв’язки місцевих скіфів-орачів з скіфами–кочівниками та грецькими містами-полісами, про можливі водні та сухопутні шляхи проникнення грецької монети на територією лісостепової Скіфії. Нова знахідка у 2024 р. комплексу срібних монет гето-дакійської імітації тетрадрахм Філіпа ІІ Македонського(359-336 рр. до н.е.) у лісі, поблизу ст. Бар, дає нам нові свідчення про економічні зв’язки чи боротьбу місцевого населення із південними сусідами – даками. Присутній у 57 монетно-речових знахідках Барського краю монетний та археологічний матеріал, виявлений поблизу м. Бар та 30 навколишніх сіл, яскраво підтверджує велику густоту заселення досліджуваної території слов’янськими та готськими племенами черняхівської та вельбарської культур (ІІІ – початку V ст. н.е.), доводить про стійкі торгово- грошові зв'язки місцевого населення із східними та південними провінціями Римської імперії.Item Проблема впливу глобальної зміни клімату на розвиток аграрної галузі в Україні: історичний екскурс(Вінниця : ВДПУ, 2024) Федоришина, Л.Мета роботи полягає у розкритті окремих питань особливостей зміни клімату, їх впливу на розвиток й ведення сільського господарства в Україні, зумовлених інтенсивним потеплінням: нерівномірного розподілу опадів; зростання кількості та інтенсивності екстремальних погодних явищ – засух (посух), суховіїв тощо, а також наукового доробку українських вчених у розроблення проблеми. Методологія дослідження. Зазначене історичне дослідження базується на використанні загальнонаукових засад об’єктивності, системності, історизму, всебічності. Вагоме значення мають застосовані нами предметно- хронологічний і порівняльно-історичний методи та їх синтезувальна роль у відображенні поступального розвитку знань про зміни клімату та пошуку шляхів запобігання негативного впливу на сільськогосподарські рослини. Порівняльно-історичний метод сприяв виділенню й характеристиці особливостей накопичення знань про екстремальні кліматичні явища, їх розвитку в межах кліматичних зон України. Шляхом аналізу наукового доробку вчених простежено процес долання актуальних проблем, впровадження у практику нових наукових розробок. Наукова новизна полягає в узагальненні наукових напрацювань науково-дослідних установ України з питань вивчення природи глобальних кліматичних явищ, їх впливу на розвиток сільськогосподарського виробництва в різних ґрунтово-кліматичних зонах країни через запропоновані українськими вченими шляхи подолання кризових явищ. Вперше праці видатного вченого- аграрія А. О. Бабича кінця 90-х – перших десятиліть ХХ століття із проблеми глобальних змін клімату стали об’єктом окремого наукового дослідження. Висновки. У підсумку відзначимо, що подальше глобальне та регіональне потепління клімату може викликати незворотні зміни клімату з порушенням кліматичної рівноваги, а наслідки небезпечних стихійних гідрометеорологічних явищ можуть набувати катастрофічного характеру, що може призвести до зміни умов життєдіяльності людства. Як засвідчив аналіз, посилюють посухи висока розораність сільськогосподарських угідь, недотримання ґрунтозахисної системи обробітку землі, слабке освоєння волого ощадних технологій і посухостійких культур та сортів. Найбільшому впливу несприятливих факторів засухи, суховію та пилової бурі, що часто вирізняються непередбачуваністю як за проявами, так і за силою дії на посіви сільськогосподарських культур, піддається галузь рослинництва. Для ведення сільськогосподарського виробництва виникає необхідність перегляду структури посівних площ за кліматичними зонами України, включення в асортимент вирощування адаптованих до явищ зневоднення й тривалого перегріву під час жаркого періоду й посухи новітніх адаптованих сортів рослин. Зусилля аграрної науки й виробництва мають спрямовуватися не на виснаження природних сил, а на знешкодження та послаблення дії посух і суховіїв системою заходів, включаючи результати новітніх досліджень метеорології, землеробства і рослинництва.Item Соціальне забезпечення особливих категорій непрацездатних в УСРР у 1920-х рр.(Вінниця : ВДПУ, 2024) Murashova, Olha P. ; Zinko, Yurii A.Метою статті є вивчення та аналіз практичного досвіду діяльності державних органів влади щодо реалізації політики соціального забезпечення особливих категорій непрацездатних в УСРР у 1920-х рр. Методологічну основу дослідження становлять основоположні принципи історичного дослідження: історизму, системності, об’єктивності у ході роботи із документами. Серед спеціальних методів, використаних у дослідженні, слід назвати проблемно-хронологічний, історико-системний, історико-типологічний. Наукова новизна статті полягає у висвітленні особливостей державної політики щодо організації соціального забезпечення особливих категорій непрацездатних. Висновки. Захопивши владу на території України більшовицький уряд публічно заявив про наміри створити ефективну систему соціального забезпечення непрацездатних верств суспільства. Матеріальне забезпечення особливої категорії непрацездатних покладалося виключно на державу. Однак, в умовах нової економічної політики з її ринковими принципами, на забезпечення могла розраховувати незначна кількість осіб. Водночас, незважаючи на низькі розміри соціальних виплат, вже самим фактом її призначення радянська влада намагалася засвідчити їх цінність для пролетарської держави. Соціальний захист особливих категорій непрацездатних, до яких відносили червоноармійців, інвалідів Першої світової та громадянської воєн, членів родин загиблих військових, осіб, що мали особливі заслуги перед радянською державою, здійснював Наркомат соціального забезпечення через свої відділи на місцях за рахунок коштів державного бюджету. Зважаючи на його обмежений обсяг, розмір соціальних виплат значно поступався виплатам, здійсненим за рахунок страхових внесків.Item Ношене, але не забуте: вторинне використання взуття в радянській Україні 1920-х років(Вінниця : ВДПУ, 2024) Перга, Т.Метою статті є аналіз становлення радянської державної політики щодо вторинного використання взуття на початку 1930-х років на прикладі УРСР. Наукова новизна: у той час як зростає кількість літератури, присвяченої радянському повсякденному житті, матеріальності, споживанню та практикам ремонту, ресайклінг взуття залишається недостатньо дослідженим як на союзному, так і на республіканському рівнях. Вивчення цього нішевого аспекту дає змогу зрозуміти складність радянських економічних стратегій та ідеологічних наративів щодо винахідливості, самозабезпечення та переробки відходів. Методологія дослідження: Дослідження спирається на раніше не досліджені українські архівні матеріали, статистичні збірки та законодавство Радянського Союзу, що дозволяє комплексно та багатовимірно аналізувати економічні, соціальні та політичні наслідки вторинного використання взуття. У статті також проведено порівняльний аналіз цієї практики в СРСР та Німеччині протягом 1920-1930-х років, котрий проливає світло на те, як обидві країни, які стикаються з дефіцитом ресурсів і прагнули до автаркії, використовували вторинно взуття в шкіряній та взуттєвій промисловості, хоча й з різними ідеологічними мотивами та практиками. Висновки: у цій статті стверджується, що ресайклінг радянського взуття був не просто практичною відповіддю на дефіцит ресурсів; а й ідеологічно вмотивованим заходом, що мав на меті продемонструвати переваги соціалістичної системи. Він став важливим компонентом ширшої стратегії вторинного використання відходів, яка почалася впроваджуватись на початку 1920-х років. Так звана «проблема взуття» послужила каталізатором прогресу в розвитку наука, технологій і пошуку альтернативних матеріалів, а також державної програми ремонту взуття, як ключового елемента його вторинного використання. Водночас реалізація амбітних планів радянського уряду зіткнулася з проблемами через характер радянської економіки дефіциту.Item Особливості організації навчального процесу в Київській духовній семінарії (друга половина 19 – початок 20 ст.)(Вінниця : ВДПУ, 2024) Візер, С.; Бідун, Ю.Метою статті є визначення особливостей організації навчального процесу в Київській духовній семінарії протягом другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Автори досліджують характерні засади функціонування середнього навчального закладу Російської православної церкви. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, об’єктивності, системності. Перш за все, використано загальнонаукові методи історичного пізнання – аналіз, синтез, системний аналіз. Наукова новизна. Навчальний процес у Київській духовній семінарії протягом другої половини ХІХ – початку ХХ ст. проаналізовано як уніфіковану частину духовної освіти Російської імперії на українських землях. Доведено його русифікаторську спрямованість. Висновки. Духовні семінарії були важливою складовою духовної освіти в Російській імперії, яка була покликана виховувати священнослужителів як провідників великоімперської ідеології в суспільстві. Київська духовна семінарія була невід’ємною ланкою цієї системи, не виокремлюючись якимись особливостями серед інших семінарій імперії. У другій половині XIX ст. відбувався цілеспрямований процес уніфікації та централізації навчальної сфери, в чому важливу роль відіграло утвердження семінарських статутів 1867 р. та 1884 р. Навчальний процес та в цілому діяльність Київської духовної семінарії перебували під жорстким контролем Навчального Комітету при Св. Синоді. Навчання в семінарії було детально регламентовано та структуровано. Семінаристи перебували під постійним наглядом своїх викладачів, що забезпечувало їхню якщо не відданість, то принаймні лояльність російському імперському режимові. Закінчення Київської духовної семінарії відкривало доступ до вступу в Київську духовну академію, проте лише один відсоток випускників семінарії продовжували навчання в академії.Item Трансформація судової системи та її вплив на правовий статус селян Правобережної України наприкінці 18 - на початку 19 ст.(Вінниця : ВДПУ, 2024) Шевчук, А.Метою статті є комплексний аналіз змін у судовій системі Правобережної України після інкорпорації до складу Російської імперії та їх впливу на юридичне становище кріпосного селянства в період кінця XVIII – початку XIX ст. Методологічною основою дослідження є принципи історизму та наукової об’єктивності, а також критичний, системний та порівняльний аналіз джерел. Застосування цих методів і принципів дозволило дослідити трансформацію судової системи та правового статусу селян у динаміці та сукупності, враховуючи всі суперечливі чинники. Використання різних методів дало можливість відстежити на прикладі Правобережної України дію російського імперського законодавства на події і процеси, що регламентували діяльність судових установ та визначали правовий статус поміщицьких селян. Висновки. Інкорпорація Правобережної України до складу Російської імперії призвела до суттєвих змін у судовій системі регіону та вплинула на правовий статус селян-кріпаків. Відбувся перехід від домініального (патримоніального) суду до імперської судової системи, де кримінальні справи кріпаків за злочини середньої тяжкості та тяжкі розглядалися державними судовими установами. Запровадження «Учреждений для управления губерний» 1775 р. та подальші реформи Павла І сформували нову структуру судових органів на Правобережжі. Аналіз судової практики показує, що селяни-кріпаки підлягали суду за широкий спектр кримінальних злочинів, при цьому спостерігалася тенденція до пом’якшення покарань порівняно з нормами Литовських статутів та імперського судочинства. Верховна влада прагнула встановити контроль над судочинством щодо кріпаків, обмежуючи владу поміщиків у кримінальних справах дрібними правопорушеннями. Судова система стала інструментом інтеграції Правобережжя до імперського простору, але водночас зберігала певні елементи місцевої специфіки.Item Аналіз грошового обігу Cіверщини 17 ст. за новими скарбовими джерелами(Вінниця : ВДПУ, 2024)The purpose of the research was to attempt to analyze the monetary circulation of the Sivershchyna region in the 17th century according to the treasure sources through the prism of new treasure finds over the past 10 years. Special attention was paid to the analysis of the treasure complexes of the issuing countries, the denominations of the coins that were in the monetary circulation of the Sivershchyna region in the 17th century. The research methodology was based on the principles of scientificity, historicism, continuity of the written and treasure sources, comprehensive analysis of the treasure complexes. General scientific, general theoretical and special historical and numismatic research methods were also used, among them it is necessary to distinguish the following ones: analytical, comparative, logical, historical, complex, descriptive, synthetic, systematization. The scientific novelty consists in in the comprehensive study of the monetary circulation of the Sivershchyna region in the 17th century based on the treasure and written sources and the introduction of the new finds into the scientific circulation. Conclusion. Having analyzed and compared the coins of two recently discovered treasures, we can conclude that they make up the important material sources for studying the monetary circulation of the Sivershchyna region in the 17th century. The found complexes indicate that during the period coins of various denominations of European minting prevailed on the studied territory, from copper solidus, billon grosh, pivtorak, troyak, shostak, horta, florin to silver thaler. This indicates the intensity of the trade between the Hetmanate and the European countries. The analyzed treasures indicate the dominance of the European coins over Moscow ones in the monetary circulation of the Sivershchyna region in the second half of the 17th century.Item До історії заселення і формування етнічного складу населення придністровської зони Балтського повіту(Вінниця : ВДПУ, 2024) Кушнір, В.Українсько-молдовське порубіжжя – зона активних етнічних процесів, формування варіативних етнокультурних комплексів на регіональних і локальних рівнях. Накопичений етнографічний матеріал у Південно-Східному Поділлі на початку ХХІ ст. став основою для вивчення етнічних процесів, наслідків міжкультурної взаємодії в окремих зонах українсько-молдовського порубіжжя зокрема у придністровській частині і дослідження у цій сфері слід розпочинати з історії формування етнічного складу населення у ХІХ ст., його динаміки, ідентифікації носіїв різних історичних і культурних традицій. Це першочергове завдання частково вирішується у даній статті. Методологія дослідження ґрунтується на принципах науковості, системності, поєднанні загальнонаукових та спеціально-історичних методів, статистичного, проблемно-хронологічного, порівняльного, аналітичного. Метою статті є дослідження етнічного складу населення придністровської частини Балтського повіту Подільської губернії на основі аналізу матеріалів Подільського єпархіального історико- статистичного комітету. Наукова новизна у з’ясуванні чисельності і співвідношення представників різних етнічних груп, виявлені наслідки міжкультурних комунікацій в етнокультурних процесах в кінці ХІХ – на початку ХХ століть. Висновки. З’ясовано етнічний склад населення Балтського повіту у придністровській порубіжній з Молдовою зоні. Встановлено співвідношення чисельності українців, молдован, поляків і євреїв, виявлені елементи акультурації, асиміляції, простежено динаміку ідентичностей.Item Наукові записки Вінницького державного педагогічного університету імені Михайла Коцюбинського. Серія: Історія : збірник наукових праць. Вип. 50(Вінниця : ВДПУ, 2024) Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського; Мельничук, О. А.; Зінько, Ю.; Войнаровський, Ю.У журналі висвітлюються актуальні проблеми історії України, всесвітньої історії, історичного краєзнавства, етнології, історіографії, джерелознавства, теорії та методології історії, рецензуються найсучасніші монографічні праці в галузі історичних наук.