Наукова періодика. Матеріали конференцій
Permanent URI for this communityhttps://library.vspu.net/items/7d43c975-0e7c-4333-8f81-4c652ece885c
Browse
2 results
Search Results
Item Соціальне забезпечення особливих категорій непрацездатних в УСРР у 1920-х рр.(Вінниця : ВДПУ, 2024) Murashova, Olha P. ; Zinko, Yurii A.Метою статті є вивчення та аналіз практичного досвіду діяльності державних органів влади щодо реалізації політики соціального забезпечення особливих категорій непрацездатних в УСРР у 1920-х рр. Методологічну основу дослідження становлять основоположні принципи історичного дослідження: історизму, системності, об’єктивності у ході роботи із документами. Серед спеціальних методів, використаних у дослідженні, слід назвати проблемно-хронологічний, історико-системний, історико-типологічний. Наукова новизна статті полягає у висвітленні особливостей державної політики щодо організації соціального забезпечення особливих категорій непрацездатних. Висновки. Захопивши владу на території України більшовицький уряд публічно заявив про наміри створити ефективну систему соціального забезпечення непрацездатних верств суспільства. Матеріальне забезпечення особливої категорії непрацездатних покладалося виключно на державу. Однак, в умовах нової економічної політики з її ринковими принципами, на забезпечення могла розраховувати незначна кількість осіб. Водночас, незважаючи на низькі розміри соціальних виплат, вже самим фактом її призначення радянська влада намагалася засвідчити їх цінність для пролетарської держави. Соціальний захист особливих категорій непрацездатних, до яких відносили червоноармійців, інвалідів Першої світової та громадянської воєн, членів родин загиблих військових, осіб, що мали особливі заслуги перед радянською державою, здійснював Наркомат соціального забезпечення через свої відділи на місцях за рахунок коштів державного бюджету. Зважаючи на його обмежений обсяг, розмір соціальних виплат значно поступався виплатам, здійсненим за рахунок страхових внесків.Item Події Української революції 1917 – 1921 рр. на теренах Поділля у дослідженнях професора Миколи Кравця(Вінниця : ТВОРИ, 2021) Зінько, Юрій; Зинько, Юрий; Zinko, Yurii A.Метою статті є спроба на основі аналізу наукових досліджень, творчої спадщини професора Миколи Кравця висвітлити події військово-політичного, громадського, економічного життя на теренах Поділля у період Української революції 1917 – 1921 рр. та репрезентувати його погляд на значення подій, ідей, людей та інституцій у процесі творення української держави. Методологія дослідження ґрунтується на вивченні і критичному аналізі наукових та історико-публіцистичних праць Миколи Кравця. Застосування універсальних дослідницьких принципів історизму, наукової об’єктивності й системності дозволило, на основі представлення регіональної ситуації у подільському краї, проаналізувати основні віхи процесу українського державотворення означеного періоду. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що праці професора Миколи Кравця, який серед перших українських науковців на початку 1990-х рр. розпочав роботу з дослідження історії Української революції, демонструють концептуальну цілісність розуміння подій революції й показують, що в її основі були демократичні цінності та ідея українського державотворення. З’ясовано, що у перші роки незалежності України йому вдалося накопичити значний, раніше недоступний, для вивчення фактичний матеріал, зокрема, й матеріали місцевих газет 1917 – 1921 рр., та підготувати низку досліджень щодо військово-політичних подій означеного історичного періоду на подільських теренах. Також представленням масштабних військових битв на Вінниччині, автор доводить, що вони є доказом боротьби Української Народної Республіки з неукраїнськими арміями та розглядає українські антибільшовицькі повстання як війну проти іноземного чужорідного завойовника. Праці Миколи Кравця вирізняються зваженими історичними оцінками дій окремих осіб революційної доби, аналізом причин поразки Української революції та її вплив на подальшу долю українського народу. Висновки. На основі аналізу історіографічної та джерельної бази можна зазначити, що у творчій спадщині професора Кравця М. М. подано осмислення подій Української революції 1917 – 1921 рр., у висвітленні яких автор виходив із державницького підходу, прагнув всебічно показати вміння народу зорганізуватися на місцях задля справи розбудови та захисту української держави. Українська революція зазнала поразки, не досягла своєї остаточної мети, але вона внутрішньо переродила українське суспільство та стала джерелом духовної сили у подальшій боротьбі за українську державність та незалежність.