Наукова періодика. Матеріали конференцій
Permanent URI for this communityhttps://library.vspu.net/items/7d43c975-0e7c-4333-8f81-4c652ece885c
Browse
2 results
Search Results
Item «Міньони» (міньяни) як нелегальні юдейські громади на Вінниччині у 1945-1952 рр. (за матеріалами звітів обласної ради по справах релігійних культів)(Вінниця : ВДПУ, 2025) Жмуд, Н.; Войнаровський, А.Мета дослідження – розкрити діяльність «міньонів» (міньянів) як нелегальних юдейських громад на Вінниччині у 1945-1952 рр. на основі аналізу матеріалів звітів Ради по справах релігійних культів по Вінницькій області; охарактеризувати особливості взаємовідносин юдейських релігійних об’єднань з органами радянської влади різних рівнів крізь призму сталінської політики антисемітизму першого повоєнного десятиліття. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні загальнонаукових та історичних методів, основними з яких стали узагальнення, проблемно-хронологічний, історико- системний, порівняльно-історичний. Особлива увага приділена статистичному аналізу при відстеженні динаміки кількості незареєстрованих громад впродовж досліджуваного періоду на Вінниччині і контент-аналізу текстів звітів Уповноваженого Ради по справах релігійних культів по Вінницькій області. Наукова новизна полягає в тому, що на основі вперше введених в обіг архівних матеріалів звітів Уповноваженого Ради по справах релігійних культів при Раднаркомі СРСР по Вінницькій області проаналізовано діяльність нелегальних юдейських громад на Вінниччині у 1945-1952 рр. Висновки. Діяльність «міньонів» (міньянів) на Вінниччині у перше повоєнне десятиліття варто розглядати у контексті політики державного антисемітизму. Релігія, яка навіть в період нацистської окупації відігравала консолідуючу роль у життєдіяльності традиційної єврейської громади, зазнала після війни суттєвих змін. Радянська влада намагалася стримувати та контролювати діяльність юдейських громад, активність яких пожвавилася у 1948 р. на тлі зростання національної свідомості єврейського населення у зв’язку з утворенням держави Їзраїль. Такі дії більшовицького уряду спричинили хвилю репресивних заходів (обшуки, арешти, зняття з реєстрації, закриття синагог, оподаткування тощо), які призвели до розгортання антисемітських настроїв серед населення. Та незважаючи на жорсткий тиск тоталітарного сталінського режиму на нелегальні юдейські формування, вони продовжували діяти в підпіллі та підтримувати цілісність єврейської спільноти. В 1945 – 1952 рр. Вінниччина опинилася серед лідерів по юдейським нелегальним формуванням.Item Нелегальні протестантські деномінації на Вінниччині у 1945-1952 рр. (за матеріалами обласної ради по справах релігійних культів)(Вінниця : ВДПУ, 2024) Войнаровський, А.; Жмуд, Н.Мета дослідження – розкрити діяльність нелегальних протестантських деномінацій на Вінниччині у 1945-1952 рр. на основі аналізу матеріалів Ради по справах релігійних культів по Вінницькій області; увиразнити цінність архівних матеріалів як важливого типу джерела, що відображає специфіку взаємовідносин органів радянської влади різних рівнів з протестантськими формуваннями, а також підкреслити характер взаємостосунків між різними релігійними об’єднаннями. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні загальнонаукового та міждисциплінарного методичного інструментарію. Зокрема, статистичного аналізу та контент-аналізу текстів звітів Уповноваженого Ради по справах релігійних культів по Вінницькій області як історичного джерела. Акцентується на необхідності звільнитися від впливу радянського академічного і суспільного дискурсів, що й досі виявляється у стереотипному упередженому сприйнятті протестантизму в сучасному соціокультурному просторі України. Наукова новизна полягає в тому, щоби на основі вперше введених в обіг архівних матеріалів звітів Уповноваженого Ради по справах релігійних культів при Раднаркомі СРСР по Вінницькій області проаналізувати особливості діяльності нелегальних протестантських деномінацій на Вінниччині у 1945-1952 рр. та їхні взаємовідносин з іншими протестантськими течіями та радянською владою. Висновки. Аналізуючи діяльність нелегальних протестантських формувань на Вінниччині у 1945-1952 рр., основними факторами їхнього формування та розвитку варто відзначити прикордонний статус, аграрний та полікультурний характер Поділля. Селянство як основна соціальна верства регіону, вкрай виснажене колективізацією, Голодомором-геноцидом, політичними репресіями та боротьбою з релігією, шукало духовного захисту. І саме протестантизму вдалося запропонувати цей прихисток завдяки більш доступнішому за інші християнські конфесії трактуванню християнського вчення, спрощеній обрядовості, дієвій матеріальній підтримці всередині релігійних громад, добре організованій підпільній діяльності. Період нацистської окупації, яка виявилася більш лояльнішою до релігії, ніж радянський окупаційний режим, лише збільшив чисельність та урізноманітнив протестантські деномінації. Тому в повоєнні роки, зокрема через маніпуляцію влади, вони так і не змогли дійти між собою згоди. Така незлагодженість в протистоянні тоталітарній системі дозволила радянському режиму досить швидко і системно їх винищувати різними способами (відмова реєструвати, штрафи, моральні переслідування, ув’язнення тощо).