Факультет історії і міжнародних відносин
Permanent URI for this communityhttps://library.vspu.net/items/490327fb-7fd4-4939-a4e6-430027a55f70
Browse
16 results
Search Results
Item Особливості розвитку освіти на Волині наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.(Вінниця : ВДПУ, 2023) Цецик, Ярослав; Олексін, Юрій; Цецик, СвітланаМетою статті є дослідження ролі органів імперської влади та місцевого самоврядування у розвитку початкової та середньої освіти у Волинській губернії наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Авторами проаналізовано архівні документи та наукові праці, в яких висвітлено специфіку та особливості розвитку початкової, професійної та середньої освіти на Волині у досліджуваний період. Виділено роль органів місцевого самоврядування у розвитку освіти у регіоні. Методологія дослідження ґрунтується на використанні спеціальних історичних (порівняльно-історичного та хронологічного) та загальнонаукових методів дослідження (аналізу, синтезу й узагальнення), що у поєднанні з принципами поліфакторності, об’єктивізму та історизму створило необхідні умови для неупередженого висвітлення поставлених завдань. Наукова новизна роботи полягає у тому, що автори на основі архівних документів та матеріалів періодичної преси з’ясували роль органів імперської влади та місцевого самоврядування у розвитку початкової, професійної та середньої освіти на Волині наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Висновки. На основі неупередженого аналізу архівних документів та матеріалів періодичної преси з’ясовано роль органів місцевого самоврядування у розвитку освіти на Волині наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Відзначено, що завдяки зусиллям органів міського самоврядування у регіоні було відкрито ряд чоловічих та жіночих гімназій, частину прогімназій реорганізовано у повноцінні гімназії, що великою мірою впливало на розвиток освіти у регіоні. Окрема увага приділена ролі органів земського самоврядування у розвитку мережі початкових шкіл у всіх повітах губернії. Волинське земство після початку своєї повноцінної діяльності у 1911 р. важливу увагу, як і органи міського самоврядування, приділяло розвитку професійної освіти. Для реалізації поставленої мети вони не лише субсидіювали відкриття нових навчальних закладів, а й також фінансували вже діючі, виділяли стипендії для учнів педагогічних навчальних закладів за умови, що останні, після закінчення закладу, працюватимуть у земських школах. Значна увага приділялася також працевлаштуванню випускників фельдшерсько-акушерського училища.Item Розвиток санітарної справи на Волині в роки НЕПу (1921–1928 рр.)(2023) Буравський, О.; Власюк, І.; Buravsky, Olexandr A.; Vlasyuk, Igor M.Мета дослідження – проаналізувати стан та проблеми розвитку санітарної справи на Волині в роки нової економічної політики (1921–1928 рр.). Методологічною основою дослідження є принципи науковості, історизму, об’єктивності, а також загальнонаукові (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціальні історичні методи (історико-порівняльний, історико-статистичний, історико-системний). Наукова новизна роботи полягає у комплексному дослідженні розвитку санітарної справи на Волині у період НЕПу, залученні нових архівних документів для розкриття теми. Висновки. Санітарна справа на Волині у період НЕПу (1921–1928 рр.) розвивалася повільно, що пов’язано насамперед із наслідками громадянської війни. Загалом санітарно-гігієнічний стан у цьому регіоні був задовільним, поступово поліпшувався. Відбувалася боротьба з епідеміями (тифу, холери, туберкульозу та ін.), венеричними захворюваннями, а також проводились відповідні профілактичні заходи з боку санітарних органів. Однак залишалися проблеми недостатнього фінансування санітарної справи, незначної кількості особового складу та ін. Важливо зазначити, що розвиток санітарної справи у регіоні вимагав збільшення штатних лікарівспеціалістів. Можна вважати задовільною також агітаційну, роз’яснювальну роботу, що проводилася органами санітарної просвіти для подолання епідемій. Огляд окремих лікувальних і дитячих закладів Житомира показав наявність санітарно-гігієнічних проблем. Кількість пацієнтів з певними інфекційними захворюваннями почала збільшувалася, зокрема, хворіли на венеричні захворювання. Актуальним було питання щодо обліку захворюваності на гострі інфекційні хвороби. Не менш важливим – завдання, що стосувалося утримання в чистоті торговельних місць на базарах. Потрібно було вирішувати й інші проблеми забруднення населених пунктів регіону. Санітарна справа на Волині, як і в Україні загалом, у названі роки потребувала постійної державної підтримки.Item Військові дії на території Правобережної України в серпні 1914 р. та їх наслідки(Вінниця: ВДПУ, 2022) Кліщинський, ПавлоМета дослідження – висвітлити перебіг та особливості бойових дій на території Правобережної України в серпні 1914 р., показати їх руйнівні наслідки. Методологія дослідження опирається на принципи конкретно-історичного підходу – історизму, об`єктивності, всебічності і цілісності, системності, а також на використання методів аналізу та синтезу, історико-статистичного, історико-порівняльного, проблемно-хронологічного. Наукова новизна полягає у комплексному дослідженні перебігу та наслідків збройного протистояння російських та австро-угорських військ на прикордонних територіях Волинської і Подільської губерній в середині серпня 1914 р. Висновки. З перших днів оголошення Австро-Угорщиною війни Росії, територія Правобережної України стала ареною бойових дій. В серпні 1914 р. в прикордонній смузі Волинської і Подільської губернії відбулася низка збройних сутичок із тимчасовим захопленням територій. Найбільшої шкоди військові дії завдали населенню Волині, де руйнувань зазнали низка населених пунктів. Незначною матеріальною шкодою, кількаденним контролем над губернським містом – Кам’янцем-Подільським та морально-психологічними випробуваннями завершилися серпневі бої на території Поділля. Київська губернія відігравала роль тилової – на її території військових дій не відбувалось, окрім випадків бомбардування з аеропланів.Item Боротьба за скликання Помісного собору Автокефальної Православної Церкви у Польщі в другій половині 20-х – 30-х роках ХХ століття(2022) Нерода, Інна; Neroda, InnaМетою статті є дослідження особливостей процесу боротьби за скликання Помісного собору Автокефальної Православної Церкви в Польщі (АПЦП) у другій половині 20-х – 30-х роках ХХ століття, метою якого було врегулювання її правового статусу і майнового положення. Авторкою проаналізовано архівні документи, матеріали тогочасної періодичної преси та видань, в яких висвітлювалися проблеми щодо скликання Помісного собору АПЦП. Методологія дослідження. Методологічну основу статті склали принципи історизму, об’єктивності, системності, міждисциплінарного підходу. Застосовано загальнонаукові, спеціально-історичні та міждисциплінарні методи. Кожен із них у конкретній ситуації був результативним і дозволив об’єктивно реконструювати процеси щодо скликання Помісного собору Автокефальної Православної Церкви у Польщі. Наукова новизна роботи полягає у тому, що авторка на основі архівних документів та матеріалів періодичної преси досліджуваного періоду з’ясувала особливості процесу боротьби за скликання Помісного собору АПЦП. Дослідження ґрунтується на новому джерельному матеріалі, який вперше вводиться до наукового вжитку. На відміну від попередніх робіт, присвячених цій темі, у статті більш рельєфно виявлена динаміка змін у релігійній політиці як Польської держави, так і Римо-католицького костелу щодо Православної церкви. Висновки. Після проголошення автокефалії Православна церква у Польщі потребувала врегулювання свого правового статусу та внутрішньої реорганізації. Вирішення цих питань було дуже важливим для забезпечення церковно-релігійних потреб православної громади. Перед православ’ям стояла ціла низка проблем. Їх вирішення залежало від польського уряду, православної ієрархії і вірян. Переплетення інтересів цих трьох основних чинників спрямовувало процес організаційного та правового становлення АПЦП. Наприкінці 20-х і 30-х роках ХХ ст. на захист інтересів АПЦП активно стали українські посли і сенатори. Вони домагалися задоволення потреб українського православного населення з трибун сейму і сенату, перед церковною та світською владою. Створене у 1931 році Волинське українське об’єднання (ВУО) та Товариство імені митрополита Петра Могили домагалися скликання Помісного собору АПЦП, який мав врегулювати її правовий статус і майнове становище. Однак на шляху скликання Собору зустрічалися перепони з боку православної ієрархії та польського уряду. Він так і не відбувся. Але постійні передсоборні приготування стали імпульсом до активізації православних вірян, які відстоювали права своєї Церкви.Item Участь чорносотенців у виборах до Волинського земства у 1914 р(Вінниця: ВДПУ, 2022) Цецик, ЯрославМетою статті є дослідження особливостей участі волинських чорносотенців у виборах до земства на Волині. Автором проаналізовано комплекси тогочасної чорносотенної періодичної преси та видань, які видавалися опонентами союзників. У пресі детально висвітлено особливості проведення обрання гласних, керівників та членів земських повітових та губернської управ у досліджуваному регіоні. Методологія дослідження ґрунтується на використанні загальнонаукових методів дослідження (аналізу, синтезу й узагальнення) та спеціальних історичних (хронологічного та порівняльно-історичного), що у поєднанні з принципами історизму, об’єктивності та поліфакторності сприяли неупередженому висвітленню поставлених завдань. Наукова новизна роботи полягає у тому, що автор на основі матеріалів періодичної преси досліджуваного періоду з’ясував особливості проведення виборів до губернського та повітових земств на Волині напередодні Першої світової війни та проаналізував участь у них представників різних етнічних груп, станів та роль у них чорносотенців і представників Російської православної церкви. Висновки. На Правобережній Україні органи земського самоврядування розпочали повноцінну діяльність після указу імператора від 14 березня 1911 р. Тоді ж і відбулися вибори до повітових та губернського земств на Волині. Найвпливовішою політичною структурою регіону був Союз російського народу, якому вдалося здобути значний вплив на Волині та сформувати розгалужену організаційну мережу завдяки діяльності кліру Російської православної церкви та органів імперської влади. Незважаючи на це, чорносотенці на перших виборах до земств здобули перемогу лише у кількох повітах Волинської губернії. Використовуючи демагогічні гасла, союзники на сторінках своїх пресових органів критикували діяльність волинського земства та одночасно готували підґрунтя для реваншу на виборах 1914 р. Але, як засвідчив перебіг самої виборчої кампанії, незважаючи на поділ виборців за національними куріями та зміну політичних поглядів частини населення регіону, союзникам вдалося перемогти лише у тих повітах, де їхні впливи традиційно були потужними. У боротьбі проти своїх опонентів або тих, кого вони вважали опонентами, чорносотенці діяли у традиційній для них манері: на сторінках своїх пресових органів намагалися всіляко їх дискредитувати.Item Ускладнення міжконфесійних взаємовідносин на Волині напередодні та під час Першої світової війни(2022) Гаврилюк, Світлана; Цецик, Ярослав; Олексін, Юрій; Havryliuk, Svitlana; Tsetsyk, Yaroslav; Olleksin, YuriyМетою статті є дослідження ролі православного духовенства у загостренні міжконфесійних взаємовідносин на Волині на початку ХХ ст. Авторами досліджено архівні документи та матеріали періодичної преси досліджуваного періоду, в яких висвітлено ключові напрями причин і наслідків виникнення міжконфесійного протистояння на Волині, роль у цьому Російської православної церкви, органів влади та Почаївського відділу Союзу російського народу. Методологія дослідження ґрунтується на використанні загальнонаукових методів дослідження (аналізу, синтезу й узагальнення) та спеціальних історичних (порівняльно-історичного та хронологічного), що у поєднанні з принципами об’єктивності, історизму та поліфакторності створило необхідні умови для неупередженого висвітлення поставлених завдань. Наукова новизна роботи полягає у тому, що автори на основі архівних документів та матеріалів періодичної преси з’ясували роль православного кліру, органів імперської влади та чорносотенців у загостренні міжконфесійних взаємовідносин на Волині у досліджуваний період. Висновки. Після підписання імператором Миколою ІІ маніфесту 17 квітня 1905 р. створено умови для переходу православних до інших конфесій. Враховуючи особливості етнонаціонального складу населення Волинської губернії, ці процеси у ній набрали значного розмаху. Православне духовенство спільно з чорносотенцями, які відігравали важливу роль у політичному житті регіону, робили усе можливе, щоб дискредитувати представників інших конфесій в очах широких верств населення. Однак, незважаючи на таку позицію, кількість протестантів і римо-католиків на Волині неухильно зростала. Це зумовлено не стільки пропагандою їхніх віровчень серед жителів краю, змішаними шлюбами, а насамперед тими негативними процесами, що відбувалися у середовищі православного духовенства, передусім православних священників. Події Першої світової війни православний клір використовував для посилення наступу на протестантські громади, безпідставно звинувачуючи їх у зв’язках із Німеччиною, що ще більше загострювало міжконфесійні взаємовідносини. Проведення антипротестантських і антикатолицьких курсів не лише за участі ревнителів Союзу російського народу, «союзників», священників, а й учителів Закону Божого у початкових школах, свідчили про спробу зумовити новий виток протистояння між представниками різних конфесій.Item Діяльність органів місцевого самоврядування щодо забезпечення життєдіяльності населення Волині під час Першої світової війни(Вінниця : ТВОРИ, 2021) Цецик, Ярослав; Tsetsyk, Yaroslav P.Метою статті є з’ясування ролі органів місцевого самоврядування Волині у забезпеченні населення регіону товарами першої необхідності та паливом під час Першої світової війни. Автором проаналізовано комплекс заходів, що здійснювалися органами місцевого самоврядування для вирішення життєво важливих питань. Методологія дослідження ґрунтується на використанні загальнонаукових методів (аналізу, синтезу й узагальнення), статистичного методу, спеціальних історичних (хронологічного та історико-системного) у поєднанні з принципами історизму, об’єктивності та поліфакторності. Наукова новизна роботи полягає у тому, що автор з’ясовує різні напрями діяльності органів місцевого управління Волині у забезпеченні населення краю продуктами, паливом та товарами першої необхідності під час Першої світової війни. Окрему увагу приділено висвітленню їх ролі у відбудові інфраструктури звільнених у 1916 р. прифронтових населених пунктів регіону. Висновки. Під час Першої світової війни органи міського самоврядування вирішували багато не притаманних їм завдань. Прифронтовий, а пізніше фронтовий, статус Волинської губернії змусили їх активно включитися у роботу із забезпечення жителів міст продуктами харчування, протидіяти вивезенню з прифронтових повітів продовольства, організовувати закупівлю й доставку до міст палива, надавати допомогу евакуйованим і біженцям. У звільнених у 1916 р. від австро-угорських і німецьких військ містах вони зіштовхнулися зі складною епідеміологічною ситуацією, браком коштів на вирішення найважливіших питань, проблемами, пов’язаними з доставкою до регіону продуктів та товарів першої необхідності, палива. З огляду на те, що у регіоні дислокувалась величезна кількість військових частин, виконання поставлених завдань значно ускладнювалося. Найбільше, на що місцеві органи могли розраховувати від імперської влади, це отримання позик на забезпечення життєдіяльності міст регіону. Зазначені вище обставини у сукупності призвели до погіршення рівня життя населення, насамперед незаможних верств. Незважаючи на активну діяльність органів місцевого самоврядування, наприкінці 1916 р. на Волині соціально-економічна ситуація різко погіршилася.Item Протистояння ОУН та УПА з радянською адміністрацією на Волині в 1944 – 1945 рр. (на матеріалах Камінь-Каширського району)(Вінниця : «ТВОРИ», 2020) Пінчук, Людмила; Пинчук, Людмила; Pinchuk, Lyudmyla V.Мета статті – дослідити збройну та ідеологічну боротьбу ОУН та УПА з радянською адміністрацією в Камінь-Каширському районі в період з 1944 по 1945 роки. Методологія дослідження грунтується на використанні загальнонаукових методів (аналізу, синтезу й узагальнення) у поєднанні з принципами історизму, об`єктивності та системності. В роботі використано джерелознавчий аналіз, методи класифікації і критики джерел та їх ідентифікація. Наукова новизна роботи полягає у тому, що вперше в історіографії порушується питання про узагальнення та систематизацію наукових фактів щодо протистояння ОУН та УПА на теренах Камінь-Каширського району. До наукового обігу вперше вводяться свідчення очевидців подій та наукові матеріали які проливають світло на протистояння між націоналістичним підпіллям та місцевою радянською адміністрацією в зазначений період. Висновки. На основі наявної наукової інформації автор робить висновок, що протистояння ОУН та УПА з радянською адміністрацією в Камінь-Каширському районі було важливим етапом підпільної боротьби. Протистояння 1944–1945 років мало важливі військові результати для націоналістичного підпілля. Однак, під час дослідження автор прийшов до висновку, що аспект ідеологічної боротьби ОУН і УПА проти радянської адміністрації потребує детальнішого аналізу та дослідження.Item Рейд загону ім. І. Богуна з Волині на Холмщину (травень—липень 1944 р.)(Вінниця : «ТВОРИ», 2020) Бігун, І.; Бигун, И.; Bigun, I. V.Мета статті — дослідити рейд загону УПА ім. І. Богуна з Волині на Холмщину та назад. Методологія дослідження ґрунтується на використанні загальнонаукових методів (аналізу, синтезу, абстрагування й узагальнення) у поєднанні з принципами історизму, об’єктивності, системності та розвитку. Наукова новизна роботи полягає в тому, що вперше в історіографії українського визвольного руху досліджується участь волинського загону ім. І. Богуна з УПА-Північ в польсько-українському протистоянні на Холмщині, визначено його організаційну структуру, чисельність, командний склад та проаналізовано обставини переходу через лінію німецько-радянського фронту. Висновки. Загін ім. І. Богуна групи «Турів» УПА-Північ пішов у рейд із Волинської обл. на Холмщину в травні 1944 р., щоб уникнути небезпеки розгрому з боку регулярних частин Вермахту й перечекати, поки не з’явиться можливість перейти лінію фронту. Опинившись на території сучасного Люблінського воєводства Польщі, загін О. Громадюка-«Острізького» розташовувався на постій у селах уздовж Західного Бугу, спільно з підрозділами ВО «Буг» УПА-Захід узяв участь у чотирьох боях із польськими формуваннями АК і БХ інспекторату «Замостя», а також мав сутички з німецькими військовими частинами. У кінці липня 1944 р. загін ім. І. Богуна прорвався через лінію німецько-радянського фронту й повернувся на Волинь. Під час рейду повстанський підрозділ складався з шести сотень чисельністю приблизно 600 вояків, та під час важкого переходу фронту поніс втрати вбитими й пораненими, чимало стрільців відстали або розбіглися. Відповідно після повернення чисельність загону скоротилася до 320–365 бійців. У жовтні 1944 р. загін ім. І. Богуна реорганізували у Холмську бригаду, яка підпорядковувалася ЗГ № 33 («Завихост») УПА-Північ.Item Зародження та початок діяльності чорносотенців на Волині(Вінниця : «ТВОРИ», 2020) Цецик, Я.; Tsetsyk, Ya. P.Метою статті є дослідження зародження чорносотенного руху на Волині у зазначений період. Автор з’ясовує роль православного духовенства у формуванні організаційної мережі СРН. Проаналізовано ключові напрями їх роботи. Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні спеціально-історичних, загальнонаукових та міждисциплінарних методів дослідження із застосуванням принципів історизму, об’єктивності та науковості. Наукова новизна роботи полягає у тому, що проаналізовано особливості становлення чорносотенного руху на Волині; з’ясовано роль православного кліру у діяльності досліджуваного політичного угруповання; визначено головні доктринальні положення організації, соціальну базу, на яку вона спиралася у свої діяльності; досліджено роль духовенства у виборчих процесах; висвітлено роль чорносотенців в ускладненні міжнаціональних взаємовідносин у поліетнічному суспільстві регіону. Висновки. З моменту свого утворення російські чорносотенці розпочали цілеспрямовану та активну діяльність на Волині. На початковому етапі своєї роботи головну увагу зосереджували на формуванні організаційної мережі. Зважаючи на те, що біля витоків волинських осередків СРН стояло православне духовенство, ідеологічними натхненниками якого були єпископ Антоній та архімандрит Почаївської Лаври Віталій, їм вдалося досить швидко сформувати потужну мережу сільських відділів організації. Головною соціальною базою, що поповнювала лави чорносотенців, були місцеві селяни. Це пояснюється тим, що парафіяльні священники, виконуючи розпорядження керівництва єпархії, активно залучалися до розбудови організаційної мережі СРН. З моменту свого утворення чорносотенці зайняли відверту антипольську та антиєврейську позицію, що знайшло вираження на сторінках їхніх пресових органів. Одночасно з цим вони виступали за збереження самодержавства, посилення ролі РПЦ.