Факультет історії і міжнародних відносин
Permanent URI for this communityhttps://library.vspu.net/items/490327fb-7fd4-4939-a4e6-430027a55f70
Browse
23 results
Search Results
Item Репресована ідентичність українців як вислід діяльності радянської політичної системи.(2023) Коляструк, О.; Літинський, В.У статті розкривається наслідки цілеспрямованого підкорення українського суспільства процесу радянською політичною системою за допомогою репресій та терору, що регулярно і систематично здійснювався над кількома поколіннями українців. Деформування і злам традиційної національної ідентичності українців розкрито на підставі аналізу особових документів.Item Радянські репресивні практики і масовий терор у 1920 ті рр. (на прикладі Поділля)(Вінниця : ВДПУ, 2023) Коляструк, ОльгаМетою статті є спроба проаналізувати масовий терор як єдино прийнятний для більшовиків спосіб завоювання влади та її збереження. Завдання полягає в осмисленні особливостей терору в Україні та на Поділлі, зокрема. Пропонується розглядати історію радянської окупаційної влади як типову для поведінки переможця стосовно переможеного – «тероризую, бо маю силу і владу, бо можу, не маю обмежень». Методологічною основою дослідження є принципи науковості, історизму, загальнонауковий інструментарій (аналіз, синтез, узагальнення). Аналіз та інтерпретація радянського режиму ґрунтується на цивілізаційно-гуманістичному та соціоантропологічному підходах. Наукова новизна роботи полягає у спробі узагальнити сучасне осмислення радянського режиму як окупаційно-колоніального, який переміг і закріпився завдяки терору і масовим репресіям. В Україні радянська каральна система мала геноцидальний характер і була спрямована проти селянства і національно свідомих категорій суспільства. Висновки. Радянська владна система – від збройного захоплення влади у 1917 р. до повалення режиму у 1991 р. – була за своєю ідеологією і політичною діяльністю карально-репресивною по відношенню до суспільства. Вона піддавала насильству різні соціальні верстви і категорії з різною мірою інтенсивності в залежності від особливостей історичного періоду. Безмежне застосування «революційного» насильства до реальних і уявних опонентів і суперників було родовою ознакою радянсько-більшовицької диктатури, цинічно легітимованої як «диктатура пролетаріату». Масовий терор і репресії були сутністю більшовизму в цілому, а не лише інструментом силових структур. Без репресій і терору радянська влада неможлива. Терор мав загальнопоглинальний (тотальний) характер, просякав усі сегменти і сфери суспільного життя і мав неперервний характер. Боротьба з внутрішніми і зовнішніми «ворогами народу» була штучною апологетикою людиноненависницької програми більшовиків.Item Уманщина під владою гетьмана Павла Скоропадського(Вінниця : ВДПУ, 2022) Дудник, О.На прикладі Уманського повіту Київської губернії об’єктивно відтворити картину важкого періоду суспільно-політичних перемін, які мали місце упродовж усього періоду існування Української Держави з використанням архівних матеріалів, періодичної преси. Методологія дослідження базується на застосуванні логічного методу, що дав можливість об’єднати та узагальнити вже виявлені історичні факти й визначити регіональні особливості; принципу історизму в єдності всіх компонентів, а саме системності та науковості. Наукова новизна роботи полягає у тому, що авторка зосередила свою увагу на дослідженні ролі регіону в тогочасних загальнодержавних подіях доби гетьманату Павла Скоропадського. Таке регіональне спрямування є неабияк важливим з історичного погляду. Стаття є частиною більш широкого дослідження суспільно-політичних, соціально-економічних та національно-культурних подій Української революції 1917 – 1921 рр. на Уманщині. Висновки. У період гетьманату Павла Скоропадського (квітень-грудень 1918 р.) на території Уманського повіту відбулася зміна чиновницького апарату. Органи самоврядування підлягали ревізії та готувалися до перевиборів, що мали відбутись у листопаді-грудні 1918 р. Негативний вплив на процес державотворення здійснила присутність німецьких військ на території краю. Репресії з боку влади, грабунки, реквізиції та конфіскації харчів, контрибуції, примусові заходи щодо селян, складна продовольча ситуація, вилились у конфлікти між населенням і владою. Не отримала належної підтримки з боку більшості населення Уманщини політика, спрямована на надання дієвої допомоги поміщикам і заводчикам у поверненні втраченого майна, заходи щодо запобігання антигетьманській агітації та покарання політичних опонентів.Item Вінницький ксьондз Я. Левинський та його преслідування радянською владою(Вінниця: ТОВ «Нілан- ЛТД», 2017) Андрущак, Р. И.; Andrushcha, R. I.За сприяння уряду Речі Посполитої Я. Левинського вдалося включити до переліку осіб, що підлягали поверненню до Польщі в рамках радянсько-польської угоди про обмін політичними в’язнями та повернути 18 січня 1931 р. до Польщі. Він активно продовжив служити церкві, очоливши з 1931 по 1934 р. парафію в м. Турійськ під Ковелем. В 1934 р. він переїхав у м. Сарни, де в 1939 р. очолив парафію та став деканом. В 1944 р. допомагав відбудовувати костьол, а в червні 1945 р. остаточно виїхав до Польщі в м. Лодзь, де й помер 27 травня 1952 р. [15] Таким чином, приклад ксьондза Я. Левинського є типовим для 20-30-х рр. ХХ ст. Через приналежність до Римо-католицької церкви священик автоматично вважався польським шпигуном та контрреволюціонером. Не зважаючи на всю складність тих реалій, ксьондзу вдалося уникнути трагічної долі, у порівнянні з окремими священиками. Репресивна машина яка запрацювала на повну з 1930-х рр. зламала не одне життя та пролила не мало крові.Item «Вінницька трагедія» в ідеологічному протистоянні німеччини та СРС Рна завершальному етапі війни(Вінниця: ВДПУ, 2020) Мельничук, О. А.; Melnychuk, O. A.; Довганюк, В. Ю.; Dovhaniuk, V. U.У статті висвітлено ідеологічне протистояння воюючих сторін під час німецько-радянської війни. Предметом для аналізу слугувала проведена нацистами у 1943 р. у м. Вінниці ексгумація тіл радянських громадян, розстріляних органами НКВС під час Великого терору 1937-1938 рр. Розкопки, проведенні окупантами у Вінниці розглядаються як найбільша пропагандистська кампанія Третього Райху в Україні. Авторами здійснено порівняльний аналіз розкопок у Вінниці та Катині як реальних злочинів радянської влади, які були вміло використані німецькими пропагандистами. Ці події є яскравим прикладом політичних маніпуляцій, спекуляцій на трагічних подіях заради політичної та геополітичної перемоги. Наукова новизна роботи полягає у тому, що авторами вперше, на основі аналізу опублікованих та неопублікованих документів, спогадів очевидців, окупаційної і радянської преси, вдалося відтворити повну картину ідеологічного та інформаційного протистояння навколо розкопок у Вінниці 1943 року. Було виявлено, що комісія лікарів судової медицини діяла та звітувала з відома Міністерства пропаганди Райху. В свою чергу, подія мала міжнародний резонанс і знайшла відображення у пресі, радіо, кіно та плакатній пропагандистській продукції. Усі засоби масової інформації на окупованих територіях намагалися нав’язати фактор «єврейської вини» за масові розстріли НКВС невинних громадян. Простежено також безпосередню реакцію цивільного населення на проведені масові заходи, похорони та розпізнання тіл. На основі аналізу протоколів судово-медичної експертизи було встановлено, що підкомісія американського Конгресу після війни визнала діяльність лікарів німецької та міжнародної комісії судової комісії у Вінниці легітимною. Водночас відзначено безсилля радянської контрпропаганди, яка не мала аргументів для дискредитації проведених розкопок. Через аналіз неопублікованих документів Державного архіву Вінницької області було встановлено, що з поновленням радянської влади у Вінниці почалася нова хвиля репресій проти усіх свідків та учасників ексгумації «ворогів народу». Усі вони були звинувачені радянською владою в антирадянській пропаганді та агітації.Item Забезпечення трудової дисципліни вчительства загальноосвітніх шкіл повоєнного періоду (1945 – середини 1950-х рр.)(Вінниця: ТОВ «Нілан -ЛТД», 2018) Мельничук, Т. А.; Романець, Л. М.; Мельничук, Т. А.; Романец, Л. Н.; Melnychuk, T. A.; Romanets, L. M.В статті розглядається державна політика в сфері забезпечення трудової дисципліни в загальноосвітніх закладах повоєнної України ( 1944– середини 1950-х рр.). Суть освіти досліджуваного періоду визначали заідеологізованість навчання і виховання, уніфікація навчальних методів, планів і підручників, централізація управління, єдиний освітянський простір, формалізм. Освітня діяльність вчителя регламентувалось різними методичними вказівками та порадами, що базувались на постановах партійних органів і доводились до педагогічних колективів шкіл. У статті автори проаналізували основні методи ідеологічного впливу на повоєнне вчительство, охарактеризували шляхи тотального контролю за їх навчально-виховною діяльністю та вказали наслідки даних процесів на особистість вчителя.Item П’ятидесятницькі релігійні союзи України як об’єкт оперативної розробки органів НКДБ-МДБ за часів пізнього сталінізму (1944–1953)(Вінниця : «ТВОРИ», 2020) Коротаєв, О.; Коротаев, А.; Korotaiev, O. O.Мета статті – проаналізувати зміст агентурно-оперативної роботи радянських спецслужб, яку вони проводили в середовищі п’ятидесятників України за часів пізнього сталінізму (1944–1953). Методологія дослідження ґрунтується на поєднанні загальнонаукових (аналіз і синтез; метод індуктивної та дедуктивної логіки) та спеціально-історичних (історико-логічний та системно-структурний) методів. Наукова новизна дослідження полягає у спробі автора на основі маловідомих або таких, що вперше вводяться до наукового обігу, документів з роботи антирелігійних підрозділів органів НКДБ-МДБ висвітлити зміст проведеної ними роботи в середовищі п’ятидесятників України за часів пізнього сталінізму (1944–1953). Висновки. В період пізнього сталінізму п’ятидесятницькі релігійні союзи України, як і в довоєнні роки, залишались об’єктом оперативної розробки радянських спецслужб. Причиною цього слугували особливості п’ятидесятницького віровчення, «містицизм» («духовне» хрещення і глоссолалії) та пацифізм, які аж ніяк не вписувались в атеїстично-раціоналістичну псевдонаукову марксистсько-ленінську модель «ідеального» комуністичного суспільства. Зважаючи на зміну парадигми державно-церковних відносин у СРСР, викликану Другою світовою війною, органи НКДБ-МДБ були також змушені змінити методи своєї роботи в релігійній сфері, зокрема по відношенню до п’ятидесятників. Не маючи можливості в умовах легалізації релігії в СРСР ліквідувати відроджені за часів німецької окупації релігійні союзи п’ятидесятників адміністративно-оперативним шляхом, органи НКДБ-МДБ пішли на хитрість і вирішили ліквідувати їх шляхом приєднання до підконтрольного радянським спецслужбам євангельсько-баптистського союзу ВРЄХБ. Для реалізації цього плану радянські органи держбезпеки протягом восьми років використовували різні агентурно-оперативні комбінації, поєднані з відвертими репресивними заходами (по суті – масштабними операціями), спрямованими на корегування релігійної палітри України та приєднання п’ятидесятників до складу ВРЄХБ. Однак усі вони виявились недостатніми, оскільки не призвели до повного об’єднання п’ятидесятників з баптистами. Ця обставина дозволила керівникам нереєстрованих п’ятидесятників, після смерті Й. Сталіна та звільнення їх з таборів, продовжити роботу над створенням власного союзу та над реєстрацією його в органах радянської влади окремо від ВРЄХБ.Item Більшовицька влада та українське селянство: репресії «буксирних» бригад на Поділлі у 1929-1933 рр.(Вінниця: Твори, 2019) Петренко, В.; Petrenko, V.У статті досліджуються тотальні репресії більшовицької окупаційної влади в Україні під час примусової суцільної колективізації та розкуркулення селянства. Зокрема, злочинна діяльність «буксирних» бригад в ході перманентного вилучення продовольства на Поділлі впродовж 1929-1933 рр., що призвело до масового зубожіння населення та Голодомору-геноциду. Систематично проводячи планові та децентралізовані заготівлі, «штурмові декади» тощо, бригади до останку вилучали продукти харчування в оселях, прирікаючи селянські родини на голодну смерть.Item Карально-репресивні методи боротьби радянського режиму проти селянського руху на Поділлі в початковий період непу(Вінниця: Твори, 2019) Стадник, О.; Стадник, Е.; Stadnyk, E.У статті на основі джерел та літератури аналізується боротьба більшовицької влади з повстанським селянським рухом на Поділлі на початку 20-х рр. ХХ ст. та розкриваються силові, карально-репресивні методи цієї боротьби – введення воєнного стану, арешти, ув’язнення, розстріли, конфіскації, заслання. Доведено, що саме таку методику, застосовану радянським режимом, слід вважати головною в організації придушення «політичного бандитизму» на Поділлі.Item Організація та діяльність Подільського губернського революційного трибуналу в 1919 р.(Вінниця : «ТВОРИ», 2019) Гаврищук, В.; Havryshchuk, V.У статті досліджено процес формування та діяльності Подільського губернського революційного трибуналу в початковий період його існування. Проаналізовано організаційно-правовий аспект його функціонування. Визначено особливості створення даного органу з врахуванням військово-політичної та соціально-економічної ситуації на Поділлі. Розкрито особливості формування кадрового складу губернського революційного трибуналу. Досліджено масштаб проведення репресивної політики революційним трибуналом, визначено його взаємозв’язок з іншими місцевими репресивними органами, визначено місце в системі карально-репресивних заходів радянської влади в регіоні.
- «
- 1 (current)
- 2
- 3
- »