Вінницький ксьондз Я. Левинський та його преслідування радянською владою

Abstract

За сприяння уряду Речі Посполитої Я. Левинського вдалося включити до переліку осіб, що підлягали поверненню до Польщі в рамках радянсько-польської угоди про обмін політичними в’язнями та повернути 18 січня 1931 р. до Польщі. Він активно продовжив служити церкві, очоливши з 1931 по 1934 р. парафію в м. Турійськ під Ковелем. В 1934 р. він переїхав у м. Сарни, де в 1939 р. очолив парафію та став деканом. В 1944 р. допомагав відбудовувати костьол, а в червні 1945 р. остаточно виїхав до Польщі в м. Лодзь, де й помер 27 травня 1952 р. [15] Таким чином, приклад ксьондза Я. Левинського є типовим для 20-30-х рр. ХХ ст. Через приналежність до Римо-католицької церкви священик автоматично вважався польським шпигуном та контрреволюціонером. Не зважаючи на всю складність тих реалій, ксьондзу вдалося уникнути трагічної долі, у порівнянні з окремими священиками. Репресивна машина яка запрацювала на повну з 1930-х рр. зламала не одне життя та пролила не мало крові.